«Янукович перетворив Україну на бандитську державу. Я показав, звідки ноги ростуть». Олег Сенцов і його новий фільм

17 лютого стартувала премʼєра фільму «Носоріг» українського режисера Олега Сенцова. Його почали розробляти ще десять років тому. Проте Революція гідності, збройна агресія РФ та переслідування українців російською владою внесли свої корективи. Режисер зміг продовжити роботу над ним тільки після того, як повернувся з російської тюрми. Головну роль у стрічці зіграв колишній очільник київських осередків «Азова» та «Правого сектору» Сергій Філімонов. Це викликало питання у міжнародній пресі щодо «неонацистського минулого» головного героя. Журналістка Заборони Поліна Вернигор сходила на прем’єру «Носорога» та розповідає головне, що треба знати про режисерську роботу Сенцова.

Закритий передпоказ «Носорога» відбувся 15 лютого у київському Будинку кіно. Подія викликала неабияку цікавість серед публічних діячів: на показ прийшли колишні президенти Віктор Ющенко та Петро Порошенко, українські актори, нардепи, музиканти, митці, журналісти, зірки шоубізнесу та колишні політв’язні. Такий ажіотаж — не дивина. Адже «Носоріг» — це перша стрічка Олега Сенцова після повернення з ув’язнення в Росії у 2019 році.

Уперше картину побачили у вересні 2021 року на Венеційському кінофестивалі. Далі «Носорога» показували на кількох великих фестивалях. На Батумському та Стокгольмському кінофестивалях виконавця головної ролі Сергія Філімонова визнали найкращим актором. Ще одну нагороду у Стокгольмі «Носоріг» здобув як найкращий художній фільм.

Людина і її непростий шлях

Події фільму розгортаються у дев’яностих в українському промисловому місті. Головний герой — хлопець на прізвисько Носоріг. Він зі своєю бандою робить усе, що може робити типовий карикатурний бандит із дев’яностих: калічить, убиває, підпалює кіоски, б’ється з іншими головорізами та розважається «на повну».

«Це історія про людину, яка пройшла непростий шлях. Перш за все ідея фільму виникла навколо історії, яку я почув від знайомого. Вже потім зрозумів: так можна показати вплив дев’яностих років на наше сьогодення, бо ми досі живемо по поняттях, а не по законах. Це була одна з причин Майдану, адже Янукович перетворив Україну на бандитську державу. Я показав, звідки ноги ростуть», — пояснює Забороні Олег Сенцов.

Режисер розповідає, що особисто він не був дотичним до кримінального світу у дев’яності, але мав знайомих, які займалися подібними речами. Історія одного з них стала основою для сюжету «Носорога». Деякі сцени Сенцов брав із власного досвіду.

«Наприклад, коли я сидів на лекції, на сусідній вулиці стався замах на вбивство одного авторитета. Просто на перехресті посеред білого дня. Схожа ситуація є й у фільмі. Це не значить, що я весь цей час жив із думкою про девʼяності. Мені цікаво було дізнатися, чи можна співпереживати людині, яка пройшла негативний шлях і є негативним героєм. Чи можемо ми його простити, дати шанс змінитися», — говорить він.

У першій половині фільму банда Носорога буквально купається в грошах. Передбачувано, що з таким стилем життя головний герой та його друзі потрапляють у неприємності, які не завжди завершуються «миром, дружбою, жуйкою». Насильство, яке Носоріг вчиняє, повертається до нього, а низка важких утрат змушує замислитися над тим, що він таке.

Періодично основну сюжетну лінію перебиває своєрідна сповідь Носорога. Це допомагає розкрити героя та побачити темряву, яка з року в рік розростається всередині нього.

Дев’яності в деталях

Дев’яності показані у найменших деталях і без прикрас. Декорації, музика, костюми та загальний антураж переносять у депресивні часи беззаконня та насильства.

На початку фільму нам показують дитинство, підліткові роки та юність героя. Усе знято одним кадром: камера переміщується кімнатами домівки головного героя, показуючи його дорослішання, повернення батька з тюрми, домашнє насильство, весілля сестри, народження племінника, повернення старшого брата з Афганістану.

Квартира героя переповнена артефактами з минулого: типові для того часу пляшки горілки, радянські меблі, посуд, радіоприймач, килими та ткані рушники на стінах і навіть телевізор, що транслює передачу Алана Чумака — відомого у дев’яності «гіпнотизера», який заряджав воду через екран. Головний герой дорослішає, обстановка змінюється, але чітко виражений присмак того часу залишається навіть у моменти, коли сцени знімають у сучасному Кривому Розі.

