Книги про втрату та прийняття. Рекомендації Заборони
![Maria Blindiuk](https://zaborona.com/wp-content/uploads/2020/11/blindiuk.jpeg)
![Пабло Пикассо. Лежащая читающая женщина. 1960](https://zaborona.com/wp-content/uploads/2021/02/pablo-picasso_femme-couchee-lisant_1960_.jpg)
Література — це своєрідна терапія і для тих, хто її створює, і для тих, хто читає. У книжках автори й герої можуть осмислювати смерть близьких людей, намагатися її пояснити та пережити. Спеціально для Заборони критикиня Марія Бліндюк щомісяця розкриває чутливі теми через книжки. У цій добірці — література про втрату та прийняття.
Втрата
![«4321». Пол Остер](https://zaborona.com/wp-content/uploads/2021/02/oster_4321_.png)
«4321». Пол Остер
«4321», 2017
Переклад Володимира Горбатька
та Олексія Олійника
Видавництво «Фоліо», 2020
Скільки читати: 1008 сторінок
Букерівський лауреат Пол Остер прописує життя Арчі Фергюсона в чотирьох варіаціях, що розгортаються паралельно з історією Штатів другої половини XX століття. Нащадок мінських євреїв та емігрантів Арчі народжується в 1947 році. У його ранньому дитинстві батьківський бізнес пограбують, спалять, викуплять або спалять разом із батьком – із цього місця й розійдуться чотири варіанти життя героя. Автор показує, як великі й дрібні зміни можуть вплинути на подальший шлях персонажа.
Арчі Фергюсон буде неодноразово щось втрачати. Він побачить смерть друга й побачить смерть президента. Проте Пол Остер залишає певні константи в житті хлопця. Відтак «4321» — книга про те, що яких би пертурбацій не зазнала історія, фундамент особистості залишається непорушним.
![«Мій дідусь був черешнею». Анджела Нанетті](https://zaborona.com/wp-content/uploads/2021/02/kanetti.jpg)
«Мій дідусь був черешнею».
Анджела Нанетті
Mio nonno era un ciliegio, 1998
Переклад Андрія Маслюха
«Видавництво Старого Лева», 2015
Скільки читати: 136 сторінок
Чотирирічний Тоніно живе в невеликому італійському містечку та понад усе любить приїжджати до дідуся й бабусі в село. Дідусь постійно розповідає щось нове про реальність довкола: як слухати дерева й що відбувається з найближчими після їхньої смерті. Щойно в Тоніно помирає бабуся, він намагається усвідомити свою втрату й розібратися, що відбувається з приходом смерті.
Попри те, що книжку Анджели Нанетті рекомендують читати з дев’яти років, авторка порушує тему, яка турбує нас в будь-якому віці, — як пояснити людині смерть і прийняти відхід близьких. Кожну втрату (звісно, вона буде не одна) Тоніно переживатиме по-різному й шукатиме нові підходи, щоби пояснити собі, що відбувається. Зрештою йому вдасться знайти красу в незрозумілому й абсурдному світі.
Прийняття
![«Те, що падає з неба». Селья Агава](https://zaborona.com/wp-content/uploads/2021/02/selya_agava__te_scho_padae_z_neba.jpeg)
«Те, що падає з неба». Селья Агава
Taivaalta tippuvat asiat, 2015
Переклад Юрія Зуба
Видавництво «21», 2019
Скільки читати: 224 сторінки
Одного дня на маму восьмирічної Саари падає брила льоду, а іншого її тітка виграє лотерею й купує величезний маєток. Одній людині щастить, іншій – ні. Короткі історії про це обертаються навколо малої дівчини. Героїня фінської письменниці намагається осмислити світ навколо й розгадати його загадку, наче Еркюль Пуаро з її улюбленого телевізійного шоу. Селья Агава протиставляє наївність Саари безапеляційності життя: вона спостерігатиме смерть і депресію й міркуватиме про плинність часу. Абсурд, що часто супроводжує трагедію і смерть, тут зведений в абсолют. Крізь трохи відсторонений погляд дитини авторка показує, що скорбота — це необов’язково про надривні сльози. Вона також може бути про допитливість або навіть спокій.
![«Хвороба як метафора». «СНІД та його метафори». Сьюзен Зонтаґ](https://zaborona.com/wp-content/uploads/2021/02/sontag.jpg)
«Хвороба як метафора». «СНІД та його метафори». Сьюзен Зонтаґ
Illness as Metaphor, 1978
Переклад Тараса Бойка
«Видавництво Жупанського», 2012
Скільки читати: 162 сторінки
Своїм есе Сьюзен Зонтаґ відповіла на поставлений їй діагноз раку молочної залози. У тексті вона намагається розібратися, чому люди в різні часи були схильні створювати навколо хвороби метафоричний флер вищої сили. Діагноз туберкульозу, а пізніше — раку чи СНІДу сприймався як вирок, очищення чи кара за гріхи. На думку авторки, хвороба залишається лише хворобою: у ній немає ніякої таємничого фатуму.
10 років потому, видужавши, Зонтаґ напише інший есей навколо цієї ж думки — «СНІД та його метафори». Коли людство навчилося лікувати рак, воно знайшло нового ворога, який карає «невірних» за «бездуховність», — СНІД. Насправді ж такі метафори лише поглиблювали гомофобію, а не допомагали хворій людині. Пізніше український філософ Володимир Єрмоленко сперечатиметься зі Сьюзен Зонтаґ у своїй книжці «Далекі близькі», де показуватиме, як іншим людям вдавалося надихатися своєю хворобою, навчившись сильніше цінувати життя.
![Camera Lucida. Нотатки про фотографію. Ролан Барт](https://zaborona.com/wp-content/uploads/2021/02/camera_lucida.jpg)
Camera Lucida. Нотатки про фотографію. Ролан Барт
La chambre claire. Note sur la photographie, 1980
Скільки читати: 192 сторінки
У французького філософа Ролана Барта виникла ідея написати цю останню його опубліковану роботу після смерті матері в 1977 році. Якось він сидів, розглядаючи її світлини й усвідомлюючи, що назавжди втратив близьку людину. Одна з фотографій матері зачепила його особливо сильно — на ній п’ятирічна дівчина стояла зі своїм братом. Звідси й почалися роздуми філософа про природу фотографії та особливу деталь на знімку, що може зачепити глядача. Для Ролана Барта світлини стали не просто зануренням у візуальні сюжети, а способом осмислити смерть найдорожчої людини та зберегти пам’ять про неї — «настільки довго, наскільки залишатиметься популярним сам філософ».