(c) 2018  ГО “Крос Медіа” – Усі права захищено

Photo: facebook / Володимир Харченко

«Парад членів». Особиста розмова із Володимиром Харченком, доцентом НАОМА

25 січня приблизно 40 студентів і симпатиків київської Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури вийшли на арт-акцію проти цензури у навчальному закладі, висловивши підтримку четвертокурснику Спартаку Хачанову. Останнього хочуть відраховувати через резонансну інсталяцію «Парад членів», хоча адміністрація вишу запевняє, що студент просто провалив сесію.

Протестувальники, які, поміж іншим, вимагали відставки чинного ректора Андрія Володимировича Чебикіна (обіймає посаду з 1989 року), вийшли під стіни академії із транспарантами «Ні цензурі у НАОМА», «Чому адміністрація братається з С14?», «Безпеку студентам НА☮МА», звинувачуючи адміністрацію у ретроградстві.

«Мистецька думка вже давно зробила крок вперед, проте Академія сьогодні, у 21 столітті, займається вихованням ремісників, а не митців, – пояснює один з учасників акції. – І якщо ця інституція випускає художників відсталої парадигми, це значить, що ми ніколи не досягнемо прогресу. Академія випускає дефектних чуваків, які творять угодне мистецтво, і ці чуваки не можуть сказати щось у контексті сучасності. Тобто, ця інституція просто відірвана від світу. […] Ми не можемо перейти до модерної України, ми не можемо перейти до модерної культури. Попередня виставка Спартака з вишиванкою із сала, калини та поросячих хвостів саме про цю відсталість».

Захід охороняла невелика група поліцейських, чергував медик. Представників ультраправих організацій помічено не було. Нагадаємо, 23 січня С14 прийшли до Академії «особисто поспілкуватися» зі Спартаком якраз в той час, коли на нараді приймалося рішення про відрахування студента.

Під час акції Забороні вдалося поговорити з одним із головних героїв історії. Це викладач НАОМА та ветеран бойових дій на Донбасі Володимир Харченко, без бурхливої реакції якого обговорення семестрової роботи Спартака навряд чи покинуло б межі Академії.

 «Хачанов для мене латентний ворог, а не студент»

19 грудня 2018 року коридором НАОМА простягалася колона гіпсових вояків, танків та ракетних комплексів, які мають підкреслено фалічну форму. «Парад членів» четвертокурсника Спартака Хачанова мав стати семестровою роботою, проте ще до початку перегляду двоє обурених викладачів почали руйнувати інсталяцію. На їхню думку, творчий доробок студента принижував українську армію.

У розмові з Забороною доцент кафедри графічного дизайну Академії мистецтв Володимир Харченко каже, що не руйнував інсталяцію, а лише частково прибрав її з дороги, оскільки робота Спартака заважала пересуватися коридором. «Якби я руйнував, то від цього непотребу нічого б не залишилося».

На його думку, відеозапис, який потрапив до Заборони, не дає повного розуміння ситуації. Викладач упевнений, що інша сторона конфлікту надала лише той уривок розмови, який був їй вигідний.

«Я учасник бойових дій. І я не просто відсиджувався в тилу, а дев’ять місяців служив на передовій – розповідає Володимир Харченко. – Я втратив на цій війні багато своїх побратимів, товаришів, друзів. Серед них були і хлопці такого ж віку, як і цей Хачанов. […] Коли запитав у нього, що він хоче сказати своєю роботою, той кілька разів повторив, що війна між Україною та Росією – міряння пісюнами. Це чутно на 4-й хвилині відеозапису, до речі. Я, звісно, обурився та спитав його: тобто ти дійсно вважаєш агресію проти нашої країни мірянням «пісюнами»? Він відповів так, я проти війни, я весь такий пацифіст».