Насичене духом «бандитського життя» і весілля Носорога. Усе в найкращих традиціях: багато горілки, пʼяні гості, Олег Скрипка наживо, бійки та навіть викинутий в озеро офіціант. Але одна з найкращих у переданні атмосфери сцен — оргія у сауні. З одного боку, це супергіперболізоване кліше «бандити, дівчата, сауна» із яскраво вираженою об’єктивізацією жіночого тіла, але з іншого — доволі груба, невідретушована реальність, яка також передає дух часу.

Фільм «Носоріг» не раз порівнювали з російськими стрічками «Бригада» чи «Брат». Але, на відміну від більшості пострадянських фільмів про бандитів з дев’яностих, в українському «Носорозі» немає ні граму романтизації такого способу життя, намагань виправдати «поганих хлопців» або звести все до ідеологічних протистоянь. Події показані похмуро та реалістично.

Певно, єдине, що не сильно стикується з уявленнями про бандитський світ дев’яностих, — українська мова, якою говорить більшість героїв. Олег Сенцов пояснює це не тільки вимогами Держкіно, але й особистою позицією.

«Ми повинні просувати свою мову, бо це наша зброя проти «русского мира». Були певні труднощі: ми намагалися перекласти кримінальний сленг, і від деяких висловів довелося відмовитися. Але загалом, на мою думку, це не завадило показати історію та головну проблематику», — пояснює Сенцов.

«Агата Крісті», Шаїнський та «It’s My Life»

Музичне оформлення у фільмі не тільки відповідає часу, але й тонко передає характер певних сцен. Наприклад, дитяча пісенька «Если с другом вышел в путь» радянського і російського композитора Володимира Шаїнського вмикається у момент, коли Носоріг разом з друзями йде із битами трощити ресторан, бити людей, вчить товаришів стріляти з рушниці, спалює кіоск.

«Вони [герої фільму], коли були малими, усі були «октябрятами». Вони всі ці пісні слухали і на них виросли. Вся країна думала, що виростить радянських громадян, а виросло таке», — пояснював Олег Сенцов в інтерв’ю Лук’янові Галкіну. 

Під час чергової бійки у барі на фоні лунає «Сытая свинья» гурту «Агата Крісті». Засновнику колективу Вадимові Самойлову у 2017 році заборонили в’їзд до України — він активно підтримує Володимира Путіна та бойовиків так званих «ЛДНР». У 2015 році Самойлов навіть отримав з рук ватажка терористів Ігоря Плотницького «медаль» «За заслуги перед республікою».

Сенцов розповів, що вагався брати пісню гурту у фільм, але вона дуже добре пасувала до епізоду, тож вирішили її залишити. Крім російських пісень, пролунала «It’s My Life» шведського співака Dr. Alban. Він у 2017-му виступав у Криму, заїхавши туди через Росію. Тоді ж його внесли у список «Миротворця». Сенцов говорить, що договори на використання усіх цих пісень лягли на німецьких колег — мовляв, ті займалися і перемовинами, і рахунки оплачували.

Найбільша аудіальна проблема фільму — невиразне мовлення у деяких сценах. Можна було б спихнути все на не дуже якісну техніку в Домі кіно, але у мережі вже є коментарі людей, які дивилися фільм раніше і також помітили проблему зі звуком. Ймовірно, це сталося через те, що велика частина касту — непрофесійні актори і часто репліки, ще й з використанням «воровського» сленгу, перетворюються на бубніння.

Не профі, але з цікавим минулим

У «Носорозі» беруть участь переважно непрофесійні актори. Головну роль зіграв Сергій Філімонов — лідер вуличного руху «Гонор» та колишній керівник київських осередків партії «Національний корпус» та руху «Азов». І хоча це його дебют у кіно, герой Носорога у виконанні Філімонова виглядає переконливо.

«Я не брав жодних майстер-класів чи приватних уроків з акторської майстерності. Дуже допомогли Олег Сенцов та знімальна команда, вони постійно щось радили. Я ходив на репетиції, дивився відео на ютубі, фільми й намагався розібратися у тонкощах. Я схожий на свого героя — теж займався спортом, маю деякі його риси характеру. Але все ж Носоріг — бандит, і те, що він робить, — аморально і неправильно», — розповів Сергій Філімонов Забороні.

