Смерть Костянтина Павлова та боротьба Зеленського і Вілкулів: що відбувається в Кривому Розі - Заборона
Читаєте зараз
Репортаж із Кривого Рогу, де загадково помер мер і його брати. Що далі — невідомо: за місто воюють Вілкул, Ахметов та Зеленський

Репортаж із Кривого Рогу, де загадково помер мер і його брати. Що далі — невідомо: за місто воюють Вілкул, Ахметов та Зеленський

Смерть Костянтина Павлова та боротьба Зеленського і Вілкулів: що відбувається в Кривому Розі

Кривий Ріг, рідне місто президента України Володимира Зеленського, віднедавна перебуває в досить хиткому стані. Рік тому новим мером міста обрали Костянтина Павлова. До нього десять років при владі був Юрій Вілкул, який представляв інтереси олігарха Ріната Ахметова. У серпні 2021 року Павлова знайшли застреленим на порозі власного будинку. Упродовж двох місяців загадково загинули два його брати. Прибічники Павлова одразу почали говорити про нібито помсту з боку президента Зеленського через те, що «його кандидат» програв вибори. 

Журналістка Заборони Поліна Вернигор з’їздила на малу батьківщину Володимира Зеленського, поспілкувалася з місцевими опозиціонерами та розповідає, що відбувається в Кривому Розі та чого слід чекати далі.


Місто, яке застрягло у 90-тих

Є міська криворізька легенда про те, що кожен мешканець Кривого Рогу має знайомого, який відсидів у тюрмі. У 90-х саме в Кривому Розі існували жорстокі банди «бігунів» — підлітків, які воювали районами, били та навіть вбивали один одного. Місто досі є одним із найбрудніших та найкримінальніших в Україні.

«Це місто, де досі існують адаптивні, але дев’яності, — розмірковує у розмові з Забороною Кирил Крізаліс — політичний блогер, який багато пише про місцеву владу. — Тут свої закони, усі питання вирішуються так, як вирішувалися в дев’яностих. Все «по поняттях», є розуміння «добра» і «зла», але в такому своєрідному криворізькому сенсі».

«Місто забруднене, недоглянуте владою. І це зважаючи на той факт, що бюджет Кривого Рогу достатньо великий як для необласного центру — близько восьми мільярдів гривень, — додає депутатка опозиційної партії «Сила людей» Світлана Сова. — У нас багато підприємств, які платять податки. З таким бюджетом можна було б розвивати місто. Натомість у нас облаштовують найбільший у світі квітковий годинник, який зараз має такий вигляд, що за нього соромно. Навіщо він потрібен і навіщо витрачати на це кошти, — незрозуміло».

«Місто забруднене, недоглянуте владою. І це зважаючи на той факт, що бюджет Кривого Рогу достатньо великий як для необласного центру — близько восьми мільярдів гривень, — додає депутатка опозиційної партії «Сила людей» Світлана Сова. — У нас багато підприємств, які платять податки. З таким бюджетом можна було б розвивати місто. Натомість у нас облаштовують найбільший у світі квітковий годинник, який зараз має такий вигляд, що за нього соромно. Навіщо він потрібен і навіщо витрачати на це кошти, — незрозуміло».

Центр Кривого Рогу виглядає як типове східноукраїнське місто: непогана інфраструктура, парки, більш-менш нові дитячі майданчики та відносно якісні дороги. Та Кривий Ріг витягнутий у довжину майже на 130 кілометрів. І якщо від’їхати від центру у більш віддалені райони, картина змінюється: пошарпані будівлі, ями на дорозі завдовжки в метр. Після дощу там утворюються калюжі рудого й навіть червоного кольору. Залізна руда, через яку вони набувають такого кольору, насправді годує місто. Але у ній також криється причина місцевих проблем та жорстких політичних ігор.

