Now Reading
Як стати порнозіркою? Подивіться «Насолоду» — гранично чесний фільм про порно

Як стати порнозіркою? Подивіться «Насолоду» — гранично чесний фільм про порно

Як стати порнозіркою? Подивіться «Насолоду» — гранично чесний фільм про порно

Компанія «Артхаус Трафік» з 24 лютого випускає в український прокат стрічку «Насолода» — двогодинну ігрову історію про шведську дівчину, яка вирішила стати порнозіркою. Фільм зрежисувала шведка Нінья Тюберґ, її повнометражний дебют виріс з однойменного короткого метра, який у 2013-му відзначили на Каннському кінофестивалі. І якщо тоді режисерка показувала, що порно — це не просто секс, а щось схоже на театр, то в її новій картині порно методично і часом дуже жорстко позбувається стереотипів. Редакторка Заборони Марія Педоренко подивилася «Насолоду» і розповідає, що потрібно знати про фільм і його режисерку перед походом у кінотеатр.


«По роботі чи для насолоди?» — запитує на паспортному контролі Лос-Анджелеса безликий прикордонник.

Перед ним зовсім молоденька шведка: квітчаста шуба поверх мереживного топа, світлі кучері, пірсинг у носі. За сюжетом їй лише 19, звуть — Белла Черрі (ті ж слова вибиті чорнилом на ребрі її правої долоні). І якщо вам здається, що з таким ім’ям якраз робити кар’єру в порно, то вам не здається — Белла Черрі тут саме для цього.

«Для насолоди», — коротко відповідає вона з натягнутою посмішкою.

«Насолода» — дебютний повний метр шведської режисерки Ніньї Тюберґ. За дві години ігровий фільм показує шлях звичайної шведської дівчини, яка вирішила побудувати кар’єру порнозірки. І якщо спочатку вона плекає «американську мрію» стати знаменитою актрисою, то до фіналу стає зрозуміло, що порно синонімічне до бізнесу — ти або граєш за його правилами, або не граєш зовсім.

Вперше стрічку показали у 2021-му, через вісім років після першої «Насолоди» — 15-хвилинної історії, яка стала четвертим фільмом у кар’єрі шведської режисерки. Та картина теж була про порно: знімальний майданчик і бекстейдж, репетиції поз, підготовка до ролі, що вимагає солідного фізичного навантаження (одне лиш тренування подвійного анального проникнення чого варте). Показана на екрані історія нагадувала залаштунки театру — чи не остання асоціація, яка виникає на саму згадку про порно.

Тоді, у 2013-му, короткометражку відзначили на Каннському кінофестивалі — фільм узяв спеціальну нагороду французького телеканалу Canal+. Нову «Насолоду» теж мали вперше показати саме в Каннах, але у 2020-му фестиваль уперше за 50 років скасували — через ковід. У підсумку фільм поїхав у Штати на Sundance Film Festival.

37-річна Тюберґ, ще працюючи над першим фільмом, усвідомлювала, що в майбутньому хоче розширити його до повного метра. Однак реальністю це стало тільки 10 років по тому, за які режисерка зняла ще 6 короткометражок, а заразом серйозно вивчила світ порно. Зсередини.

Від Мадонни до блудниці

«Тема порно цікавила мене останні 20 років», — говорить режисерка.

Тоді, на порозі 20-річчя, вона була антипорноактивісткою, але незабаром почала досліджувати порно в університеті, в рамках гендерних студій. Після одного з есе у Тюберґ з’явилася ідея зняти фільм про зворотний бік індустрії дорослих відео. Так через якийсь час з’явилася перша «Насолода».

Одна з причин, чому режисерку так захоплює тема порно, лежить у її глибокій табуйованості. «Люди споживають так багато порнографії, але ніколи не обговорюють це публічно або не говорять про це серед друзів. Це величезна частина нашої культури, і існує вона в тіні. Вважаю, саме тому мені захотілося заглибитися в неї», — розмірковує вона.

Інша причина — розсип стереотипів, якими нашпиговані порновідео. Вони формують у глядача міфи щодо сексу і людей, які ним займаються. Заборона вже писала про те, що нерідко порно стає джерелом ідей і нової інформації. Так у десятці найпопулярніших пошукових запитів на сайті Pornhub минулого року опинилися варіації запитання «how to…» — починаючи з того, як робити кунілінгус або мінет, і закінчуючи запитанням, яке хвилює вже довгі роки: «Як знайти точку G?».