На кастинг Філімонов прийшов разом із друзями з «Гонору». Коли його затвердили на головну роль, в організації за нього раділи, каже він, і після перегляду стрічки були задоволені.

Німецькі ЗМІ розкритикували Сенцова за вибір актора на головну роль. Усе через його минуле в ультраправих рухах. Зокрема, журналісти припускали, що він брав участь у нападі на ромський табір у 2018 році, називаючи його «проблематичним для українського суспільства». Хоча на цей час Філімонов не входив до організації С14, яка здійснювала цей напад.

«Мені дуже неприємно читати про вигадані напади чи «неоднозначні» вчинки. Це навіть не маніпуляція, це відверта брехня. Не дивно, що в Німеччині чи Британії можуть з’явитися негативні статті. Є багато російських пропагандистів, які поширюють усю цю інформацію. Але мені справді боляче від того, що українські журналісти її підхоплюють», — говорить Філімонов.

Інша — щоправда, епізодична — роль дісталася Володимиру Нестеренку на прізвисько Адольфич. Він грає кримінального авторитета Батю, який виділяється серед інших героїв репліками російською мовою. Це його принципова позиція: попри те, що він називає себе патріотом України, Адольфич навідріз відмовляється спілкуватися українською. 

Адольфич — контркультурний діяч, відомий своїми блогами у LiveJournal у період нульових. У девʼяності він займався криміналом, за що потрапив до вʼязниці. У серпні 2016 року в Одесі він напав з ножем на охоронця під час лекції російського художника Петра Павленського. Інший охоронець, який супроводжував пораненого колегу до лікарні, помер того ж дня від серцевого нападу.

«Я не несу відповідальності за минуле людей, які знімаються в моєму фільмі. Я обирав людей, які підходять під певні ролі. Було важливо, як людина поводиться з камерою, який у неї типаж. А відповідати за їхнє життя мають вони самі», — говорить Сенцов.

Фінансування

У 2012 році «Носоріг» отримав фінансування від Держкіно у розмірі 3,9 мільйона гривень — це майже половина від запланованого на той час бюджету. Згодом стрічка також виграла продюсерський пітчинг компанії UDP на Одеському міжнародному кінофестивалі (25 тисяч гривень) та отримала грант у розмірі 3,2 мільйона гривень від німецького кінофонду Medienboard Berlin-Brandenburg.

Однак зйомки так і не розпочалися, оскільки 10 травня 2014 року Олега Сенцова у Криму заарештувала окупаційна влада. Режисера звинуватили у тероризмі та засудили до 20 років колонії суворого режиму. У вересні 2019 року Олег Сенцов повернувся до України у межах обміну утримуваними.

Коли у 2019 році Сенцов знову взявся до роботи над фільмом, виявилося, що кошторис сильно виріс через зміни в українській економіці. Тому Держкіно додатково виділило 21,1 мільйона гривень, а німецький кінофонд доплатив ще 1,6 мільйона. Далі стрічку підтримали кінофонд Ради Європи та Польський кіноінститут.

«Не буває поганих людей. Є погані вчинки»

У «Носорозі» не розкриті родинні зв’язки головного героя. У нього помирає донька, і я як глядачка маю йому співчувати: там навіть є емоційний крюк, коли герой кладе свою широку долоню на маленьку долоньку мертвої дівчинки. Але я геть нічого не відчуваю, тому що мені цю дитину показали поспіхом в одній сцені — і то без привʼязки до батька.

Не вистачило логіки й у фіналі. Чому герой іде на самострату за кілька хвилин після того, як запевняє свого співрозмовника в машині, що люди, яких він убивав, були «ще гірші» за нього? Такий вихід з особистих переживань як мінімум не вʼяжеться з образом героя та його характером.

Також незрозуміло, як людина із пробитими цвяхами ступнями та великою кількістю ушкоджених органів і кісток вилізає у вікно лікарні, спускається пожежною драбиною та просто йде своїми двома далі. Чітко не зрозуміло, хто ця друга людина в машині, якій сповідується герой, — образ Бога чи бандит, якого прислали вбити Носорога.

Так чи інакше, фільм варто дивитися. Він зриває вуаль романтизму з бандитських девʼяностих та змушує заново пережити цей непростий період нашої спільної історії.