Місто імені Ахметова

У Кривому Розі зараз працюють 8 шахт та 5 гірничо-збагачувальних комбінатів, що видобувають руду на 9 кар’єрах. Більшість із цих комбінатів — три з п’яти — належать групі «Метінвест» Ріната Ахметова. Бізнес-інтереси головного українського олігарха безпосередньо пов’язані з політикою і впливом на владу на всіх рівнях — тому в усіх містах, де Ахметов володіє підприємствами, він намагається контролювати й місцевих політиків. 

2010 року мером Кривого Рогу став Юрій Вілкул — він змінив на цій посаді Юрія Любоненка, який обіймав керівні посади у місті ще за часів радянської влади. Вілкул — криворіжець. Пропрацювавши спочатку на місцевих шахтах, він згодом викладав у Криворізькому гірничорудному інституті. Це важлива деталь для розуміння подальшої кар’єри Вілкула: саме цей інститут готував більшість кадрів для комбінатів, які під час приватизації у 90-х викупив Рінат Ахметов.

Син Юрія, Олександр, тривалий час працював на підприємствах Ахметова. У 2006 році він став народним депутатом від «Партії регіонів», а його батько — губернатором Дніпропетровської області. За чотири роки останній став мером Кривого Рогу.

«Після виборів у 2010 році в них [«Партії регіонів», від якої балотувався Вілкул] була на 90% контрольована міськрада, — говорить Забороні лідер криворізького осередку партії «Сила людей» Юлій Морозов. — Засідання міської ради тривали по 20 хвилин: прийшли, швидко проголосували й пішли. Жодної опозиції».

Окрім цього, Вілкули розвивали свій бізнес, поступово захоплюючи різні галузі в місті — наприклад, вони володіють мережею магазинів «Сімейка». З Вілкулами також пов’язують кілька підприємств, будівельну компанію та мережу ювелірних крамниць. За десять років мерства Вілкула-старшого до міськради потрапило багато працівників підприємств, що належать Ахметову.

Епоха Юрія Вілкула

2014 рік. Після Революції Гідності четвертий президент України Віктор Янукович тікає в Росію, а з «Партії регіонів» за декілька місяців виходить близько мільйона людей. На уламках колишньої ПР утворюється нова партія — «Опозиційний блок». Саме від неї у 2015 році Юрій Вілкул вдруге пішов на вибори мера. Але цього разу перемога була нелегкою: Вілкул цілком міг програти кандидату від партії «Самопоміч» Юрію Милобогу. Попри те, що Вілкул переміг у другому турі з невеликим відривом, Милобог зміг довести суду, що результати сфальсифікували.

Суд призначив перевибори, але раптово «Самопоміч» зняла Милобога та замість нього виставила колишнього командира батальйону «Донбас» Семена Семенченка. Для місцевих жителів це було очевидним сигналом про те, що партія вирішила «злитися» з виборів.

«Уявіть: Семенченко з натовпом грузинів з автоматами їздив містом і лякав людей, — пояснює Світлана Сова. — Він був уособленням всіх страхів криворіжан: вони не хотіли війни, не хотіли чогось радикального. Семен зіграв таку роль страшилки, якою залякали місто. Тому купа людей проголосувала за Вілкула — навіть ті, хто ніколи не голосував за нього». 

Юрій Вілкул спочатку висувався й на третій термін — на виборах 2020 року. Але рік тому до влади в країні прийшла команда Володимира Зеленського — вихідця з Кривого Рогу. Зеленському було конче важливо, аби його рідне місто очолювала його людина. Такою людиною став член партії «Опозиційний блок» Дмитро Шевчик — саме його офіційно підтримала на місцевих виборах президентська партія «Слуга народу». 

На відміну від Вілкулів, Шевчик — людина непублічна. Все, що відомо про нього — під час передвиборчої кампанії він працював генеральним директором Центрального гірничо-збагачувального комбінату, який входить до «Метінвесту». Очевидно, що кандидатура Шевчика була погоджена з Ахметовим. Тим паче таку схему — висувати як кандидатів у мери директорів своїх підприємств — Ахметов використовував і в інших містах, зокрема в Запоріжжі. 

