Клементина і ботанік
Як студентка пояснила викладачу, що таке харасмент і чому це погано



Клементина і ботанік
Як студентка пояснила викладачу, що таке харасмент і чому це погано
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал:
оперативно і коротко про важливе.
Оприлюднено: 26.02.2019
Текст: Самуїл Проскуряков
Фото: Андрій Бойко
Верстка: Наталя Самсонова
Від редактора:

У цій історії немає відвертого криміналу. І вона не про секс (хоча секс у ній є). Вона про конфлікт поколінь і зіткнення двох особистостей, двох світоглядів. Студентки та викладача. Жінки та чоловіка. Якщо хочете, постпубертатності та передклімактеричності.

Байдуже, що одній із цих осіб 17-ть. Це цікава історія.

У ній є великий недолік. Одна зі сторін конфлікту – викладач – не побажав із нами говорити, хоча ми зробили для цього все можливе й неможливе. Тому ми самі шукали аргументи на користь людини, звинуваченої в харасменті. До речі, знайшли. Тому що вони дійсно є. І все ж таки харасмент виправдати не можна.

Хто переміг у конфлікті? Читайте текст, робіть висновки.
Клементині Квіндт сімнадцять, вона студентка другого курсу КНУ ННЦ «Інститут біології та медицини» (офіційна назва біофаку університету імені Шевченка) і її ніхто не ґвалтував. Усі ці деталі мають значення. Оскільки Клементина звинуватила 48-річного викладача в сексуальних домаганнях і довела це. Значна частина студентів та викладачів засудили її: мовляв, самостверджується. Мовляв, особисто до неї ж ніхто не чіплявся.
«Я бачила, як Романенко, доцент кафедри біології рослин, домагається студенток. І зможу підтвердити це в суді!»

Кульмінаційна подія: засідання студпарламенту. Дівчина вчепилась у трибуну, намагаючись щось сказати. Її відтягує молодий чоловік у сірій сорочці – глава студпарламенту біофаку Тарас Войцицький. Але студентка продовжує: «Мене звати Клементина Квіндт. Я бачила, як Романенко, доцент кафедри біології рослин, домагається студенток. І зможу підтвердити це в суді!»

Нічого нового публіка не дізналася: поміж студентів сексуальні домагання Петра Олександровича завжди були секретом Полішинеля. Пікап-арсенал кандидата наук містив непристойні жарти, сексуальні натяки, відкриті заяви про свій сексуальний інтерес, дотики та притискання.

На умовах анонімності один із викладачів, який працює в КНУ понад 10 років, розповів, що інформація про сексуальні зловживання Романенка вперше виринула ще кілька років тому на сайті, якого вже не існує. Однак усе закінчилося жартами. Але за посмішками ховався страх. Керівництво інституту, вочевидь, боялося скандалу, студентки – викладача. Так тривало роками.

Поки в університеті не з'явилася Клементина.

Результат її зусиль: поведінка Петра Романенка стала предметом розгляду етичної комісії КНУ імені Шевченка. Офіційних заяв комісії поки не було, але з перевірених джерел нам стало відомо, що комісія рекомендувала відсторонити Романенка від участі в літній практиці, а ректору КНУ – звільнити викладача. Остаточних рішень поки немає.

Хоча й не цілковита, але перемога дівчини в тому, що вона буквально поставила свого кривдника на коліна. Хто вона, і як їй це вдалося?
Хто вона
Клементина Квіндт народилася в Сімферополі. Багато часу проводила на біостанції в Коктебелі, любила, за її словами, «тусити» з птахами, равликами та жабками. Дивилася канал Animal planet і мріяла про те, щоби рятувати тварин. Її схильність до протестної поведінки проявилася в 13 років. Під час окупації Криму вона шокувала вчителів тим, що почала переходити на українську мову. У тому ж 2014-му році переїхала до Києва, вступила в гуманітарний ліцей. Батьки Клементини досі живуть у Криму.

Перше, що впадає в очі, коли переглядаєш профіль Клементини у Facebook – коротке, фарбоване в неприродні кольори волосся. Потім – світлини з жіночого маршу «Годі терпіти», фотографії пікету проти хутряної індустрії. Дівчина є активною учасницею феміністичного руху та маніфестацій на підтримку ЛГБТ-спільноти. Чому все це важливо?

