Now Reading
Окупанти масово вивозять українців в Росію та «ЛДНР». Це депортація? Як допомогти постраждалим? Відповідаємо на головні питання

Окупанти масово вивозять українців в Росію та «ЛДНР». Це депортація? Як допомогти постраждалим? Відповідаємо на головні питання

Депортація чи насильницьке переміщення: як допомогти українцям

Від початку війни в Україні Росія порушила багато міжнародних норм щодо прав людини, де найголовніше — це порушення гуманітарного права. Зокрема, РФ примусово вивозить тисячі українців до Росії та на окуповані території Херсонщини, Криму, Донецької і Луганської областей, називаючи це «евакуацією». Натомість в Україні дії РФ визначають як депортацію. Журналістка Заборони Анастасія Оприщенко розібралася, чи доречно називати цей злочинний процес саме так, як постраждалим українцям можна виїхати з території Росії та Донбасу й куди звертатися, якщо ваших рідних вивезли за кордон.


Дії Росії — це депортація?

Первинно термін «депортація» означав вислання за межі держави тих, хто був неугодним політичному режиму чи владі, з політичних або ідеологічних міркувань, за рішенням державного органу, пояснює в розмові з Забороною історик та викладач Андрій Жив’юк.

«Якщо вживати цей термін у класичному значенні, дуже багато процесів в історії не підлягають під його визначення. Наприклад, масові вислання за радянських часів населення заходу України на схід Радянського Союзу теж називають депортацією, хоча вони відбувалися в межах тодішньої країни. Тому виникає питання: це була депортація, примусове вивезення, спецпоселення чи заслання?» — говорить він.

Історик вважає: те, що Росія зараз робить з українцями, не вкладається в термін «депортація», адже це відбувається в обхід будь-яких юридичних норм і міжнародного права.

«Я не думаю, що в Росії це [примусове вивезення українців] якось анонсовано в законодавстві, — говорить Жив’юк. — Це свавілля. Імовірно, на тих українців, яких вивезли, чекає доля робочої сили. Я можу провести тільки одну аналогію: те саме гітлерівці робили у 1942–1944 роках, коли вивозили на примусові роботи працівників-гастарбайтерів».

Натомість колишній представник президента в АР Крим, а нині представник України в Міжнародному суді ООН Антон Кориневич вважає, що можна вживати і термін «депортація», і «примусове вивезення» щодо дій Росії стосовно українців.

«Це явище, як ми його не назвемо, заборонено під час збройного конфлікту — зокрема під час міжнародного збройного конфлікту, який відбувається між РФ та Україною. Заборона такої діяльності міститься у 4 протоколі до Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод. Крім цього, вивезення населення з окупованих територій належить до злочинів проти людяності й тягне за собою міжнародну кримінальну відповідальність», — каже Кориневич Забороні.

Та, на думку експерта Центру міжнародного гуманітарного права і перехідного правосуддя Юрія Усманова, в контексті дій Росії на окупованих територіях варто розрізняти поняття «депортація» та «насильницьке переміщення осіб». 

«Депортація — це переміщення з території однієї держави на територію іншої з перетинанням державного кордону. Насильницьке переміщення передбачає переміщення у межах території однієї держави», — пояснює він в розмові з Забороною.

Говорячи про вивезення українців на території так званої «ЛДНР», ну думку Усманова, доречніше використовувати термін «насильницьке переміщення осіб». А в разі їхнього вивезення на територію Росії — «депортація».

Усманов також зазначає, що Римський статут Міжнародного кримінального суду кваліфікує депортацію або насильницьке переміщення як злочин проти людяності, так і воєнний злочин. Причому насильницькі заходи необов’язково означають застосування фізичної сили — це може бути погроза силою, грубий примус, затримання, психологічний тиск, зловживання владою тощо.

Голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук зауважує: незаконними дії РФ робить те, що українцям не надали інших варіантів для евакуації з зони бойових дій. Тобто це переміщення здійснювалося за вимушених обставин. 

«Для того, щоб ці дії були законними, Російська Федерація мала надати дозвіл Міжнародному комітету Червоного Хреста (МКЧХ) на відкриття гуманітарних коридорів для евакуації населення до більш безпечних регіонів на підконтрольній уряду України території. Але за весь час РФ цього не зробила. В останніх евакуаціях цивільного населення з Маріуполя та заводу «Азовсталь» Росія дала дозвіл МКЧХ на відкриття лише двох гуманітарних коридорів: із Сум та Бердянська. І все», — пояснює експертка Забороні.

Називаючи незаконні дії РФ «депортацією», правозахисники посилаються на статтю 49 IV Женевської конвенції, яка забороняє здійснювати «депортацію осіб, що перебувають під захистом, з окупованої території на територію окупаційної держави». І хоча ця стаття говорить, що окупаційна держава може здійснювати загальну або часткову евакуацію, зокрема, якщо це зумовлено вагомими причинами, їх ще треба окремо довести.

«Ми бачимо, що такі переміщення здійснюються за межі окупованої території без військової необхідності. Людей відправляють до найвіддаленіших куточків Російської Федерації. До всього зафіксовано численні випадки, коли російські війська обстрілювали мешканців міст, із яких здійснювалися ці незаконні переміщення, коли люди намагалися виїхати у більш безпечні регіони на підконтрольній уряду території України», — говорить Олександра Матвійчук.

Чому РФ вивозить українців за межі України?

На думку історика Андрія Жив’юка, Росія намагається перезавантажити всі процеси, які відбуваються в Україні, зокрема йдеться про зміну свідомості українського суспільства. 

