Перукарня «Перукарня». Заборона побувала в старих радянських і австро-угорських перукарнях Галичини та розповідає про їхніх працівників і клієнтів

Більд-редактор Заборони Павло Бішко продовжує архівні шукання Галичиною (про них можна почитати тут і тут). Цього разу він натрапив на місця, які консервують пам’ять про дві епохи, що минули, — перукарні у Львові та Ходорові, які нагадують про радянську й Австро-Угорську імперії, — і розповідає, як виглядають ці машини часу у 2022 році. 

«Вас обслуговує пан Володимир Заяць» 

Володимир Заяць працює у перукарні «Перукарня» міста Ходорів з 1984 року. Навички перукаря він навчився в армії. Починав від стрижки рядових солдатів, далі йому довірили обслуговування офіцерів, а потім — військових командирів. Після закінчення строкової служби у Москві чоловік повернувся до рідного Ходорова Львівської області. За радянським законодавством, у нього було 3 місяці для пошуку роботи. Він прийшов у перукарню на вулиці Шевченка, де залишився працювати на 38 років. У перші дні роботи Володимиру було настільки лячно, що він ховався за шторкою підсобки, боячись вийти до клієнтів. 

У перукарні всього три крісла. Біля сусіднього крісла працювала Ярослава, що навчала Володимира стригти — в армії він стриг військових «під нулик» чи «під тройку», а складнішої техніки мав навчитися вже в Ходорові. У віці 68 років Ярослава померла, і зараз крісло пусте: біля нього ніхто не працює, туди не сідають клієнти. Третє крісло також не зайняте. На стіні біля кожного з них приклеєні скотчем картки з іменем та прізвищем перукаря. Біля крісла Володимира висить картка з написом «Вас обслуговує п. Володимир». 

За 38 років роботи з понеділка до суботи у ходорівського перукаря з’явилося чимало постійних клієнтів. Сьогодні на велосипеді «Україна» до пана Зайця приїхав клієнт на прізвище Ведмідь. Він стрижеться тут близько 20 років. Пан Володимир на манір радянського анекдоту говорить, що зараз заєць буде стригти ведмедя. Інші клієнти, що чекають на свою чергу у кутку, оббитому дерев’яними панелями початку XX століття, посміхаються. Один з клієнтів говорить, що всі, хто ходить до пана Володимира, між собою кажуть, що йдуть «до зайчика».

Щоб не нудьгувати під час роботи, Володимир розповідає постійним клієнтам дивні історії. Наприклад, про свого батька, який був ясновидцем. Так, він вважав, що цифрова фотографія, на відміну від плівкової, не зберігає енергетику людини. Плівкове фото показує, де в організмі здорові і хворі місця. Одного разу у Ходорові зникла молода дівчина. Батьку пана Володимира принесли її фотографію. Потримавши в руці знімок, батько сказав, що дівчина жива (згодом виявилось, що вона втекла з дому). 

Заборона не перша, хто зацікавився старою перукарнею. Пан Заяць розповідає, що цього літа разом зі знімальною командою до перукарні завітав польський режисер Кшиштоф Зануссі. Він документував подорож Галичиною і зацікавився вінтажним інтер’єром перукарського салону. Раніше тут була аптека, а після закінчення Другої світової війни у приміщенні відкрили перукарню. З того часу фасад та інтер’єр перукарні не змінилися, окрім сучасного електролічильника та крісел для очікування. Незмінний і 40-річний кактус. Клієнти просять Зайця нічого не міняти в інтер’єрі закладу та не влаштовувати євроремонт. 

Можливо, після перукарні тут буде барбершоп

На львівській вулиці Зеленій також стоїть перукарня з назвою «Перукарня». Тут вже 20 років працює Марія (на прохання героїні її прізвище не називається). Марія розповідає, що здебільшого працює через те, що пенсії недостатньо для прожиття. Львівська перукарня трохи менша за ходорівську — тут усього два крісла. Біля сусіднього крісла 40 років працює сестра пані Марії. Проте вони майже не зустрічаються на роботі: коли закінчується зміна Марії, виходить її сестра, і навпаки. 

В перукарні змішались неякісні радянські меблі, які можна було побачити в Польщі, Україні та НДР, та кітчеві пластмасові оздоби інтер’єру початку 2000-х. Ламповий телевізор львівської марки «Електрон» стоїть в кутку не перший десяток років. Він відіграє декоративну роль — телевізійна антена давно відключена; думається, в 1990-х тут програвалися пісні з телевізійного хіт-параду «Територія А» — найвідомішого розсадника української музики на телебаченні.

Перукарня розташована усього за 10 хвилин пішки від центру міста в старому будинку 1910 року, побудованому в австро-угорському стилі пізньої сецесії. Відкрили її 1941 року, але приблизно за місяць мають закрити: у привабливого для бізнесу приміщення з’явився новий власник. Пані Марія каже, що не зможе працювати у барбершопі чи сучасній перукарні через вік. Щоб стригти вдома, потрібні відповідні умови та окрема кімната, якої в неї нема. 

Сьогодні до Марії на стрижку прийшов фізик пан Богдан, який стрижеться тут понад 10 років. Чоловіку 81 рік — працює він у лабораторії ЛНУ ім. Івана Франка. Інший постійний клієнт, коли дізнався про закриття перукарні, сфотографував собі на згадку інтер’єр. Ностальгія чи то за молодістю, чи за дитинством, які мають останній шанс на пам’ять і тепер залишаться лише на фото.