У віктимології та соціології є поняття «ідеальна жертва». Соціокультурні стереотипи вимагають, щоби жертва виглядала слабкою та «абсолютно невинною». Існує безліч причин позбавити її ореолу невинності: участь у гучних вечірках, вживання алкоголю та наркотичних речовин, політичні погляди й недостатньо рішучий опір злочинцеві… Цього достатньо, щоби жертві перестали вірити і навіть почали вважати її головною причиною злочину. Байдуже, що на її боці докази.
Так от, Клементина не виглядає як ідеальна жертва ані при віддаленому, ані при найближчому знайомстві: субкультурна зовнішність, емоційна поведінка. Ми говоримо з нею в підсобці одного з викладачів, який психологічно підтримує студентку. Маленька деталь, що дає уявлення про її певну ексцентричність у повсякденному житті: під час розмови Клементина бере кулькову ручку й починає помішувати нею цукор у чашці з чаєм.

Про таких іноді говорять: її (або його) надто багато.

Коли мова заходить про засідання студпарламенту та його голову Тараса Войцицького, градус її емоційності підвищується:

– Такий лицемірний чувак! – вигукує другокурсниця, збираючи в гульку різнокольорові дреди. – Ми говоримо про насильство, а він застосовує проти мене силу! Якби не виступала – вломила б йому! Я була дуже, дуже зла. Адже всі ці люди сміялися з моїх слів. А я говорила про серйозні речі і все що говорю – правда.
Цькування Клементини Квіндт на іміджборді «Двач»
Дівчина наголошує, що не є жертвою фізичних домагань, проте вважає себе психологічно постраждалою, оскільки стала свідком харасменту щодо своїх подруг:

– Я дуже люблю своїх друзів. І я хочу донести меседж: якщо хтось порушує закон, чіпляючись до дівчат протягом багатьох років, то він повинен відповідати за всією суворістю закону. Мені це здається справедливим.
Цькування Клементини Квіндт на іміджборді «Двач»
Дівчина наголошує, що не є жертвою фізичних домагань, проте вважає себе психологічно постраждалою, оскільки стала свідком харасменту щодо своїх подруг:

– Я дуже люблю своїх друзів. І я хочу донести меседж: якщо хтось порушує закон, чіпляючись до дівчат протягом багатьох років, то він повинен відповідати за всією суворістю закону. Мені це здається справедливим.
«Майже весь інститут проти мене: вважають, що у своїй боротьбі з харасментом керуюся меркантильними міркуваннями»

Під час спілкування Клементина створює враження дотепної, товариської та енергійної людини. Однак не покидає відчуття, що маєш справу з бомбою, яка в будь-який момент може здетонувати.

Виявляється, після оприлюднення інформації про домагання дівчина щодня отримує ненависні повідомлення. «Ти що, пизда мала, там собі дозволяєш? Холопка, відчула, що можеш шантажувати викладачів та дискредитувати чоловіків?». «Твій мозок промитий фемінізмом». «Можливо, ви йоб….сь – подумайте уважно». На анонімному іміджборді «Двач» хтось із членів студпарламенту або учасник засідання (припущення виникає через прикріплені фотографії виступу Клементини), ініціював тред зі цькування другокурсниці. Пізніше обговорення було видалене, однак у нашому розпорядженні опинилися скріни.

Квіндт розповідає, що піддалася остракізму з боку однокурсників:

– Майже весь інститут проти мене: вважають, що у своїй боротьбі з харасментом керуюся меркантильними міркуваннями. Це неправда, я просто проти толерування насилля.

Вона планує продовжувати свою боротьбу.

– Я не здаюся. Якщо треба – подам у суд на КНУ через замовчування сексуального насильства.

Історія, що розпочалася влітку минулого року під час студентської практики, продовжується.
Практика. Короткий курс кунілінгусу
У Черкаській області неподалік від міста Канева є заповідник. Студенти КНУ та інших вишів проходять тут різні види науково-виробничих практик – навчальний вишкіл, під час якого початківці досліджують місцеву флору та фауну, відпрацьовують навички польової ботаніки і зоології; збирають гербарій, спостерігають за птахами й рибами.

