Читаєте зараз
Інше бачення на власну сутність: жінки рекомендують книжки-підтримки

Інше бачення на власну сутність: жінки рекомендують книжки-підтримки

Аксінья Пригеба

Ця книга навчила мене дослухатись до себе, висловлювати свою думку та боротись за те, що є дійсно важливим. Твір допоміг у пошуку свого бачення істини, незалежності та відданості власним ідеалам. Вона навчила покладатися на себе і бути обережною з людьми. Героїні показали, як бути сміливою та наполегливою. Все це кажуть українки-учасниці спільного мініпроєкту Заборони з книжковою платформою Yakaboo до Міжнародного дня боротьби за права жінок.

Цікаво, що в першу чергу згадуються книги з дитинства та підліткового віку. Тобто у важливі для формування особистості та цінності часи. 


Алла Заяць, психологиня та травмаедукаторка, авторка книги «Енергетичний менеджмент: практичний посібник з керування власною енергією»

Психологиня та травмаедукаторка Алла Заяць. Фото надане Yakaboo

З книгою Шарлотти Бронте «Джейн Ейр» я познайомилась в рамках шкільної програми. Ще з юнацьких часів вважаю, що вона найбільше вплинула на мою особистість. Мені ніколи не подобався образ слабкої та наївної жінки, який найчастіше зображується в літературі, і швидко прийняла ідею, що маю інше бачення на власну сутність. «Джейн Ейр» показала мені зовсім іншу альтернативу: «Незалежно від умов, в яких ми народжуємось. Незалежно від перепон, які будуть нам траплятись на шляху. Ми маємо силу та потенціал з усім впоратись, навіть якщо дуже важко». 

Ця книга навчила мене дослухатись до себе, висловлювати свою думку та боротись за те, що є дійсно важливим.  

Ґрунтовна праця, яка ефективно систематизує знання про психологію, — «За межами піраміди потреб. Новий погляд на самореалізацію» Скотта Кауфмана. В ній розкривається важлива таємниця, яку не встиг обґрунтувати А.Маслоу, а саме те, що самореалізація не є завершальним етапом в нашій системі мотивації. Власне, сенс життя — це вийти за межі власного «Я», відчути стан трансцендентності та створювати цінність для свого оточення, для світу. Ця концепція корелює з моїм внутрішнім компасом. В ній я знайшла усі необхідні докази та інструменти  для запровадження змін у своє життя. 


Олександра Іванова, докторка фізико-математичних наук, старша наукова співробітниця Лабораторії фізики малих тіл Сонячної системи Головної астрономічної обсерваторії НАН України

Олександра Іванова, докторка фізико-математичних наук. Фото надане Yakaboo

В час, коли я вирішила стати науковцем, а саме піти у сферу досить не жіночу (фізик, астроном), перешкоди або стереотипи, про які згадували близькі, завжди мені здавалися надуманими і що з ними я ніколи не буду стикатися. Або все подолаю без проблем. Звичайно, це був юнацький максималізм. І в університеті, і в науковому житті іноді виникали моменти, коли я зустрічала нерозуміння і скепсис, критику, не сприймання як серйозної науковиці. 

Я була єдиною дівчиною в університетській групі. З-за кордону прийшло запрошення на цікаву теоретичну роботу: запропонували доєднатися всім, крім мене. Як потім з’ясувалося, вони думали, що це буде складно для дівчини, і взагалі невідомо, чи вона залишиться в науці. Зауважу, що з моєї групи «Астрономія і фізика космосу» в науці залишилася лише я.

Можливо, тому, що якими б важкими не були умови та обставини, я вважала (і зараз вважаю), що мій вибір для мене найкращий, що цей шлях спонукає мене постійно розвиватися, веде до нових ідей, знайомств та цікавої співпраці, до тісної роботи з молоддю, яка відкриває для мене нові кути зору на сучасний світ. 

Книги не лише розвивають, але й допомагають подолати внутрішні стереотипи, якісь вагання, стати сильнішою на своєму науковому шляху. 

Першу книгу, яка мене надихнула, подарував мій науковий керівник Леонід Маркович Шульман — «Відомі жінки світу». Вона поєднує історії різних жінок, які мали різні шляхи до своєї мети, джерела натхнення, способи долати перешкоди. Інша книга, яка мене зачепила надовго, і дала можливість розмірковувати над темою важливості науки, пошуку свого бачення істини, незалежності та відданості власним ідеалам, — це «Атлант розправив плечі» Айн Ренд.