На тлі відсутності сексуальної освіти в багатьох країнах (і в Україні зокрема) стереотипи про те, що секс без пенетрації — не секс, презерватив не потрібен, усім дівчатам подобається жорстко, а вульви й пеніси візуально мають відповідати золотому стандарту, мають вельми деструктивний характер.

Нога в ногу з цим ідуть також гендерні та расові стереотипи. Зокрема, порноіндустрія екзотизує темношкірих акторів, які майже завжди з’являються в кадрі з «гігантським членом» навпереваги. Вони ж формують відразу дві жанрові категорії — interracial sex (міжрасовий секс), де темношкірий чоловік найчастіше займається сексом з білою жінкою, і BBC (big black cock — «великий чорний член»), де найчастіше відбувається те саме.

«Я не порнозірка. Я радше фетиш, — каже Беллі Черрі її новий знайомий у порноіндустрії, темношкірий хлопець на прізвисько Ведмідь. — Найекстремальніше, що ти можеш зробити в порно, — це міжрасовий секс. Це гірше, ніж подвійний чи потрійний анал».

«Звучить трохи по-расистськи», — зауважує Белла, на що тут же отримує відповідь: «Це звучить по-расистськи, тому що це і є расизм».

Або ж, наприклад, психологічний комплекс Мадонни і блудниці, який усе ще широко розповсюджений серед чоловіків. У межах цієї концепції жінок поділяють на дві категорії — святих і грішних. Зигмунд Фрейд називав його «психічною імпотенцією». «Там, де такі чоловіки люблять, у них немає бажання, а там, де вони бажають, не можуть любити», — писав він.

Комплекс Мадонни і блудниці — один з шарів в історії, яку Нінья Тюберґ показує в «Насолоді». «Історично склалося так, що хороша і погана дівчинка — це патріархальні конструкції, які обмежують свободу жінок ставати повноцінними людьми», — пояснює вона. Тому у фільмі режисерка грає на контрасті: практично у всіх сценах сексу на тлі звучить церковний хорал.

Жертвами лагідної деконструкції Ніньї Тюберґ з розвитком історії стають і інші стереотипи. Так, БДСМ-ники виявляються милими й турботливими людьми, той самий Ведмідь стикається з тими ж сексуальними проблемами, що і звичайний білий чоловік середніх років, жорстко люблять далеко не всі, а гладко виголена вульва на екрані — це часто порізи та садна.

Порностолиця

Деталі з першої «Насолоди» Тюберґ брала не з голови — вона читала спеціалізовані книги, дивилася документальне кіно і в принципі, за власними словами, вважала себе «добре освіченою» в темі порноіндустрії. Але для великого фільму цього було мало, режисерка хотіла показати реальних людей поза стереотипами, і сидячи вдома, як минулого разу, реалізувати це було неможливо: «Я знала, що мені потрібно поїхати в центр порноіндустрії та знайти історію там».

І Нінья Тюберґ полетіла в Лос-Анджелес.

Вона починала досліджувати порно зсередини у 2014 році, а закінчила тільки через чотири роки. Тюберґ інтерв’ювала людей, бувала на знімальних майданчиках і приватних вечірках і навіть жила в модельному будинку — до певної міри гуртожитку для порноактрис.

Історія розкручувалася від однієї ланки до іншої: одна людина з індустрії представляла її іншій, та — наступній і так далі. Але починалося все не з зірок, а з технічних співробітників, які явно не звикли до уваги та інтерв’ю. Багатьох із тих, з ким режисерка познайомилася за ті роки, вона зараз називає своїми друзями, а себе саму — частиною спільноти.

«Більша частина фільму — це те, що я бачила своїми очима, — каже Тюберґ. — Я не знімалася в порно, але наблизилася до життя Белли [Черрі, головної героїні «Насолоди»] так сильно, як тільки могла».

Саму Беллу Черрі грає дебютантка Софія Каппель, яку вибрали з двох тисяч інших претенденток на роль. Як і режисерка, для підготовки до фільму вона поїхала в Лос-Анджелес і переймала риси для своєї героїні у професіоналок.

Але більшість людей у кадрі — реальні дійові особи сучасної американської порноіндустрії. Хтось грає самого себе, як, наприклад, засновник агентства порноталантів Spiegler Girls Марк Шпіґлер, хтось — відіграє на екрані персонажа, тримаючи в голові конкретну людину з індустрії. При цьому режисерка підкреслює, що всі найнеприємніші персонажі у фільмі — це актори, які вдають когось іншого.