Будні минають так. На лівому березі Дніпра, навпроти Канівського заповідника, розкинулося село Келеберда́, яке ділить на дві частини болотиста місцевість – залишки невеликої річки Цибля, що зникла у зв'язку з будівництвом Канівської ГЕС. Саме до цієї місцевості іноді вирушають на човнах першокурсники-біологи на чолі з паном Романенком. Після висадки – піша мандрівка лісом через непролазні кущі по гриби й лишайники.

Другокурсник-біолог на прізвисько Деві, який навчається разом із Квіндт, згадує:
– Ми пробираємося хащами. Петро Олександрович розповідає про рослини, які нам трапляються, раптом відволікається на одну з моїх одногрупниць і каже: «Хотів би я бути однією з цих рослин на вашому одязі». Підходить до неї й починає обтрушувати будяки із її стегон. Без дозволу дівчини, звісно.

Що це? Для когось – жарти. Для когось – психологічна травма. Для когось – постійний страх. Але це все будні. Було й дозвілля.
«Вогнище» – неформальний традиційний захід, на якому початківці разом із викладачами відпочивають і милуються зорями після відбою на свіжому повітрі, гуртуючись довкола багаття. Для організації таких посиденьок треба отримати дозвіл завідувача практики, написавши заяву. В останній слід вказати, під наглядом якого викладача перебуватиме та чи інша група студентів.

Деві ділиться спогадами про «вогнище» на березі Дніпра під час своєї Канівської практики 2018-го року:

– Романенко, по-перше, запізнився на декілька годин, і це створювало проблеми, адже після відбою ми не маємо права перебувати поза межами гуртожитку без супроводу педагога-наглядача. Ми йому багато разів дзвонили, він кожен раз казав, що примчить за п'ять-десять хвилин. По-друге, він приїхав зі своїми друзями, які, скоріш за все, не були викладачами та студентами, тобто були сторонніми людьми. По-третє, він був дуже п'яний, від нього тхнуло перегаром… Цілий вечір Романенко вистрелював різні непристойні жартики, один з яких мені особливо запам'ятався: стемніло, холодно, і ми накрили одногрупницю покривалом. Петро Олександрович бачить це і запитує в дівчини, чого вона тремтить, та пропонує одногрупникам її зігріти. Хтось жартома питає, чому самі не зігрієте? На що Романенко відповідає: «Я не можу, бо в мене цюцюрка встане».
«Дивіться – я лапаю Марію (ім'я змінено), а вона навіть не проти»

19-річна Ріна, яка також була на цьому заході, каже, що разом зі своєю подругою та Деві відпочивали на одній ковдрі біля багаття. Романенко це помітив і сказав: «Деві, щось дівчата занудьгували. Може, ти підеш до кімнати і зробиш їм кунілінгус? Тільки давайте ви будете кінчати тихо, щоб завпрактики не почув».

Ще випадок. Якось Романенко покликав Ріну та ще двох студенток почистити гриби на обід. Коли дівчата прийшли, то побачили дуже сп'янілого викладача у компанії із головним єгерем.

– Чищу гриби, розмовляю з єгерем, – говорить Ріна. – Відволіклася тільки тоді, коли почула голос Романенка: «Дивіться – я лапаю Марію (ім'я змінено), а вона навіть не проти». Підводжу очі, а він дійсно мацає її за груди. Дівчина сиділа з великими очима і нічого не сказала.

Відповідаючи на питання, скільки жертв харасменту є в її оточенні, Ріна каже, що може нарахувати приблизно сім дівчат.

– У нього дуже неоднозначні обійми, він часто занадто сильно притискається… Розумієте, це потрібно просто відчути. Якийсь огидний дідуган чіпляється до тебе… Додайте запах перегару…

Що ближче була ніч, то наполегливішим ставав Романенко.
Ліворуч: Канівська практика, яку проходять початківці після першого курсу. В центрі: Петро Романенко на святкуванні дня Нептуна. Праворуч: місцевість неподалік селища Келеберда, куди студенти мандрують по гриби й лишайники.
Клементина малює карту в своєму блокноті:

– Ось місце, де проживають студенти, зветься «Арарат», – говорить вона. – Гуртожиток для викладачів, які давно їздять до Канева, називається «Фінляндія». Відстань між цими локаціями десь орієнтовно кілометр. Ситуація: відбій, на годиннику 22:00. І тут до нас у кімнату вривається Романенко. Це ніч перед заліком, усі дівчата готуються в нічних сорочках. Викладач у дупу п'яний, ледве розмовляє. Звертається до мене, каже: «Яка ви гарна дівчина – точно здасте залік, зуб даю». Починає гратися з синтезатором моєї сусідки, аж раптом питає: «А ви знаєте, як правильно робити кунілінгус?». І починає показувати на пальцях: ну, типу, треба оце туди-сюди, знаєте, язичок, пальчики, я в цьому найбільший профі.

