Маріуполь окупований два роки: чому громадськість не в захваті від плану відбудови міста на Азові

Два роки тому, 20 травня 2022 року, після 86 днів героїчної оборони (82 з яких — в оточенні) Маріуполь був окупований російською армією. Точна кількість загиблих невідома, долю багатьох взятих в полон захисників досі намагаються встановити буквально по крихтах.

Є масштабний проєкт відродження Маріуполя, який передбачає «перезавантаження міста за найкращими світовими практиками та новітніми технологіями». Експерти та маріупольці вітають плани відбудови, але хочуть спочатку побачити план деокупації.

Яким буде Маріуполь після звільнення? Обговорюються різні варіанти: це може бути місто металургів, але вже на підприємствах зеленої металургії. Чи стане Маріуполь містом-курортом? Чому між владою та громадськістю постійно виникають конфлікти? Розбиралися журналісти «Новин Донбасу».

Відновлення Маріуполя

«Сподіваюся, що таки житиму, триматиму освітній фронт. Мрію повернутися до 5-ї школи, де я працювала до початку повномасштабного вторгнення», — розповідає вчителька Анастасія Савченко.

Жінка живе та працює у місті Камʼянське Дніпропетровської області. Каже, що мріє повернутися додому, до Маріуполя, після деокупації. Згадує: ще рік тому, коли представники міськради Маріуполя звернулися до педагогів із пропозицією скласти план навчання для деокупованих маріупольських шкіл, була сповнена надій, що місто буде звільнено.

«Ми не знаємо, що нам дістанеться після деокупації і як вона відбудеться — військовим шляхом або шляхом якихось домовленостей. Дуже хотілося б, щоби наша набережна була продовжена до Коски, Виноградного. Хочеться, щоб у нас був новий драмтеатр — можливо, не на тому самому місці, але щоб він був. І щоб на місці драмтеатру, можливо, було створено якийсь меморіал. Звісно, хочеться, щоби таки відновили металургію. Бо я розумію, що цим жило наше місто. І якщо люди повертатимуться, то це металурги, і їм треба робочі місця», — каже Анастасія.

Однак Маріуполь після деокупації навряд чи знову буде містом металургів, вважають фахівці. До російського вторгнення «Азовсталь» та комбінат ім. Ілліча фактично були містоутворювальними підприємствами. Наразі «Азовсталь» лежить у руїнах, завод імені Ілліча значно пошкоджений.

Власник підприємств, група «Метінвест», після деокупації планує відродження виробництва, але вже на основі зелених технологій. На це може піти 3–5 років.

Реконструкція міста на Азові

Міська рада презентувала план екстрених дій, який передбачає 154 проєкти за два роки.

Після цього мер Маріуполя Вадим Бойченко показав проєкт «Mariupol Reborn», який триватиме не менше 20 років і потребує витрат $14,5 мільярда. Саме такі плани, без конкретних перспектив деокупувати місто, спричиняють бурхливі суперечки між його жителями, громадськими активістами Маріуполя та представниками міськради.

Депутат Маріупольської міської ради Максим Бородін каже, що план розроблявся у закритому режимі.

«Фактично депутатський корпус взагалі не має впливу на міськраду. І навіть якісь добрі речі на кшталт плану відновлення обговорюються з депутатами та громадськістю мінімально. В більшості випадків що депутатів, що громадськість просто ставлять перед фактом: дивіться, ми це розробили», — пояснив лідер громадської організації «Ініціативна група “Разом!”» Максим Бородін.

Журналісти «Новин Донбасу» звернулися з інформаційним запитом до Маріупольської міської ради й отримали лише письмову відповідь. «Саме Маріупольці зробили запит на відродження міста. Вони хочуть повернутися до відродженого Маріуполя, — йдеться у відповіді міськради.

— Через центри підтримки “ЯМаріуполь” нам вдалося зберегти маріупольське суспільство. Там ми зараз обговорюємо майбутнє нашого міста, залучаємо людей до цього процесу. Нам важливо збудувати місто так, щоби туди захотіли повернутися люди. Минулого року ми провели 16 діалогових зустрічей на базі центрів “ЯМаріуполь”. Отримали понад 600 пропозицій від людей. Кожна ідея проговорюється окремо, і багато з запропонованих ідей вже враховано у Плані швидких дій».

Російська окупація

У презентації плану прописано шість основних етапів відновлення міста після захоплення Росією. Але розроблений документ має вкрай мало спільного з реальністю міста сьогодні.

Немає розуміння навіть роботи каналізаційних та інших систем життєзабезпечення промислового міста в окупації. Ба більше, деякі депутати міськради вважають вкрай дивною ідею практичної реалізації плану відродження міста, яке перебуває під цілковитим контролем Росії.

«Коли росіяни мовчать про щось, значить, проблеми є, і проблеми серйозні. Те саме питання стосується золонакопичувачів і шламонакопичувачів на “Азовсталі”. Якщо вони висохнуть, то весь цей екстрадрібний пил підніметься у повітря і буде у легенях маріупольців, які там зараз перебувають. Тому питань багато. З одного боку, план має бути розроблений. Але зараз потрібно повернутися до реальності та зрозуміти, що найближчим часом цього просто не буде», — зазначив Максим Бородін.

Про те, що рішення спрямувати бюджетні кошти на розробку ідей відновлення міста, яке де-факто не під владою України, надто несвоєчасне, кажуть і самі жителі Маріуполя, які чекають на змогу повернутися додому.

«Я думаю, що це зарано. Адже я теж чекала, там говорять: “Скоро”. Ти сидиш, чекаєш, а цього немає. Тому що нам обіцяють, обіцяють, а воно не виходить ніяк», — зізнається вчителька математики з Маріуполя Анастасія.

Бачення без меморіалізації

Директор Агентства розвитку Приазовʼя Костянтин Батозський стверджує, що єдиного плану відновлення взагалі досі немає. Є, радше, чотири бачення різних команд, які були створені на замовлення Маріупольської міськради.

Він пояснює, що частина запропонованих проєктів, наприклад, пропонує залишити металургію як системоутворювальну галузь економіки міста, а інші виходять з того, що там буде надано простір для розвитку малого та середнього бізнесу й інших індустрій.

«Але без комплексної візії Маріуполя у складі спочатку Донецької області, а потім України загалом, ці проєкти, на жаль, поки що залишаються просто гарними мріями», — підкреслює експерт.

На його думку, всі чотири розроблені візії майбутнього Маріуполя не враховують політику памʼяті. «І тут є кілька підходів до відновлення. Є європейський підхід, коли люди дуже уважно ставляться до політики памʼяті й шанують кожне життя, яке було втрачено. І є радянський приклад політики памʼяті: це все закатати в асфальт і вдати, що нічого не було», — наголошує Костянтин Батозський.

До якого міста повернуться жителі Маріуполя, які були змушені залишити рідні оселі, та в якому місті житимуть ті, хто сьогодні залишився в окупації, залежатиме щонайменше від способів деокупації міста. А також від того, наскільки актуальними будуть всі презентовані та обговорювані плани на той час, коли це відбудеться.