«Я дуже рано почала кастинг людей з індустрії для дорослих. І паралельно ми прослуховували звичайних акторів. Та я ніколи не вірила їхній грі. Тоді як актори фільмів для дорослих відчувалися щирішими», — говорить Тюберґ.

Водночас у роботі з людьми з порноіндустрії були свої труднощі, обумовлені специфікою жанру. «Вони знімають по одному повнометражному фільму в день. І ніколи не роблять другого дубля — що сталося, те сталося», — пояснює режисерка. Для неї ж важлива, зокрема, імпровізація, деталі, які спливають тільки після багаторазового повторення сцени.

Однак під час зйомок секс-сцен місця для імпровізації не було зовсім.

Координатор з інтиму

«Те, що ви бачите на екрані, виглядає набагато гірше, ніж те, як це було знято. Вся річ у підготовці. Щоб її [актрису Софію Каппель] усе влаштовувало, ми багато репетирували і все було заздалегідь сплановано, — розповідає режисерка. — Усього тричі вона була насправді голою, хоча місцями її прикривав пластир або маленькі трусики тілесного кольору».

Для роботи над секс-сценами в кіно і серіалах зараз залучають так званих координаторів з інтиму (intimacy coordinator). Першопрохідцем у цій сфері була британка Іта О’Браєн. Вона ставила секс-сцени у таких серіалах, як «Статеве виховання», «Нормальні люди», «Хранителі» і «Я можу знищити тебе». Крім іншого, всі ці проєкти об’єднує те, що вийшли вони після #MeToo-революції 2017 року.

О’Браєн працює над постановкою постільних сцен немов хореограф, хоча, за її словами, це більше схоже на роботу каскадерів — важливі репетиції, комунікація і, само собою, згода.

Нінья Тюберґ знімала «Насолоду» у 2019 році — до того, як багато інді-режисерів почали залучати до своєї роботи координаторів з інтиму. Але шведка каже, що намагалася якнайкраще виконати цю роль своїми силами.

Вона не просила порад у людей з порноіндустрії, тому що для багатьох із них рішення повністю оголитися для кадру — зовсім не проблема, але для головної героїні Тюберґ хотіла домогтися максимально комфортної та безпечної атмосфери.

Деякі сцени в «Насолоді» виглядають так, що їх краще дивитися на голодний шлунок. Бажання перекусити за переглядом зникає відразу ж, не кажучи вже про бажання засунути руку собі в штани. Все так, зокрема, через розуміння того, що робота в порно має одну дуже важливу відмінність від, наприклад, роботи в офісі. Кожен з нас, мабуть, час від часу виконує свою роботу через «не хочу», але в порноіндустрії ця робота через «не хочу» автоматично стає сексуалізованим насильством.

Для Софії Каппель, за її запевненнями, робота над найжорсткішою сценою у фільмі була найкращим моментом зйомок: «Між дублями мене цілували в лоб, обіймали, говорили приємні речі, щоб показати — це все не насправді, про мене піклуються».

При цьому для самої Ніньї Тюберґ можливість показати секс чесно вкрай важлива: «Я секс-позитивна людина. Я не думаю, що секс — це щось небезпечне або брудне. Це прекрасна частина нашого життя і прекрасний зв’язок між людьми. І ми багато втратимо, якщо цю величезну частину людського життя не показуватимуть чесно».

Якщо ви хочете подивитися щось про порноіндустрію, крім «Насолоди», зверніть увагу на ці проєкти:

Розшукуються гарячі дівчата (Hot Girls Wanted), 2015. Півторагодинний док про свіжі обличчя порноіндустрії і їхні зовсім не райдужні перспективи.

Книжковий цирк (Circus of Books), 2019. Документальна історія культового книжкового магазину, який насправді виявився центром гей-порнографії.

Голий режисер (Zenra Kantoku), 2019. Серіал Netflix про життя японського «порноімператора» — амбітного візіонера і вельми суперечливої особистості.

Життя після кар’єри в порно 1–3 (After Porn Ends 1–3), 2012–2018. Три док-фільми про порнозірок «на пенсії».

Порнографія: Таємна історія цивілізації (Pornography: a Secret History of Civilisation), 1999. Ультимативний гід з історії порно — від античності до наших днів.

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій

Scroll To Top