П'яного чоловіка вивів із приміщення черговий викладач. Обурені такою поведінкою педагога, студентки обговорили ситуацію та вирішили піти до завідувача практики. Дівчата не стали вдаватися в деталі – повідомили лише, що Романенко не дотримується субординації та дозволяє собі зайвого. Словосполучення «сексуальні домагання» не спливало під час розмови взагалі – студентки не хотіли рубати з плеча. Завідувач запропонував компроміс: постраждалі пишуть заяву на ім'я директора інституту, завідувач практики, зі свого боку, показує її Романенку й попереджає, що в разі рецидиву заява ляже на стіл директору ННЦ. Після цієї розмови Романенко виїхав із Канева.

Можна припустити, що практика-2018 була свого роду унікальною. Скажімо, з чоловіком трапився запій… Але розгортання подальших подій показало, що останні кілька років усі практики були в цьому сенсі майже однакові. Пізніше про нічні «візити» доцента Клементина почує від ровесниць та старшокурсниць. Коли розгорівся скандал, почали свідчити навіть ті, хто вже закінчив університет.

Випускник біофаку Денис погодився розповісти Забороні про випадок на Канівській практиці семирічної давнини.
– Після завершення курсу, який у мене викладав Романенко, влаштували традиційне «вогнище», на якому люди спілкуються, їдять, святкують закінчення курсу. – Денис робить невеличку паузу і продовжує: – Романенко скорочує дистанцію між собою та однією зі студенток до непристойності, намагається облапати різні частини її тіла. Дівчині це явно не подобається, і я вирішив за неї заступитися. Після цього викладач виніс на обговорення групи пропозицію відрубати мені яйця. Цитую дослівно, 2012 рік, Канівська літня практика: «Цей юнак що, на всіх дівчат права має? Може, йому яйця відрубати?».

Отримати коментар від постраждалої дівчини, яку згадує Денис, нам не вдалося. Зараз вона живе в Німеччині та відмовляється спілкуватися зі ЗМІ.

Кулуарним рішенням деканат задовольнив вимогу групи студенток – хтивого доцента було відсторонено від Канівської практики. Але було пізно – історія набула розголосу, свідчень ставало все більше й більше. І далеко не всі вони стосувалися практики. Складається враження, що викладач використовував будь-яку можливість торкнутися студенток. Наприклад, демонструючи, як правильно працювати із мікроскопом, Романенко обіймав та притулявся до дівчат.

Рух проти Романенка очолила Клементина, яка вимагала й вимагає його звільнення.
Корвалол
Гучному скандалу передувала поява трьох графіті невідомого авторства із закликом покарати Романенка й не замовчувати насильство. Написи з'явилися й на стінах двох корпусів студмістечка КНУ біля ВДНГ. На арці, що з'єднує будівлі географічного та біофаківського корпусів. Ще один – на задньому фасаді інституту.

Клементина відхрещується від будь-якої причетності до графіті й не знає, хто міг бути автором. Точніше, здогадується, але не впевнена у своїх міркуваннях. Утім, студентка зазначає, що написи зміцнили її рішучість відкрито боротися зі сексуальними зловживаннями.

Кілька місяців між кабінетами деканату переміщалися якісь папери – заяви на Романенка. З вимогами покарати. З проханнями помилувати. З компромісним рішенням – відсторонити від практики, але залишити на посаді.
Графіті на стінах двох корпусів студмістечка КНУ біля ВДНГ
Бомба вибухнула на початку 2019-го. 24 січня на сайті «Нігіліст» була опублікована стаття Клементини Квіндт. Дівчина розповіла про систематичні домагання з боку Петра Романенка. Крім опису власних вражень від поведінки викладача за 2018 рік, вона зібрала свідчення інших студентів щодо подібних випадків, які відбулися у минулі роки.

