Читаєте зараз
Маленькі життя. Олександр Сосновський евакуював з Маріуполя понад 70 тварин. Ось його історія

Маленькі життя. Олександр Сосновський евакуював з Маріуполя понад 70 тварин. Ось його історія

Polina Vernyhor
Евакуація тварин з Маріуполя: як Олександр Сосновський допомагає рятувати чотирилапих

Організація «Вивеземо» займається безкоштовною евакуацією мешканців Маріуполя та Бердянська. Після спроб організувати вивезення своїх шістьох кішок активіст Олександр Сосновський вирішив, що «Вивеземо» може опікуватися і тваринами з окупованих територій. Журналістка Заборони Поліна Вернигор поговорила з Сосновським про організацію процесу, притулки для вивезених тварин, смерть улюбленців та людей, яки приїжджають за пухнастиками з інших країн. 


«Ми не думали, що все так серйозно»

Олександр Сосновський народився у Запоріжжі, але більшу частину життя провів у Маріуполі. Там же він зустрів свою майбутню дружину Діану Берг. У місті пару добре знали завдяки їхньому активізму — вони організували культурний центр «Тю», осередок сучасної культури в Маріуполі.

Вранці 24 лютого Олександр прокинувся о сьомій годині ранку. На телефоні було кілька пропущених дзвінків від друзів. Спочатку він не зрозумів, чому друзі дзвонили так рано, але потім зайшов у соцмережі. 

Чоловік встав з ліжка та підійшов до великих вітражних вікон, що виходили прямісінько на Драмтеатр. З вікна відкривався вид на центр міста: працювали світлофори, їздили машини, ходили люди. Паніки тоді ще не було. 

Спочатку, згадує Олександр, він не сильно переживав: у 2014 році в Маріуполі вже була війна. Трохи постріляли по околицях і все затихло. Олександру здавалося, що цього разу буде так само. Попри те, що багато маріупольців у перші дні повномасштабної війни почали тікати з міста, Олександр та Діана вирішили залишатися. 

«Ми подумали: якщо не ми, то хто? У нас з Діаною багато знайомих місцевих волонтерів, військових. Ми планували допомагати, боротися за Маріуполь. Але вже за кілька діб місто оточили, там зник мобільний зв’язок, вода, світло, газ. Стало зрозуміло, що цього разу все серйозніше. Перші дні війни ми вели стріми, де розповідали про події в Маріуполі, давали інтервʼю журналістам. Але з кожним днем ставало все гірше. Потім зник звʼязок і нас фактично відрізало від світу», — згадує Олександр. 

Олександр з Діаною пішли до волонтерського хабу і допомагали там. Але подружжя відчувало, що без інтернету та мобільного звʼязку вони не можуть бути корисними на повну. Місто поступово перетворювалося на руїни, запаси продуктів та води зменшувалися. Пара вирішила виїхати за місто і згодом повернутися — тоді ще це здавалося цілком реальним планом. Мама Олександра залишилася в Маріуполі зі своїми двома котами і запропонувала прихистити у себе чотирьох котів сина та невістки.

Виїжджали два дні. В перший ледь не потрапили під обстріл і були вимушені повернутися. На другий день довелося тікати на великій швидкості від танка, дуло якого окупанти направили в лобове скло автівки Олександра. Так вони були змушені їхати до Запоріжжя.

Куди далі?

Після важкої дороги і новин про Маріуполь подружжя зрозуміло, що повертатися найближчим часом небезпечно. І Олександр, і Діана — українські активісти, що збільшує шанси потрапити в полон на окупованій території. Перед Сосновським і Берг постало питання, як евакуювати маму Олександра з шістьма котами дистанційно. 

«Місто було закрите. Йшли активні бойові дії, доїхати було б неможливо. Ми розуміли, що нічого не можемо зробити. Дуже переживали, що знову потрапимо в оточення. Хотілося втекти подалі від війни хоча б на якийсь час. Тому поїхали спочатку до Вінниці, а потім у Львівську область», — розповідає Сосновський.

Довго там Сосновський не затримався — вже за тиждень стало зрозуміло, що віддалено організувати евакуацію не вийде. Олександр залишив дружину на заході України, сів в машину та поїхав у бік Запоріжжя. Чіткого плану не було — здавалося, що ближче до місця подій можливостей буде більше.

Евакуація

Олександр приїхав у волонтерський центр на виїзді із Запоріжжя — туди прибували колони з евакуйованими з Донецької та Запорізької областей. За кілька днів до того почали привозити перших цивільних з Маріуполя. 

«Я ходив туди щодня — приїздив з самого ранку, як на роботу. Допомагав розвантажувати гуманітарку, зустрічав багато знайомих, що евакуювалися з Маріуполя. Приїжджали волонтери, які вивозили звідти людей. Я домовлявся з ними, щоб вивезли маму. Вони обіцяли, але в процесі щось завжди йшло не так. Звісно, мені варто було б самому сідати за кермо і їхати. Але я розумів, що це шлях в один кінець, бо я український активіст», — пояснює Олександр.

Це дуже неприємне відчуття, говорить чоловік, коли ти розумієш, що крім тебе ніхто не може цього зробити, але ти сам безсилий через обставини. Так тривало кілька тижнів, доки Олександр не зустрів у волонтерському центрі працівника маріупольского телебачення Дениса Мініна. 

У Дениса в Маріуполі теж залишилися батьки. Так само, як і Олександр, він шукав способу їх евакуювати. Мінін саме організовував волонтерський рух, щоб вивезти з-під обстрілів своїх рідних та інших містян. Гроші на цю місію збирав серед підписників у соцмережах. На ці кошти він купив 18-місний Mercedes Sprinter і знайшов водіїв, які погодилися їхати евакуаційною колоною.

