Окей, Ізраїль переможе ХАМАС. Але чи буде Палестина незалежною державою?

Війна між Ізраїлем та терористичною організацією ХАМАС на території Сектору Гази триває два місяці. Тель-Авів має намір вести військову операцію до повного знищення палестинського бойового формування. Однак досі немає чіткого бачення, яким буде майбутнє цієї території та Палестини як держави. У США наполягають на возз’єднанні палестинського населення Гази й Західного берега річки Йордан під єдиним управлінням з подальшим створенням держави Палестина.

Але такий сценарій не влаштовує ізраїльський уряд, і в них є своє бачення майбутнього. Яким воно може бути, разом з експертами розбиралася редакторка Заборони Світлана Гудкова.

Буферна зона та контроль над Сектором Гази

Після другого місяця війни Ізраїль досі не має визначеної концепції щодо майбутнього Сектору Гази, що дуже непокоїть Вашингтон. США, як і Європейський Союз, зацікавлені в тому, щоби територія Гази повернулася під управління Палестинської національної адміністрації (ПНА) на чолі з Махмудом Аббасом. Цю пропозицію відкидає прем’єр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу, але й для Аббаса така можливість може коштувати йому влади, вважає експерт Центру громадянських свобод, сходознавець В’ячеслав Ліхачов.

«Палестинська національна адміністрація (ПНА) докладає значних зусиль, щоби утримуватися при владі на Західному березі ріки Йордан. Останні вибори там відбувалися 2006 року, й адміністрація по суті втратила свою легітимність. Проведення чергових виборів також не варіант, тому що навіть на Західному березі ХАМАС куди популярніший, ніж чинна адміністрація. Якщо ПНА прийде до Гази на багнетах ізраїльської армії, вона остаточно втратить залишки підтримки серед палестинського населення, чого Махмуд Аббас не дуже хоче», — каже експерт Забороні.

Своєю чергою прем’єр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу розраховує на створення певної буферної зони, яка, перебуваючи під контролем сил міжнародних партнерів, гарантуватиме безпеку ізраїльської держави.

«Ізраїль хоче створити буферну смугу вздовж кордону, вглиб Сектору Гази. Є ідея, що контроль над цією буферною зоною буде передано міжнародним партнерам. І це радше пропозиція для арабських країн, які найбільш зацікавлені у відбудові Гази, а саме для Катару та ОАЕ. Це може стати запобіжником для подальшого контролю населення з боку ХАМАСу чи інших екстремістських організацій, які створюють загрози для Ізраїлю», — пояснює В’ячеслав Ліхачов.

Однак проти цього виступають у США, каже заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов.

«США не погодяться на ідею створення буферної зони. На це ніхто не погодиться. Зараз усе залежить від того, як розгортатиметься військова кампанія, яка має перейти з півночі на південь. Ізраїль по факту операції намагатиметься створювати буферну зону, але ця ідея зазнає́ жорсткої критики. Тому не факт, що така зона безпеки буде створена», — вважає експерт.

Зокрема, Нетаньягу висловлює зацікавленість у збереженні контролю над сектором безпеки в Газі, що може означати бажання зберегти певний ступінь військової присутності на цій території. Але в ізраїльського уряду немає чіткої концепції, як виглядатиме політично-цивільна адміністрація в Газі після закінчення військової операції. За словами Ліхачова, для Ізраїлю було б ідеально зняти із себе відповідальність за Сектор Гази, але щоби водночас там не сформувалося непідконтрольне політичне утворення. 

«Скоріше за все, будуть знайдені міжнародні партнери насамперед серед надійних арабських країн, які створять гібридну цивільну адміністрацію без політичних зобов’язань, але з відповідальністю за цивільний сектор. Тобто Ізраїль має намір запускати інших гравців, які сприятимуть відбудові Сектору Гази», — каже сходознавець.

Доєднання Арабських Еміратів до стабілізаційних сил за завершення ізраїльської операції має певні підстави, додає Данилов. На території ОАЕ зараз перебуває один з відомих вихідців з Гази, колишній очільник ФАТХу Мухаммед Дахлан. Ізраїль не відкидає можливості передачі йому влади в Газі, каже експерт.

«Найімовірніше, що влада буде за Дахланом. До речі, він є найбільшим конкурентом та фактично ворогом нинішнього очільника ФАТХу й голови ПНА Махмуда Аббаса. Очевидно, з ним вестимуть переговори, щоби він спробував узяти під контроль Газу. І рано чи пізно постане питання зміни влади Аббаса, легітимність якого зараз дуже низька», — вважає Сергій Данилов.

Держава Палестина: перспективи створення

Після руйнування інфраструктури ХАМАСом та усунення їх від влади міжнародна спільнота бачить шанс на відновлення єдності Палестини з перспективою утворення незалежної палестинської держави. Але Ізраїль не зацікавлений у такому сценарії.

«Ідея створення палестинської держави поруч з Ізраїлем, з урахуванням досвіду останніх 20–30 років, не має популярності серед ізраїльтян. Ізраїль бачить, що після того, як він повністю залишив Сектор Гази у 2006 році та де-факто не мав ніякого контролю над цією територією 17 років, у відповідь отримав поступову ескалацію агресії з боку Гази, починаючи з ракетних обстрілів і закінчуючи жахами 7 жовтня. Влада вважає, що поки базою для палестинської ідентичності та популярності місцевих політичних гравців є ненависть до Ізраїлю, не йдеться ні про яку незалежну палестинську державу. Якщо радикали встановлять там контроль, Єрусалим зіштовхнеться з найпотужнішою для себе загрозою за останні десятиліття», — пояснює В’ячеслав Ліхачов.

Та не лише Ізраїль поки виступає проти створення палестинської держави. Не зацікавлений у цьому і сам Аббас. Його певною мірою влаштовує, що він символічно є лідером держави, яку навіть проголосили, але водночас не несе повної відповідальності за населення, безпеку та виклики, які постануть, якщо Палестина відбудеться як держава. «У такому випадку, безумовно, скоротиться міжнародна фінансова допомога, за яку фактично існує Палестинська національна адміністрація. Тому Аббас не зацікавлений у такому розвитку подій», — пояснює сходознавець.

Сергій Данилов теж вважає, що в середньостроковій перспективі створення держави Палестина навряд чи можливе. Але така ймовірність не виключена за умови зміни влади в Ізраїлі та в Палестинській автономії.