(c) 2018  ГО “Крос Медіа” – Усі права захищено

Photo by Toa Heftiba on Unsplash

Можна, але з дозволу. Що змінює у сексі новий закон

11 січня 2019 року в Україні наберуть чинності зміни до Кримінального кодексу щодо зґвалтування і сексуального насильства, в рамках реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству над жінками та домашньому насильству.

Що сталося

Автори законопроекту – 44 депутати, але основний ініціатор – член Блоку Петра Порошенка і представник президента у Раді Ірина Луценко. Одразу 241 депутат підтримав законопроект про внесення змін у Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси України.

Відтак, держава приєднається до 10 країн Європи, де секс без згоди визнається зґвалтуванням.

Таке трактування буде відповідати позиції Європейського суду з прав людини, за якою держава зобов’язана розслідувати кожен статевий акт, здійснений без згоди потерпілої особи, навіть якщо вона не чинила фізичного опору.

Перш ніж перейти до більш детального висвітлення змін до КК слід зазначити, що для тих, хто не вдається до сексуального насильства та зґвалтувань нічого не зміниться, адже зазвичай люди займаються сексом зі згоди обох сторін. А от у тих, хто вчиняє злочини тепер значно менше шансів уникнути відповідальності.

Тобто якщо я з кимось зайнявся сексом без отримання згоди від цієї людини – я ґвалтівник?

З 11 січня – так, якщо це було проти волі партнера і він поскаржиться в поліцію (і доведе вашу провину в суді). Проект розширює поняття «зґвалтування» й «сексуальне насильство». Наприклад, у документі вказується (Стаття 152 КК «Зґвалтування»), що зґвалтування – це «вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи […] Згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин».

За новими правилами, складом злочину буде вважатися «проникнення в тіло партнера без добровільної згоди». Якщо один із партнерів не сказав іншому чітке «так» або просто промовчав перед інтимом, то це слід трактувати як незгоду. Тобто мовчання й бездіяльність тепер офіційно не будуть вважатися знаком згоди.

Ще одне важливе нововведення полягає в тому, що потерпіла особа не зобов’язана в процесі судового розслідування доводити, що вона намагалася чинити опір сексуальному насильству. Адже примусити людину до тих чи інших сексуальних дій можна за допомогою шантажу, погроз зіпсувати або відібрати майно, маніпуляцій матеріальною чи іншою залежністю жертви.

Більше того: злочинці можуть використовувати психологічний тиск, ті чи інші психоактивні речовини, або скористатися станом тонічної нерухомості жертви – чимось на зразок ступору, викликаного панікою.

Так, одне зі шведських досліджень, проведене за заявами 298 жінок, які звернулися до центру допомоги зґвалтованим протягом одного місяця з моменту інциденту, виявило, що 70% з них впали в ступор, а 48% були в близькому до нього стані.

Хоч і травми, отримані під час опору злочинцеві, є одними із найбільш переконливих доказів у суді, за різними даними, від 20 до більш ніж 50 відсотків жертв насильства взагалі не отримують їх, або проходять обстеження на терміні, коли зафіксувати травми буде вже неможливо.

«Раніше під зґвалтуванням розуміли, насамперед, недобровільний сексуальний акт зі застосуванням фізичного насильства, – розповіла Забороні адвокатка і засновниця проекту «Секс і право» Євгенія Колько. – Немає фізичного насильства – немає і зґвалтування».

Сексуальне насильство – це ж не тільки зґвалтування?

Так. Як зазначається в 153 статті КК, навіть без «проникнення в тіло» людину тепер можна звинуватити в «сексуальному насильстві» – будь-яких діях сексуального характеру, які не пов’язані зі статевим актом, але пройшли без згоди партнера.

Американський центр реабілітації жертв зґвалтувань ще в 1987 році опублікував цілий список сексуальних злочинів: зґвалтування, примус жертв до маніпуляцій зі статевими органами, насильницький петинг, вуайєризм (підглядання за сексуальним актом, актом дефекації, сечовипускання з метою одержати статеве задоволення) та ексгібіціонізм (демонстрація статевих органів особам протилежної або своєї статі поза ситуаціями статевих контактів), «брудні» телефонні дзвінки, словесні образи і зауваження. Усі вони розрізняються за ступенем впливу на жертву, але так чи інакше завдають травми – як мінімум психологічної. Серед наслідків можуть бути депресія, посттравматичний стресовий розлад, тривожний розлад і навіть самогубство.

Тепер за всі ці вищезазначені дії в Кримінальному Кодексі передбачена відповідальність.

«Раніше подібні справи могли тягнути максимум на хуліганку, – зазначила Євгенія Колько. – Тепер все це нарешті визнали сексуальним злочином».

Photo: pixabay

Секс у шлюбі, але без згоди – кримінальна відповідальність?

У кінострічках та серіалах усе ще можна побачити сцену, у якій на жінку, що вертається додому пізно ввечері, нападає бездушний незнайомець, який чекав на свою жертву в темному підворітті.