У передвиборчу кампанію Шевчика вливалося багато грошей, а підтримка президента принесла йому 25% на виборах, що дало змогу зайняти друге місце. Напередодні другого туру Юрій Вілкул раптово знявся з перегонів — мовляв, здоров’я почало підводити й він не витримає такої відповідальності. У своєму зверненні до криворіжців Вілкул закликав підтримати на виборах Костянтина Павлова, який висувався від партії «Опозиційна платформа — За життя» та в першому турі посів третє місце.

Павлов — ще одна людина з команди Вілкулів. У юності він товаришував з Олександром, а потім працював на нього.

«У Павлова завжди була дуже скромна роль, він у них [Вілкулів] виконував пересічні завдання, — каже лідер «Сили людей» Юлій Морозов. — Наприклад, якесь підприємство віджали й нема кого керівником поставити, то хай Костя йде побуде директором тимчасово».

Кампанія Павлова в другому турі вражала щедрістю обіцянок: у місті на кожному кроці красувалися бігборди з обіцянками виплатити малозабезпеченим криворіжцям по півтори тисячі гривень (просто так, у якості соціальної допомоги), зробити безкоштовним проїзд у транспорті тощо. Павлов переміг Шевчика з відривом майже у 10%. 

«Вони [Вілкули] розуміли, що в ОПЗЖ є рейтинг в Україні. І в Кривому Розі він не фантастично високий, але теж є. Вони боялися, що зараз якийсь яскравий психопат зайде в ОПЗЖ і вискочить у другий тур, — додає Морозов. — Тому був потрібен абсолютно керований кандидат, і туди зайшов Костя Павлов».

Сюжет для кримінального трилера

Павлов недовго очолював місто. 15 серпня у селищі під Кривим Рогом його знайшли мертвим на порозі власного будинку. Усе виглядало так, ніби він застрелився зі своєї мисливської рушниці. Але, на відміну від смерті мера Харкова Геннадія Кернеса або мера Луцька Миколи Романюка, ця випадкова смерть викликала багато питань та обговорень.

Наступного дня після смерті мера на одному з телеграм-каналів з’явилося відео буцімто з камер спостереження у будинку Павлова. На відео чоловік, схожий на Павлова, ходить будинком, зупиняється і дивиться на вулицю через скляні двері. Самого пострілу на відео не видно. Але камера на вулиці записала, як кішка, що спокійно сиділа біля вхідних дверей, раптово відскочила — у мережі припустили, що через постріл. 

Одразу ж після того, як помічник Павлова знайшов його тіло, на місце подій приїхав Юрій Вілкул. У коментарі журналістам він говорив, що дружив із Павловим і розцінює його смерть як вбивство.

19 жовтня, через два місяці після смерті Костянтина Павлова, знайшли мертвим його рідного брата. Розтин показав, що він отруївся алкоголем, а ознак насильницької смерті на тілі не було. Ще за місяць, 10 листопада, повісився двоюрідний брат Павлова. Він тривалий час хворів на туберкульоз. Такий збіг обставин викликав багато підозр та питань. Дружина Костянтина Павлова навіть записала відеозвернення, у якому заявила, що ані вона, ані її син не збираються вчиняти суїцид, а інших приводів для смерті нема. Вона не спілкується з пресою, а її адвокат не відповів на дзвінки Заборони.

«У нашій родині за останні три місяці сталося три смерті, — говорить у зверненні Олена Павлова. — Усі — молоді чоловіки від 44 до 50 років. Після третьої смерті за три місяці я хочу заявити, що ні в мене, ні в нашого з Костею сина немає смертельних хвороб, ми не п’ємо алкоголь і не збираємося кінчати життя самогубством. У нас в будинку новий газовий котел, нова електрична проводка, гальма в машині справні та в хорошому стані, їздимо ми теж дуже акуратно».