«Вони планували прийти, забрати більшу територію України і змінювати все на місці — але їм це не вдається і, сподіваюся, не вдасться. Тому вони використовують усі можливі способи. Що більше вони вивезуть українців до Росії і проведуть їхню інформаційну, політичну та ідеологічну обробку, то краще буде для [росіян]», — говорить історик.

На думку Олександри Матвійчук, причин для вивезення більше, оскільки ця війна відбувається в інформаційному вимірі, а російські пропагандисти — це невіддільна частина військово-промислового комплексу РФ.

«Оці кадри, фото та відео зруйнованого Маріуполя, бачать, зокрема, і громадяни РФ. Тому російські ЗМІ показують, що Росія не просто бомбить Маріуполь, але й рятує там людей. Це така цинічна піар-акція з використанням українців, у яких не було вибору, для російської пропаганди», — пояснює Матвійчук у розмові з Забороною.

Матвійчук вважає, що якби Росії дійсно було важливо врятувати наших громадян, вони б не зривали евакуаційні коридори і дозволили б МКЧХ вивезти людей на українську територію. Але РФ цього не робить, бо використовує тактику облоги міста, коли руйнується критична інфраструктура, коли в жителів немає ні води, ні електрики. Внаслідок чого військові, що залишаються в місті, займаються порятунком цивільних, а не тільки захистом.

Що робити людям, яких насильно вивезли з України?

Якщо ви маєте інформацією про переміщення знайомого чи родича, органи державної влади закликають повідомити про це на гарячу лінію Національного інформаційного бюро за телефонами: 1648 та +38 (044) 287-81-65 (якщо телефонуєте з-за кордону). Якщо ви знаєте, що ваші рідні перебувають в РФ, за цими телефонами можна довідатися, в якій саме області.

Після приїзду на територію Росії не обов’язково ставати на міграційний облік. Згідно з абзацом 2 статті 1 російсько-української угоди про безвізові поїздки від 16 січня 1997 року, громадяни України можуть не ставати на міграційний облік (реєструватися) в Росії, якщо планують провести в країні менше ніж 90 днів. Більше про права українців на території Росії можна прочитати тут.

Крім того, не варто погоджуватися на утримання в тимчасових таборах і обовʼязково — не погоджуватися на отримання російського паспорта. Намагайтеся виїхати за межі РФ через третю країну — тут стане корисним чат-бот «Помогаем уехать». Також можна звернутися до організації I support Ukraine, що допомогла виїхати з Росії та «ЛДНР» уже кільком десяткам українців. Знайти всі потрібні рекомендації щодо виїзду можна в інструкції.

«Існує проблема, коли людей забирають без документів, а без паспорта виїхати з Росії вже складніше. Тут я б порадила зберегти українську сім-картку і спробувати відновити «Дію» на телефоні. Також можна звертатися до консульств Фінляндії, Литви, Латвії, Естонії, які в кооперації з органами державної влади України допомагають вирішити це питання», — говорить Олександра Матвійчук.

Окрема складність — це прохід через фільтраційні табори. Олександра Матвійчук наголошує, що цей процес — абсолютно неправовий, а до людей застосовують фізичне і психологічне насилля: змушують роздягатися, показувати свої телефони, відповідати на запитання — чи служать їхні рідні в ЗСУ? Або що вони думають про РФ?

«Єдине, що ми можемо порадити: не вступати в суперечки, не викрикувати українських гасел. Якщо на вашому телефоні або серед особистих речей є щось, що може здатися підозрілим, то до фільтраційної процедури краще цього позбутися», — підкреслює вона. 

Представник України в Міжнародному суді ООН Антон Кориневич звертає увагу українців, яким усе ж вдалося виїхати до третьої країни чи повернутися в Україну, на необхідність звернутися до Міграційної служби України або до посольств і консульств.

«Також важливо комунікувати з місцевими органами самоврядування, щоби ті, своєю чергою, повідомили органам державної влади про переміщення українців з проблемних територій на безпечні. Якщо ми говоримо про Україну, обов’язково має бути реєстрація внутрішньо переміщених осіб», — пояснює він.

На сьогодні кількість внутрішньо переміщених осіб в Україні сягає понад 3 мільйонів. Для українців, яким довелося залишити свої домівки, діють спеціальні програми підтримки. Якщо ви втратили дім або він залишився на окупованій території, існує також програма щодо компенсації за зруйноване житло. Антон Кориневич радить у такому разі звертатися до органів державної влади, які знайдуть чи запропонують варіанти розв’язання проблеми.

Експерт Центру міжнародного гуманітарного права і перехідного правосуддя Юрій Усманов, який також є експертом Регіонального центру прав людини, говорить, що особа, яка постраждала через депортацію чи насильницьке переміщення, або її родичі обов’язково мають звернутися із заявою про злочин до правоохоронних органів: поліції, прокуратури чи Служби безпеки України. Також можна звернутися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на електронну адресу hotline@ombudsman.gov.ua або зателефонувавши на гарячу лінію 0 800 50 17 20.

Крім того, можна заповнити форму повідомлення на сайті, який був створений Офісом Генерального прокурора для документування воєнних злочинів, та повідомити про такі випадки безпосередньо на електронну адресу Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду, який збирає докази вчинення воєнних злочинів в Україні — otp.informationdesk@icc-cpi.int. У заяві потрібно вказати детальну інформацію про те, звідки відбувалася депортація чи переміщення, в яких містах були розташовані фільтраційні табори, куди саме людину відправили після так званої перевірки, а також надати інформацію про окупантів, які причетні до таких дій, зокрема їхню приналежність до певного органу влади, звання, особисті дані чи позивні. Ця інформація сприятиме розслідуванню відповідних злочинів та притягненню винних до відповідальності.

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій

Scroll To Top