У той же день Клементина, Ріна та їхній знайомий, студент третього курсу, прийшли до кафедри біології рослин, за якою закріплений Романенко. Студенти запропонували доцентові два варіанти: хороший і поганий. Хороший – він пише заяву за власним бажанням, ніколи більше не викладає і записує офіційне вибачення. Поганий – якщо він цього не зробить, студенти ідуть у деканат зі 40 підписами під документом з вимогою звільнити викладача. А Клементина подає позов до суду.

Захоплений зненацька, Романенко почав усе заперечувати. Від узагальнених звинувачень у харасменті дівчата перейшли до більш детального опису випадку з Марією, коли п'яний доцент торкався грудей студентки. «Хм, дійсно, – не добре вийшло. Треба було вибачитися одразу. Невже я був такий п'яний? Не добре вийшло». За словами Клементини, викладач сильно рознервувався, постійно ходив умиватися, бурмотів одні і ті ж питання та речення. Ще кілька яскравих історій, і доцент раптово визнав свою провину. Навіть падав на коліна: «Я таке робив? Нічого не пам'ятаю! Як таке взагалі можливо?».
«Директорка намагалася мене переконати, що я роблю неправильно, бо в нього є родина-діти, учене звання»

У підсумку він обрав «хороший варіант». Клементина дістала смартфон, щоб записати на відео його вибачення, але доцент неочікувано втратив свідомість. Ріна побігла до іншої кафедри за корвалолом. Через деякий час Романенка привели до тями, після чого його забрала швидка. А Клементину викликали до деканату.

У кабінеті на дівчину чекали директор ННЦ «Інститут біології та медицини» Людмила Остапченко, два заступники із науково-педагогічної роботи Тарас Компанець і Олександр Короткий.

– Остапченко почала звинувачувати мене у брехні, – згадує Клементина. – Казала, що ганьблю інститут. Ті двоє просто мовчки слухали. Директорка намагалася мене переконати, що я роблю неправильно, бо в нього є родина-діти, учене звання. Казала, що я вчиняю дуже паскудно, адже ця історія насправді не про мене, а про репутацію університету. Я намагалася захищатися, не витримала тиску і розплакалася. Але на допомогу прийшла Ріна, рахунок дещо зрівнявся: тепер я була не одна проти трьох. Ми показали їм заяву із підписами та розповіли про поведінку Романенка.

З появою подруги, напруга відчутно впала. Директорка пообіцяла в усьому розібратися, як каже Клементина, «розійшлися мирно». А вже 28 січня на дівчину чекало нове випробування – засідання студпарламенту.
«Комсомольські збори»
Студпарламент мав розглянути питання аморальної поведінки Петра Романенка та його можливого звільнення 28 січня.
І хоча рішення органу студентського самоврядування суто рекомендаційне, парламент, покликаний захищати інтереси та права студентів, мав би окреслити свою позицію.

Про засідання оголосили заздалегідь через соцмережі. Однак у «день ікс» керівництво КНУ вирішило відмовити журналістам та громадським активістам у присутності на обговоренні резонансної справи. Навіть тим, що отримали акредитацію в місцевому прес-центрі. За офіційною легендою, таку постанову парламент університету прийняв шляхом голосування, перетворивши «відкрите» засідання одного з органів закладу вищої освіти на міжсобойчик.
Реалізація задуму «обкашляти питаннячко» без залучення громадськості виглядала так: оскільки охорони в корпусі немає, були залучені інженер, електрик, пара консьєржок та прибиральниць. Імпровізоване сек'юріті мало б влаштувати суровий фейс-контроль, пропускаючи в держзаклад лише тих, хто мав при собі посвідчення студента або викладача біофаку. Єдине, чого не вистачало «церберам» – мотивації. «Чому я повинна цим займатися? – нарікала жіночка в робочому халаті. – Я зараз розвернуся й додому піду!»
З кожною хвилиною тримати оборону було все важче – охочих потрапити на засідання ставало більше, а прості питання журналістів та громадських активістів заганяли в глухий кут. Із появою співробітника Секретаріату уповноваженого Верховної Ради з прав людини Данила Юрченка деморалізація досягла критичної точки – фаланга з технічного персоналу корпусу розвалилася, усі охочі змогли потрапити до аудиторії, у якій уже перебували понад сотню студентів.