Після смерті Павлова обов’язки мера виконує Юрій Вілкул. За законом це мав би бути секретар міськради — у Кривому Розі це нардеп від «Слуги народу» Олександр Котляр. Проте він раптово склав повноваження через кілька днів після смерті Павлова. Морозов вважає, що Котляр просто не захотів, щоби його вважали причетним до смерті мера.

Версії: «Павлова вбив криміналітет»

У ЗМІ багато писали про те, що Павлова та його братів могли вбити місцеві кримінальні діячі. Мовляв, вони не змогли домовитися з новим очільником міста і вирішили «прибрати» його фізично.

«Бігуни» породили соціальний ліфт для криміналітету. Ті, кого не вбили в зіткненнях банд, кого не закрили, зараз нормально влаштувалися. Хтось наркотрафік контролює, хтось з «Арселора» [ArcelorMittal — одне з найбільших металургійних підприємств в Україні] краде чи з «Метінвеста». У когось нижче класом функція контролю над пунктами прийому металолому. Очевидно, це кришується з найвищих кабінетів», — пояснює Морозов.

«Кривий Ріг можна назвати «містом можливостей», адже якщо хтось зараз захоче продавати, скажімо, амфетамін, то у нього все вийде — треба лише знати, до кого прийти, кому потиснути руку, — стверджує блогер Крізаліс. — За неофіційною інформацією, поліція в курсі і «в темі». Я чув таку фразу, що Кривий Ріг — єдине місто в країні, де наркотики продають по-старому — з рук у руки, хоча всюди вже перейшли на закладки через інтернет».

Але якихось гучних «розбірок» між кримінальними бізнесами не було. З міською владою криміналітет також «дружив».

«Версія про сварки з мафією нелогічна, адже уся мафія в місті — це і є Вілкули, а з ними він був у гарних стосунках. Павлов був достатньо амбітним: хоч він і став мером випадково, він хотів цього, йому ця перемога була приємною. Але ж він не керував містом як мер. Ним керували все одно Вілкули», — говорить Світлана Сова.

«Павлова вбив Зеленський»

Одразу після смерті Павлова родина Вілкулів почала просувати версію про замовне вбивство. Мовляв, команда Володимира Зеленського мститься за програш свого кандидата на посаду мера рідного міста президента. З такою заявою виступила й ОПЗЖ на своєму сайті, цю ж версію просувають місцеві телеканали та видання, що належать Вілкулам. 

Проте секретар міськради Олександр Котляр від «Слуги народу» раптово склав повноваження, а не зайняв мерське крісло. 

Крім того, у команди президента є вагоміші і простіші важелі впливу. Останнім часом у Кривому Розі проводять багато аудитів, обшуків та перевірок. Нещодавно Державна аудиторська служба знайшла у громадському бюджеті Кривого Рогу порушення на суму 27 мільярдів гривень. Порушення виявили у ремонтах та будівництві, цінах на виконання робіт, заниженні цін на оренду землі для підприємств тощо. 

Такі перевірки могли б бути підставою для кримінальних справ і на Костянтина Павлова, якби він був ще живий, і на Юрія Вілкула, який був мером до Павлова і після смерті останнього виконує обов’язки мера. 

«Але ж у нас правосуддя працює у «ручному режимі». Сам аудит нікого ні до чого не зобов’язує. За результатами аудиту можна робити якісь кроки, що можуть призвести до серйозних юридичних наслідків. Жодна структура у Кривому Розі не буде це розслідувати, поки не отримає відмах від Офісу президента», — пояснює Юлій Морозов.

«Павлова вбили свої»

Є і версія про те, що Павлова вбили «свої»: нібито він став мером і не захотів грати за правилами Вілкулів та Ахметова. Світлана Сова вважає, що після смерті Павлова Вілкули стали використовувати «образ жертви».

«Люди в нас дуже люблять жертв. Коли Вілкул-старший знявся з виборів через здоров’я, він також з себе зробив жертву, мовляв, «от мені там хтось погрожував», а потім «мені погано». Люди це сприймають дуже класно і всі жаліють людей, яким погано», — вважає Сова. 