Володимир Харченко стверджує, що творчий доробок Спартака від початку не мав якогось антипутінського меседжу, який був привнесений тільки із метою відбитися від зауважень викладача. Цю тезу раніше підтвердив сам студент: Сперечаючись із Харченком 19 грудня на відеозаписі скульптор говорив те, «що хотів почути викладач», однак інсталяція не зображує жодної конкретної армії і є антивоєнною, пацифістською за своєю суттю.

«Під час розмови він швидесенько перефарбувався і почав говорити, що це чи то антиросійська інсталяція, чи то взагалі антивоєнна, – зазначає Володимир. – Почав мені розповідати, що жив у Сніжному, бачив війну на власні очі. Я питаюсь: чому ж не захищаєш свій дім? А він мені, мовляв, нащо? У мене білий квиток».

Як запевняє доцент, за 14 років викладання в Академії він жодного разу не підвищив ні на кого голос. Нинішні та колишні студенти Володимира, за його словами, були здивовані реакцією викладача на відеозаписі, адже ніколи не бачили його таким розлюченим.

«Я поважаю всіх студентів, у тому числі й тих, хто тут зібрався, і ніколи не дозволяв собі підвищувати на них голос. Але Хачанов для мене – латентний ворог, а не студент».

Відповідаючи на питання, чи має викладач право спілкуватися зі студентами так, як він це робить на відео, Володимир каже:

«Стривайте, тобто я мав право загинути на війні, захищаючи зокрема й своїх студентів, а тепер тут, у тилу не маю права висловити свою думку одному з них? Своєю зухвалістю, хамством та зневагою до нашої армії Спартак та його куратори дуже швидко вивели мене зі себе, це дійсно так. Але, з іншого боку, якщо я вважаю його відвертим ворогом, чому я мушу розмовляти із ним лагідно? Він на це не заслуговує».

Викладач пригадує епізод, що стався у зоні бойових дій, коли разом із побратимами пересувався місцевістю, яку прострілював ворожий снайпер. «Схиляєш голову, щоб снайпер у каску влучив, а не в обличчя. Йшли через город місцевих жителів. Бачу – на подвір’я вийшла жіночка. Я їй, мовляв, поверніться до хати – тут небезпечно. А вона як почне лаятися! І тут мій напарник – брямс! Пересмикує затвор автомата. І жіночка – чух! До хати. Каже мені товариш: Володимир, ваші інтелігентні замашки тут явно зайві».

Коментуючи візит С14 до Академії мистецтв 23 січня доцент переконує, що не запрошував молодиків. Допомогу праворадикалів запропонував його побратим, проте Володимир відмовився. За його словами, візит представників С14 – ініціатива виключно ультраправих активістів.

«Вони (С14 – прим.) прекрасні хлопці. І я вдячний Хачанову за те, що познайомився з ними. Але я не просив їх приходити до Академії, боже борони. Я не їхній командир. У них є своя патріотична позиція і вони мають на неї право  […] Вони нікого і пальцем не торкнулися – це жалюгідне створіння сховалося від своїх ровесників за спинами дідів (у приміщенні автоматичної телефонної станції на території Академії – прим.). Ви ж можете потрапити до Академії щоб поговорити зі Спартаком, тоді чому патріотам не можна зробити те ж саме? Вони мають таке само право на власну думку та її висловлювання, в чому проблема?».

Володимир зазначає, що Спартака Хачанова хочуть відрахувати саме через погані оцінки, а не через грудневий «Парад членів»: «Він не займався навчанням, прогулював заняття і абсолютно заслужено нахапався двійок. Керівництво академії має повне право відрахувати його за неуспішність».

Доцент кличе до себе свою доньку Ольгу – бойового медика, яка теж пройшла через війну на сході України. Батько й донька вдягнені у мілітарному стилі. Нібито в очікуванні, готовності до того, що в будь-який момент їх покличуть на фронт. Наша розмова з Ольгою була дуже короткою, але змістовною:

«Розумієте, мені здається, що ми програємо цю війну, – каже Ольга. – Тут, у тилу, ми програємо цю війну».