Полон в Оленівці: в яких умовах тримають героїв «Азовсталі»

• Одним із відомих місць утримання росіянами полонених українців є СІЗО №120 на окупованій Донеччині.
• У колонії знаходяться військові, волонтери та мирні жителі — багатьох привезли з Маріуполя.
• На початку окупації тут хазяйнували «днрівці», але скоро керівництво повністю перебрали на себе росіяни.

Після евакуації з «Азовсталі» частину захисників Маріуполя помістили до слідчого ізолятора у тимчасово окупованій Оленівці. Їх тримали у переповнених камерах без води, опалення та ліжок, щоденно піддавали тортурам.

Спеціально для Заборони Надія Швадчак розповіла про волонтера, який провів сто днів у полоні в Оленівці

СІЗО №120: розповідь Євгена Малярчука

Волонтер Євген Малярчук наприкінці березня поїхав доставити у Маріуполь гуманітарну допомогу та евакуювати звідти людей. Там він потрапив у полон до бойовиків «Л/ДНР». Його доправили у колишній слідчий ізолятор у тимчасово окупованій Оленівці, де на той момент вже утримували інших цивільних та військових.

«Забрали машину, телефон, документи, особисті речі й шнурівки — щоб не повісився. Нас роздягали та обшукували, змушували декілька годин стояти в позі “зірки”: ноги широко розставлені, руки вгорі, долонями назовні притулені до стіни. Періодично прилітали удари, але в очі чи на обличчя тих, хто це робив, дивитися було заборонено. Чи хотіли вони від нас щось почути? Ні — вони робили це просто так, бо людина у в’язниці має бути психологічно зламаною», — згадує Малярчук перші години в колонії.

Розміщували полонених у СІЗО в бараках або напівзруйнованих камерах дисциплінарного ізолятора (ДІЗО). Такі камери, за словами волонтера, нагадували тюрми у тюрмі. Вони були не призначені для довгого проживання, адже використовувалися колись тільки у якості покарання на короткі терміни.

«Нас, цивільних, впихнули до інших цивільних в шестимісну камеру і закрили. 36 людей! Все було зруйноване і вирізане: ні води, ні опалення, ні нар, один туалет — діра в підлозі. Була сирість і пліснява. Приміщення невелике: настільки, що ми спали по черзі: сім-дев’ять людей по кілька годин стояли. Куртки були нам і матрацами, і подушками, і ковдрами», — розповів Євген.

Як катували азовців: Оленівка

Орієнтовно всредені-наприкінці квітня 2022 року у барак, схожий до того, у якому жив Євген та ще близько 30 людей, привезли 208 військових з комбінату Ілліча.

«Їм наказували прибирати, розносити воду, готувати їжу.  Ми бачили їх через сітку паркану, коли йшли до столової, спілкувалися в столовій, тому знали, що всі бараки, як і камери ДІЗО, забиті. В один момент в Оленівці, розрахованій на 1200 ув’язнених, перебувало до трьох тисяч», — згадує Малярчук.

Все кардинально змінилося у середині травня — колонію почали розвантажувати, щоб звільнити під приїзд оборонців «Азовсталі». Військових із заводу Ілліча вивозили в невідомому напрямку, а на колишніх співробітників поліції, ексвійськових та цивільних відкривали справи та переводили в донецьке СІЗО. 

За два дні до того, як привезли азовстальців, в Оленівку приїхали росіяни. Над колонією зняли всі прапори терористичної організації «ДНР» і підняли російські. Частину людей, серед яких був і Євген, перевели з бараків назад у дисциплінарні камери. Туди ж помістили й частину героїв з «Азовсталі», тут відбувалися катування.

«Ми опинилися в тісній камері, нас знову нікуди не випускали. Азовставльці сиділи в сусідніх, і через “кормушку” ми бачили, як їх забирають, а потім вони повертаються, повзучи. Я не бачив катувань, але чув ці звуки щодня. Спати було неможливо», — розповів Євген Малярчук.

Раніше Заборона розповідала подробиці страшного злочину, що вчинили росіяни в Оленівці у ніч на 29 липня. По бараках, куди перевели оборонців Маріуполя, було завдано удару. Понад 50 українських героїв загинули.