Проте в реальному світі зґвалтування та будь-яке інше серйозне посягання сексуального характеру набагато частіше відбувається вдома, і жінки страждають від рук тих, кого вони добре знають.

«Не існує такого поняття, як «подружній обов’язок». Подружжя все одно складається з двох окремих людей, і там теж можуть траплятися зґвалтування», – наголошує Євгенія Колько.

Тобто, за ґрати, як і раніше, можна потрапити, якщо навіть хтось із подружжя не дав згоди на секс. Подружжя може поскаржитися одне на одного, якщо інтимний зв’язок між ними відбувся без попередньої згоди.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, 30% жінок, які перебували у відносинах, піддавалися будь-якій формі фізичного або сексуального насильства з боку партнера. Саме про сексуальне насильство (або його спробу) з боку партнера повідомляли приблизно 22-25% жінок в абсолютно різних кінцях світу.

Як зазначила одному з українських телеканалів психолог Марта Чумало, особливо часто сексуальне насильство відбувається в шлюбі. Але насправді жінки не говорять про це, не йдуть у поліцію: жінки в шлюбі не ідентифікують примус до сексу як насильство і порушення їхніх прав, або ж бояться фізичного, психологічного або матеріального тиску чоловіка.

І як за це каратимуть?

Тюремним терміном – аж до 15 років. Усе залежить від тяжкості злочину.

Кривдник, який повторно здійснює насильницький акт, нестиме посилену кримінальну відповідальність. Вона буде збільшена й у випадку насильства над чоловіком/дружиною, екс-партнером/партнеркою, або іншою близькою особою.

Також підвищений рівень відповідальності включає насильство над неповнолітньою особою. До 16 років, навіть за наявності згоди, будь-який сексуальний контакт вважатиметься зґвалтуванням.

Зґвалтування, вчинене групою осіб, або зґвалтування неповнолітньої особи карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

Photo by Joshua Ness on Unsplash

Тобто будь-хто може звинуватити іншу людину в зґвалтуванні?

Теоретично так. Але це нічого не змінює: як і раніше, справи розслідуватимуть і розбиратимуться в суді. Справи про зґвалтування часто будуються на «слові проти слова» – тобто твердженнях обох сторін і відсутності свідків. Новий закон ніяк не впливає на визначення доказів у таких справах: це можуть бути і показання передбачуваної жертви і злочинця, і їхнє листування, і результати психологічної експертизи.

«Якщо просто прийде потерпіла і скаже, мовляв, місяць тому в мене був секс, на який я не давала згоди – посадіть такого-то і такого в буцегарню, то чим вона це доведе?», – пояснює Євгенія Колько.

І як точно зрозуміти, що людина не проти сексу?

Як було зазначено вище, для тих, хто не вдається до сексуального насильства та зґвалтувань, нічого не зміниться, адже зазвичай люди займаються сексом зі згоди обох сторін без усіляких розписок та звернень до нотаріусів.

У примітці до 1 статті 152 КК України надано визначення, що вважається добровільною згодою, а саме: «Згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин».

Коли можна вважати, що було відсутнє вільне волевиявлення особи:

  • особа не досягла 16 років. навіть за наявності згоди, будь-який сексуальний контакт вважатиметься зґвалтуванням. Тобто за українським кримінальним правом інформовану і добровільну згоду на секс людина в змозі дати із 16 років;
  • особа перебувала в підпорядкованому чи залежному (фізично, економічно, психологічно) стані, що не дає їй можливості вільно висловити свою згоду на секс;
  • особа потерпала й надалі потерпає від домашнього чи іншого насильства з боку кривдника, унаслідок чого не могла вільно висловити свою згоду на секс;
  • особа перебувала в безпорадному стані та не могла вільно висловити свою згоду на секс. Це стосується людей похилого віку, осіб з інвалідністю або особи, яка перебуває в безпорадному стані, або особи, яка страждає на психічний розлад, зокрема на недоумство, має вади розумового розвитку, а також вчинення злочину щодо малолітньої дитини або в присутності дитини (стаття 67 КК).

Важливо, щоби людина висловлювала чітку й недвозначну згоду. Не всі можуть прямо сказати «ні», тому орієнтуватися варто на чітке «так» – або як мінімум на те, наскільки зацікавлено й енергійно людина поводиться (якщо вона в змозі дати собі раду). Це працює й у зворотний бік: мовчання й бездіяльність не є знаком згоди.

Слід зазначити, що готовність зайнятися сексом також не передбачає, що людина автоматично згодна на все, що її партнеру стрельне в голову. Принцип згоди в сексі означає й можливість скасування: кожен із партнерів має право сказати «ні» в будь-який момент, навіть у процесі статевого акту.

У 2015 році Велика Британія внесла подібні зміни у законодавство. ГО «Центр «Жіночі перспективи» зробила переклад і дубляж українською мовою мультфільму «Згода на секс: просто, як чай!», який використовували поліцейські в Англії для підвищення обізнаності про культуру згоди після прийняття законодавства, за яким секс без згоди – це злочин.