Зрозумівши, що до чого, голова студпарламенту Тарас Войцицький перейшов до ультиматуму. З кафедри спікера він оголосив, що очолюваний ним орган не буде розглядати питання домагань, поки журналісти та інші «сторонні особи» не покинуть аудиторію.
Щорічно в Інституті навчаються більше тисячі студентів з України та інших країн світу (Азербайджану, Молдови, Йорданії, Туркменістану, Лівану, Китаю, Ірану тощо).
Зі свого боку, Данило Юрченко наголосив, що має право бути присутнім на засіданні, оскільки ідеться про порушення прав людини. Проте голова студентського парламенту вважав, що присутність журналістів та інших осіб на обговоренні якимось чином «вплине на достовірність інформації».

Войцицький, під бурхливі оплески членів студпарламенту, зняв питання про сексуальні домагання з порядку денного, запропонувавши обговорення студентського коворкінгу. На якийсь момент здалося, що Войцицький «врятував ситуацію», аж тут до трибуни вийшла Клементина Квіндт.

Далі ви знаєте:

…Дівчина вчепилась у трибуну, намагаючись щось сказати. Її відтягує молодий чоловік у сірій сорочці – глава студпарламенту Тарас Войцицький. Але студентка продовжує: «Мене звати Клементина Квіднт. І я бачила, як Романенко, доцент кафедри біології рослин, домагається студенток. Я зможу підтвердити це в суді…»

Реакція залу була неоднозначна. «Зачєм ми пустили цю женщіну?» – поповзло по аудиторії. Дехто хмикав під носа: «Тупа фемка» й «Кінчена шльондра». Потіснивши дівчину з другої спроби, Войцицький оголосив про дострокове закриття зборів.
Романенко як викладач
Якщо Клементина Квіндт не схожа на «ідеальну жертву», то Петро Романенко не схожий на «ідеального злочинця». Він має імідж талановитого викладача та науковця. У нього (як і в Клементини) багато прихильників і серед викладачів, і серед студентів. Окрім 40 підписів під заявою Клементини є й інший документ на ім'я директора КНУ – на захист Романенка. Цей папір підписали приблизно сотня студентів.

Тож ж хто він насправді?

Викладацький статус Романенка має об'єктивне підтвердження. Минулого року всі студенти ННЦ «Інститут біології та медицини» мали можливість оцінити викладачів, які навчали їх у минулому семестрі, за десятибальною шкалою в кількох категоріях (глибина знань, об'єктивність оцінювання, методика та техніка викладання, уміння зацікавити, дисципліна, розуміння студентів, організованість тощо). В опитуванні взяли участь понад 500 студентів. Петро Романенко посів 8-ме місце серед 185 викладачів. Тобто його викладацький рейтинг не просто високий, а дуже високий. Щоби звільнити такого доцента, потрібні серйозні підстави.
Петро Романенко займає восьму сходинку в топ-30 кращих викладачів біофаку.
Після засідання студпарламенту нам вдалося поспілкуватися зі студентами – прихильниками Романенка. На питання про ставлення Петра Романенка до дівчат одна з них відповідає:

– Шанобливе. Він прекрасний фахівець. Я прийшла абсолютно незацікавлена в його предметі, але після двох курсів і практики в мене є величезне бажання працювати в цьому напрямку, і я дійсно вважаю, що не тільки університет, а й країна втрачає в його особі людину, котра може привести інших талановитих людей у цю галузь.

Інша студентка додає:

– Погоджуюся з цією дівчиною. Ми разом вчилися. Зараз ми на четвертому курсі, на першому та другому Романенко вів у нас ботаніку. В групі 13 людей, більшість – дівчата. Не помітила, щоб він до когось залицявся. Що показово: на практиці після першого курсу нас мав вести інший викладач, але загальним голосуванням ми вирішили, що хочемо, щоб практику в нашій групі вів Романенко.

У розмову включається третьокурсник:

– Дуже крутий педагог і науковець. Буде великою помилкою звільнити його через ніким недоведені фантазії Клементини. Романенко на це не заслуговує.

Більшість студентів, із якими вдалося поспілкуватися Заборонi після засідання студпарламенту (приблизно 20 осіб), не заперечували, що стикалися з чутками про харасмент. Як і не спростовували те, що ці розмови ходять інститутом уже давно. Початківці кажуть: Романенко справді любить брудні жарти, може з'явитися перед студентами на Канівській практиці нетверезим, обійняти дівчину чи покласти руку їй на коліно. Але тлумачення Клементини багато хто вважає перебільшенням. На їхню думку, максимум, на який заслуговує Романенко в разі «доведення його провини», – адміністративне покарання.
«Нікого не валить і не ображає низькими балами – навіть тих, хто нічого не робив протягом семестру»

Хтось нарікає, що Клементина буцімто просто намагається привернути до себе увагу, підкорити хвилю роздмуханого нею ж хайпу. Здається, у чистоту намірів дівчини тут майже ніхто не вірить, а якщо і вірить – не зізнається в цьому.

– Подивіться на Клементину! Це тупо акторка. Їй потрібен лише хайп та визнання серед лівого двіжу.

– Вона ще й феміністка, – підкреслює інший хлопець важливу, на його думку, деталь.

Вислів одного зі студентів можна вважати узагальненою думкою:

– Я випускався із групи ботаніки, Романенко вів у мене не один курс. І я можу сказати, що ця людина – професіонал. Цю людину не можна просто так викинути з нашого університету. У нас, до речі, сьогодні склалася дуже непроста ситуація, коли в аграрній країні закрилася кафедра. Точніше, дві кафедри – ботаніки та фізіології рослин – об'єднали в одну. Зараз дуже важко набирати людей на ботаніку… А тепер ще й дуже класного викладача, який прищеплював любов до ботаніки, хочуть виперти. Тому я проти того, щоби пана Романенка виганяли з університету.

На питання, чи чув він колись про домагання із боку Романенка, хлопець відповідає:

– На жаль, так.

– Ви були свідком домагань?

– Якесь недотримання субординації, жартики… – тихо додає: – Пошлі.

Отже, прихильники Романенка вважають, що в разі звільнення доцента, університет втратить чудового викладача і вченого. Що стосується його характеристик як викладача, тут сумнівів немає. До речі, сама Клементина цього не заперечує, хоча й додає такий коментар: «Нікого не валить і не ображає низькими балами – навіть тих, хто нічого не робив протягом семестру».

Але чи є Романенко видатним науковцем?
Романенко як вчений
В активі Петра Романенка за останні 25 років чотири статті, опубліковані у двох наукових журналах, – одна в Hydrobiological Journal, три в International Journal on Algae. Але існує декілька «але»: у роботі за 1997 рік Романенко зазначається як автор, а в трьох статтях за 2015, 2016 та 2017 роки відповідно – як співавтор. Це суттєвий нюанс і ось чому.

Провідною науковицею останніх трьох робіт є дружина Романенка – Катерина. Ці публікації – біохімічного профілю не відповідають також основному напрямку, який Петро Романенко проголосив сам для себе на сайті ННЦ: альгологія, різноманіття, систематика, поширення та екологія водоростей, водорості позаводних місцезнаходжень, фікотехнологія – мікроводорості у масовій культурі, пігменти мікроводоростей, міксоміцети. Це також суттєвий нюанс, тому що Катерина Романенко – біохімікиня.

За 20 років публікаційна активність Петра Романенка у базі Scopus обмежується одним журналом – International Journal on Algae. Зазвичай таке відбувається, коли колектив авторів «намацав» лояльне видання й під нього підлаштовується. Цей журнал, попри гучну назву й наявність у Scopus, є українським продуктом. Його редколегія – працівники Інституту ботаніки НАН України. Рецензування в українських журналах значно простіше, тим більше, що співавтори Романенка є працівниками того ж Інституту ботаніки НАН України. Hydrobiological Journal, у якому Романенко опублікував свою власну статтю ще в 1997 році – теж український. Основні автори цих двох журналів – українці, росіяни, пакистанці та індуси.
«Основна робота була біохімічна. Ботанік лише надав лабораторний зразок»

Індекс цитувань для різного профілю – річ відносна, але те, що власна стаття Петра Романенка ніким не була процитована за 20 з гаком років – це сигнал. На рахунку інших статей у співавторстві – 3 цитати.

На наше прохання один із колег Романенка погодився на умовах анонімності прокоментувати науковий доробок доцента:

– Зі сторони «картинка» міжнародних публікацій нормальна, – пояснює науковець. – Не аби яка, проте вона є. Але для тих, хто знає, що Романенко займається систематикою водоростей, не розбираючись у біохімії, і якщо мати на увазі, що Катерина Романенко займається біохімією, стає очевидним, що дружина працювала, а чоловіка для годиться включила… Основна робота була біохімічна. Ботанік лише надав лабораторний зразок. Але надати зразок і лаборант може. На кафедрі біології рослин була культура водоростей. Підійшов до акваріума з написом, набрав, дав біохімікам – усе що потрібно.

Ми, зі свого боку, звичайно, не можемо стверджувати, що участь Романенка в цих публікаціях незначна, хоча елемент сімейної таємниці тут є.

Але, у будь-якому разі, заяви про те, що звільнення Романенка з університету стане драматичною подією для науки – поетичне перебільшення.
Далі буде
Уже кілька тижнів Петро Романенко зі ЗМІ не спілкується. Останні його слова, які почули журналісти: «Нічого такого, що б виходило за рамки, не було. Практика як практика. Нічого не було, аби тепер отак обливати брудом».
У заяві, направленій керівництву університету 6 лютого, він відкинув усі звинувачення, заявивши, що справжня мета Квіндт – підвищити свою популярність у соціальних мережах і отримати вплив на викладацький склад та керівництво університету за допомогою шантажу, залякування й поширення брехні.

Ми телефонували Петру Олександровичу під різними приводами із різних телефонів. Й одного разу він таки взяв слухавку. Розмова вийшла не дуже змістовною:
– Доброго дня, – на наше привітання ніхто не реагує. – Вас турбує журналіст…

Абонент завершив розмову. Ми встигли лише почути, що по той бік лунала якась сумна гітарна мелодія.

Цілком можливо, що в специфічній системі координат, у якій живе Петро Романенко, дійсно, «нічого такого не було». І людина не зовсім усвідомлює, звідки виник скандал, адже 15 років усе було «нормально». Практика як практика.

Якщо наше припущення правильне, то скандал є дуже суспільно корисним. Ця історія нагадує і викладачам, і студентам про певні стандарти поведінки, гідність і загальнолюдські права.
«Визначення того, хто в цій історії переможець, а хто переможений – залежить від кута зору, під яким розглядати конфлікт»

29 січня в червоному корпусі КНУ почала роботу комісія у справі про сексуальні домагання, яку очолив проректор вишу з науково-педагогічної роботи Володимир Бугров. Журналістів і правозахисників на засідання не пустили. На заході були присутні викладачі, керівник практики, студпарламентарі, а також представник Секретаріату Уповноваженого з прав людини Данило Юрченко. Сам Романенко не брав участі, оскільки, як ми вже казали, перебуває на лікарняному.

Комісія спочатку обіцяла вирішити, чи можна вважати поведінку викладача сексуальним домаганням до 7 лютого, після чого подальшу долю Петра Романенка має визначити ректор. Однак досі офіційних повідомлень із цього приводу не було. Здається, справу свідомо затягують доки вщухне резонанс.

З 1 лютого Клементина взяла академвідпустку. Повертатися до навчання поки не планує – боїться, що адміністрація вишу не дасть їй спокою.

Визначення того, хто в цій історії переможець, а хто переможений – залежить від кута зору, під яким розглядати конфлікт. А він, повторимо, триває.

Тож, далі буде.
Post scriptum
11 січня 2019 року в Україні набрали чинності зміни до Кримінального кодексу щодо зґвалтування і сексуального насильства, у рамках реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству над жінками та домашньому насильству.

Як зазначається в 153 статті КК, навіть без «проникнення в тіло» людину тепер можна звинуватити в «сексуальному насильстві» – будь-яких діях сексуального характеру, які не пов'язані зі статевим актом, але відбулися без згоди партнера.

Заступник директора Інституту біології і медицини Тарас Компанець розповів Kyiv Post, що керівництво навчального закладу вже відреагувало на ці законодавчі зміни. «Ми плануємо розробити рекомендації для всіх викладачів, як поводитися зі студентами у зв'язку з новим законом, – каже він. – Те, що раніше вважалося нормальною поведінкою, сьогодні може бути витлумачено зовсім інакше»,

Компанець заявив, що скандал із Романенком вдарив по репутації закладу, але це – урок на майбутнє. Інститут планує включити спеціальний курс із питань харасменту в програму для першокурсників.