(Майже) повне одужання. Що дивитися на фестивалі Docudays UA - Заборона
Читаєте зараз
(Майже) повне одужання. Що дивитися на фестивалі Docudays UA

(Майже) повне одужання. Що дивитися на фестивалі Docudays UA

(Майже) повне одужання. Що дивитися на фестивалі Docudays UA

З 26 березня до 4 квітня відбудеться головна подія року у сфері документального кіно в Україні — Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. Покази мали вперше відбутися в гібридному форматі — тобто онлайн і офлайн, але оголошений міською владою Києва черговий локдаун змусив фестиваль перейти на онлайн-платформу DOCUSPACE. Проте організатори сподіваються провести офлайн-покази після покращення епідеміологічної ситуації.

Цього року на Docudays UA покажуть 95 документальних стрічок. Тема фестивалю — право людини на здоров’я. Журналіст Роман Губа розповідає, що дивитися на цьогорічному фестивалі й ледь стримує себе, аби просто не сказати «дивіться все».


Фільм-відкриття фестивалю — «Колектив» (2019)

реж. Олександр Нанау (Румунія)
109 хвилин

30 жовтня 2015 року через пожежу в бухарестському нічному клубі «Колектив» загинули 64 людини. Але більш ніж половина з них померли не у вогні, а вже в лікарнях. Їхні поранення не були важкими, тому така неочікувана статистика зацікавила журналістів. Про розслідування цієї справи та його наслідки і розповідає цей документальний детектив. З огляду на перманентну кризу нашої системи охорони здоров’я та популярність у нас антикорупційної тематики фільм має бути цікавим українському глядачеві. 

Конкурсна програма DOCU/Україна

Це уже вісімнадцятий фестиваль Docudays UA, але програма повнометражного українського кіно порівняно нова: вона з’явилася 2018 року. Цього разу у ній п’ять стрічок. Обирати серед них одну буде нечесно, тому варто розповісти трохи про всі.

«Май далеко — май добре» (2020)

реж. Ганна Ярошевич
71 хвилина

Мішель із Німеччини вирішив пожити далеко від цивілізації й обрав для цього Карпати. Але від розведення буйволів його відволікає… кохання, та ще й до дівчини з рідного німецького містечка. Не треба було їхати в таку далечінь, аби бути щасливим. Мішель тимчасово повертається додому, але перед ним постає складний вибір.

«Казка про Коника» (2021)

реж. Уляна Осовська, Денис Страшний
75 хвилин

Війна на сході України змушує художника та монаха в миру Анатолія Лотюка залишити Таллінн і стати волонтером. З 2014 року він возить гуманітарну допомогу та добре слово в так звану «сіру зону».

«Сіль з Бонневілю» (2020)

реж. Семен Мозговий
74 хвилини

Потенційний документальний хіт від режисера «Історії зимового саду» Семена Мозгового. Двоє українців вирішили зробити найшвидший у світі мотоцикл «Іж-49». Із гаража на київському Святошині, де все починається, вони прагнуть потрапити на висохле солоне озеро Бонневіль у штаті Юта, США, аби встановити рекорд. Так, це те саме озеро з фільму «Найпрудкіший Індіан» з Ентоні Гопкінсом.

«Земля Івана» (2020)

реж. Андрій Лисецький
85 хвилин

Народний художник-самоук Іван Приходько потрапляє зі своїми роботами до київського «Мистецького арсеналу». До того він жив у селі й нічого не знав про гламурний художній світ столиці. Цьому зіткненню і присвячений документальний фільм Андрія Лисецького, який раніше працював оператором на різних ігрових проєктах, а тепер спробував себе в документалістиці.

«Рози. Фільм-кабаре» (2021)

реж. Ірена Стеценко
77 хвилин

Dakh Daughters — колектив, без якого важко уявити історію українського мистецтва останніх років. Ще одне породження театру «Дах», ця група із семи артисток продовжує дивувати глядачів та слухачів. Це дебютна робота режисерки Ірени Стеценко, знята в нетиповому жанрі документального мюзиклу.

Також у сусідній програмі DOCU/Світ відбудеться прем’єра стрічки Аліни Горлової «Цей дощ ніколи не скінчиться», про який ми писали ще в грудні.

Ретроспектива Кшиштофа Кесльовського

Польський кінорежисер Кшиштоф Кесльовський (1941–1996) найбільше відомий трилогією «Три кольори» та роботами за участі актора Єжи Штура, зокрема, фільму «Кіноаматор». Але ранній період своєї творчості він присвятив документалістиці. Збірку його короткометражних стрічок покажуть на цьогорічному Docudays UA. Кураторкою програми стала відома польська режисерка Аґнешка Голланд.

Документальна анімація

Анімаційний док з’являвся на Docudays і раніше, але цього року фестиваль має аж два блоки короткометражної документальної анімації. Програма добиралася разом із фестивалем актуальної анімації та медіамистецтва LINOLEUM. Перший блок — «Хто тут здоровий?» — присвячено роботам про розширення поняття норми в характеристиці ментальних станів. Другий — поняттю батьківства в сучасному світі.

Ретроспектива Анатолія Сурми

Справжній діамант цьогорічного фестивалю в рамках програми DOCU/СИНТЕЗ — 3D-мультфільми Анатолія Сурми. Він живе в Теофіполі, Хмельницька область, і працює у сфері ЖКГ. А вільний час присвячує створенню абсурдних анімацій, які описують українську реальність краще за більшість творів українського кінематографа. Спочатку роботи Сурми «завірусились» в українських сегментах соцмереж, а тепер вийшли й на фестивальний рівень.

Нагору