Олександр почав допомагати знайомому. Вони організували кілька евакуацій. Але з мамою Олександра звʼязку вже не було, тому попередити жінку про те, що її з тваринами можуть вивезти з Маріуполя, було неможливо.

Мама Олександра приїхала до Запоріжжя з евакуаційною колоною наприкінці березня. Вона довго не могла вийти з дому через щільні обстріли. А коли зʼявилася можливість, вийшла на дорогу з тваринами в сумках і стала проситися виїхати з автівками, що покидали місто. Тривалий час її ніхто не хотів брати — усе через пухнастих. Тоді сусіди запропонували залишити тварин у них. В результаті жінку погодився довезти Мантас Квадеравічюс — литовський режисер документального фільму «Маріуполіс 2». Мантас допомагав цивільним з евакуацією. Згодом режисера вбили в російському полоні.

А як же коти?

Постало питання, як евакуювати шість кішок.

«Ми довго думали, як це втілити. Наш водій погодився їх забрати. Віз у звичайних сумках. Це було 9 травня — тоді росіяни нікого не випускали з Маріуполя, тому дорога затягнулася на три дні. Дві кішки втекли від переляку, одна померла. З шести тварин доїхало тільки троє. Я дуже засмутився, довго себе звинувачував у тому, що можна було зробити все по-іншому — тоді б вони, можливо, були живі», — згадує Олександр.

Сосновський зрозумів, що евакуація — а тим паче евакуація тварин — з Маріуполя дуже проблематична. Треба було продовжувати організовувати вивози — тепер не тільки людей. Відтоді Мінін відповідав за евакуацію маріупольців, а Олександр — за вивезення тварин. 

Сосновський знайшов притулки для тварин у Бердянську та Василівці (населені пункти, розташовані на шляху з Маріуполя до Запоріжжя). Чоловік передавав їм переноски та корм. Один водій довозив тварин до цих міст, а звідти їх забирав вже інший водій. У цих точках тварин годували та пересаджували у переноски. 

Пізніше Олександр познайомився з людьми, що тримають притулок у Маріуполі — вони готували тварин до евакуації. Це спростило процес для водіїв. За такою схемою вдавалося вивезти по 12–15 кішок за раз. 

Згодом Мінін зареєстрував громадську організацію «Вивеземо», яка опікується як людьми, так і тваринами. Сосновський займається саме чотирилапими. «Вивеземо» допомагають великі зоозахисні організації — наприклад, UAnimals. Днями вони вже вдруге передали велику партію корму, яка поїде на окуповані території. 

«На жаль, зараз я евакуюю здебільшого тварин, у яких є господарі. Я б дуже хотів вивозити і тих звірів, яких кинули, які втекли з дому, злякавшись вибухів, — таких дуже багато. Але я поки не придумав, як це організувати. Точніше, вивезти ми їх можемо, а от куди їх дівати на підконтрольній території — незрозуміло», — говорить волонтер.

Процес 

В інтернеті можна знайти оголошення, в яких просять по пʼять тисяч гривень за те, щоб вивезти тварину з Маріуполя. «Вивеземо» робить це безкоштовно. Тварин вивозять у так самих мікроавтобусах, що і людей. 

Гроші, на які організовується евакуація — здебільшого донати небайдужих людей. Одне з великих підприємств Запоріжжя допомагає з пальним. Іноді люди, яким допомогли евакуюватися, самі пропонують гроші — Олександр або пропонує віддати їх водіям, або дає рахунок організації, щоб це був офіційний донат. За поїздки водії не отримують зарплати — це волонтери. 

Важко спрогнозувати, скільки часу займе евакуація. Ситуації бувають різні — іноді доводиться годинами стояти на блокпості, а час від часу навіть ночувати в дорозі. 

«За тваринами в дорозі стежить водій. Зазвичай така мандрівка для пухнастих — великий стрес, тому вони майже не їдять, тільки пʼють водичку. Часто какаються та пісяються, але це нормальна реакція. Можна тільки уявити, скільки для них нових запахів і звуків — тих, що нам, людям, недоступні», — пояснює Олександр.

Маленькі життя

Станом на початок вересня Сосновський організував евакуацію понад 70 тварин. Чоловік зробив гугл-форму, яку може заповнити будь-хто, хто хоче, щоб його домашнього улюбленця евакуювали з Маріуполя або Бердянська. Заявник вказує контактні дані і коротко описує ситуацію. Потім Олександр обдзвонює цих людей і уточнює деталі. 

Буває, що на момент, коли до людини дійде черга, для неї ця евакуація буде вже не актуальна: тварину вже вивезли або передумали вивозити. Для тих, хто хоче евакуювати свою тварину, є єдина умова: хазяїн має приїхати і забрати улюбленця із Запоріжжя.

«За пʼять місяців волонтерства я часто стикався з тим, що люди не хотіли вкладатися у процес. І це при тому, що все безкоштовно. Бували випадки, коли замовник каже щось на кшталт “Мене начальник не відпускає з роботи, я приїду за тиждень”. Ні, це так не працює. Якщо ви дорожите своїм улюбленцем, ви знайдете можливість за ним приїхати. Тому я ніколи не відправляю тварин потягом, хоча прохання такі є», — розповідає Сосновський.

Але є люди, що їдуть забирати своїх тварин навіть з інших країн. Тиждень назад, каже Олександр, сімʼя проїхала на старенькій «Таврії» 1200 кілометрів, щоб забрати кішок. Це були звичайні безпородні тварини. В Маріуполі у цих людей був притулок, який вони не змогли евакуювати самостійно. 

«Розумієте, це про цінність кожного життя. Я бачу, що у людей не дуже багато грошей, але вони готові віддати все, щоб врятувати живу істоту, яку люблять».

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій

Нагору