Таня Касьян, письменниця, авторка книги «Наше. Спільне», виконавча директорка ГО «Точка опори ЮА»

Письменниця Таня Касьян. Фото: Алім Якубов

Складно визначити книжки, що стали якимись поворотними точками. Думаю, ті твори, які формували мене як особистість, були прочитані в дитинстві та підлітковому віці. І тут я виділю три книжки. Перша — «Аліса в країні див» Льюїса Керрола. Вона навчила мене ставитися до життя з цікавістю, як до пригоди.

Друга — це «Гаррі Поттер» Роулінг, в якій рольовою моделлю для мене була Герміона Грейнджер. Я розуміла, що те, що я навчаюся в школі на відмінно, — це круто, і так само круто — за щось вболівати та бути небайдужою до несправедливості.

І третя книга — драма «Лісова пісня». Думаю, що не в останню чергу завдяки твору Лесі Українки я навчилася покладатися на себе і бути обережною з людьми.

А якби мене попросили порадити якусь одну-єдину книжку для дівчат та жінок, я б назвала «Люба Іджеавеле, або Феміністичний маніфест у п`ятнадцятьох пропозиціях» Чимаманди Нґозі Адічі. Ця коротенька книжка вчить найголовнішому: думці, що ти важлива.


Анна-Євгенія Янченко, експертка по винах, культурологиня, авторка книг «Underdog» та «Вино без правил», сертифікована викладачка міжнародної школи вин

Експертка по винах, культурологиня Анна-Євгенія Янченко. Фото надане Yakaboo

Поринати у світ текстових фантазій я почала доволі рано і тоді обурювалась: здавалось, наче дійсно цікаві пригоди стаються лише з чоловіками. В книжках з бібліотечних полиць лише чоловіки шукали скарби та відкривали нові континенти. Коли мої очі натрапили на «Звіяні вітром» — задовго до того, як я побачила кіно — я була щаслива, бо нарешті! От жінка, яка хоче, може, робить. Приклад Скарлетт суттєво на мене вплинув та навчив бути сміливою.

Зовсім випадково в якійсь хрестоматії читала «Товаришки» Олени Пчілки, й пам’ятаю, як дивувалась й тому, що дівчатам не можна було навіть вчитись. Це, знову таки, було в дитинстві й в телевізорі тоді був серіал «Доктор Куін» й мені всі паралелі відгукувались, а головну героїню я навіть уявляла схожою на Джейн Сеймур. «Товаришки» показали, як бути наполегливою.

Лоренс Даррел та його «Александрійський квартет» — це вже доросла історія, в чотирьох томах густо переплетені долі різних жінок, інколи вони грають головну роль, інколи є обрамленням інших сюжетів. Пригоди жінок у світській культурі, але в мусульманському контексті, мене заворожують. Події там нанизуються намистинками та показують, як можна будувати реальність у світі з обмеженнями (Жюстін), та у світі без обмежень (Клер). Ця книга знову нагадала мені, що не існує правди, існує погляд на події.

Євгенія Костіна (Гедрович), головна редакторка Заборони

Євгенія Костіна, головна редакторка Заборони. Фото: ЄК

Моя мама була філологинею, і вона прищепила мені смак до літератури, а хороша школа з поглибленим вивченням іноземних мов дала доступ до англійської та американської класики в оригіналі. Звідти в мене вічна любов до фантастики, особливо до Роберта Шеклі з його ювелірним почуттям гумору.

Був час, коли до школи доводилося їхати громадським транспортом — з одного кінця міста в інший, і цей час мама присвячувала моїй позашкільній освіті. Ми вивчали астрономію, географію, історію і міфологію. Отже, років в 10 я знала чи не усі міфи Древньої Греції та Риму, але, звісно, не розуміла всього контексту.

Вже через четверть сторіччя, коли натрапила на дуже й дуже схвальну рецензію на свіжу книгу Мадлен Міллер «Цирцея», я подумала: чому б не оновити спогади? Спершу я прочитала її англійською — за вихідні. І була в шоці. Перечитала в українському перекладі: цього разу повільно, смакуючи кожне речення. Бо крім очевидної майстерності письменниці та простого сюжету (авторка не відходить від канону, лише переносить фокус з міфу про Одіссея на одну з його жінок), книга пронизує своєю глибиною і звідти, не питаючи, дістає твої клаптики життя: болі, радості, спогади, втрачені кольори, навіть запахи. В патріархальному світі (богів) живе богиня, якій не цікаво жити цим життям, і з розвитком сюжету вона зростає не як нарцис з Олімпу, а як людина, зі всіма відповідними атрибутами. Це книжка про прийняття свого шляху: навіть коли дорогу обирають за тебе інші, саме ти будеш нею йти, обираючи з ким\чим\в якому настрої. Вона про мир с самотністю, про гнів й одночасну емпатію. про дружбу із собою. 

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій