Річ, яка нагадує про сімейний ансамбль
Все дитинство я споглядав за таємничим футляром для скрипки, що лежав на шафі у квартирі діда і баби поміж дерев’яної шкатулки, фотозбільшувача та іншого дідового приладдя для друку фотографії. Ця магічна валіза для музичного інструменту ніяк не давала мені спокою. Я уявляв, що всередині скрипка — звісно, не Страдіварі, а лиш тітки, яка була вчителькою музики.
Але насправді там завжди лежала мандоліна моєї бабусі, яку я вперше побачив на родинному фото. Сидячи на дивані з інструментами, наче музичний квартет, позують батько з сестрою, дідусь і бабуся. У кожного в руках свій інструмент. У батька — баян, в тітки — скрипка, у дідуся — семиструнна гітара, а у бабусі — мандоліна. З цього фото можна було б уявити, що це сімейний ансамбль, який у свята після трапези дістає інструменти й разом виконує улюблені камерні твори.
Проте я ніколи не чув, як хтось з них грає на своєму інструменті. Але уявити, як би звучала партія бабусі, можу будь-якої миті, діставши з потертого футляра для скрипки її мандоліну і заставивши повітря всередині родинного інструменту вібрувати.