Водночас політикиня додає, що, попри це, Вілкулам також не була вигідна смерть Павлова, адже замінити його зараз «фактично нема ким». Юрій Вілкул через стан здоров’я може не витримати ще п’ять років мерства, а для Олександра крісло мера затісне, вважає Юлій Морозов. 

«Це не його вагова категорія, він політик планетарного масштабу, — говорить Морозов. — Людина була віцепрем’єром з амбіціями стати наступним прем’єром, і йому цю кар’єру малювали за Януковича. Тому просто повертатись у мери Кривого Рогу йому не по масті». 

7 вересня поліція Дніпропетровської області на брифінгу заявила, що смерть Костянтина Павлова — не вбивство. Слідство розглядає три версії: самогубство, доведення до самогубства та необережне поводження зі зброєю. Поліція каже, що Павлов самостійно вистрілив у себе з рушниці — на це вказують обставини події, траєкторія пострілу та інші докази.

Місцеві жителі і спікери, з якими ми говорили, також переконані, що Павлов вистрілив у себе сам. Смерті його братів за такий короткий період — радше збіг обставин, аніж сплановані вбивства.

«Розумієте, що про одного брата [Павлова], що про другого ми як активні місцеві мешканці навіть не чули ніколи. Вони взагалі не були ніяк долучені до політики. Тому сказати, що це якось би впливало на ситуацію в місті, — тут немає ніякої логіки», — говорить Світлана Сова.

«Можливо, у нього були якісь проблеми, і коли він з цими проблемами прийшов до [Сашка Вілкула], той почав з нього глумитися, мовляв, ти ж хотів бути мером, от сам і вигрібай», — говорить Морозов.

Таку ж версію підтримує й Кирил Крізаліс. Але він називає її радше припущенням, аніж перевіреною інформацією.

«Костянтин мав свої особисті якості та амбіції, що могли не зійтися з баченням команди Вілкулів. А коли ти мер, тебе знають усі й очікують від тебе роботи, але спілкуються з тобою не як з мером, а як з найманим працівником, це дуже б’є по самолюбству».

Що далі?

Кривий Ріг залишився без мера. Співрозмовники Заборони кажуть, що навіть не бачать кандидатів, які могли б зайняти це місце. Ахметов та Зеленський, які на виборах 2020 року висували спільного кандидата, тепер, схоже, у конфронтації. Анонімні джерела в команді олігарха заявили «Українській правді», що після ухвалення закону про олігархів та відставки Дмитра Разумкова «Слуги народу» погрожують команді Ахметова новими санкціями. У відповідь на це телеканали «Україна» та «Україна 24», підконтрольні Ахметову, активно почали критикувати владу. Своєю чергою, у «Слузі народу» завили, що не ходитимуть на ефіри на цих каналах, доки ті не почнуть «працювати за журналістськими стандартами».

13 вересня Верховна Рада отримала клопотання про проведення позачергових виборів мера в Кривому Розі. 22 вересня Комітет Верховної ради з питань організації державної влади і місцевого самоврядування призначив вибори на 27 березня 2022 року. Щоб остаточно призначити вибори, за це має проголосувати більшість у Верховній Раді. Відколи Комітет ухвалив рішення, минуло два місяці — але Верховна Рада так і не знайшла часу проголосувати за призначення виборів мера. 

«Будь-яка зміна хоча б трошки відкриває хвіртку для якихось нових ініціатив, можливостей. Ну хоч би щось. У нас один раз за період незалежності змінилася влада. Не пощастило нам, — вважає Юлій Морозов. — Так склалася кон’юнктура, що після здобуття незалежності Україною в Кривому Розі не почало все валитися, тому що був досить міцний індустріальний фундамент. І ми ніби дна не дійшли, щоби від нього відштовхнутися, і тому так борсаємося».

Сподобався матеріал?

Підримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій

Нагору