Щомісяця редакція Заборони розповідає про книжки, які читає. Цього разу ми читали зворушливу історію з берегів Нової Зеландії, напівхудожній і напівісторичний роман про історію Криму, зін про роль суржику у сучасній культурі та багато іншого. А ось тут можна дізнатися, що ми читали минулого місяця.
Заріна Микитенко
Редакторка соціальних мереж
«Блошиний палац», Еліф Шафак
Видавництво Penguin, 2015. — 448 с.
«Блошиний палац» — ніби ланцюжок, на який нанизані долі та історії людей у строкатих декораціях Стамбула. Дія роману відбувається в історичному районі Джихангір, а головні герої — орендарі в палаці Бонбон. Персонажі книги — це культури й досвіди, які демонструють справжній дух Стамбула в усій його багатогранності.
Шафак заглиблюється у питання ідентичності, культурних зіткнень і вічного пошуку сенсу життя. Історії героїв взаємопов’язані, і червоною ниткою крізь роман проходить думка про те, як, здавалося б, різні життя можуть несподівано і глибоко перетинатися.
У книзі поєднуються турецький фольклор, історія, міфи та сучасність. Яскраві описи вулиць, ринків і районів Стамбула буквально переносять у місто, насичують його запахами, смаками та барвами.
Поліна Вернигор
Журналістка
«За перекопом є земля», Анастасія Левкова
Лабораторія, 2023 р. — 392 с.
Крим. Як багато в цьому слові тепла, спогадів з дитинства та юності! Як багато болю та жалю. Роман «За перекопом є земля» увірвався на вітчизняний літературний ринок стрімко та як ніколи вчасно. Повномасштабна війна, тони жахливих новин про окупацію, страх померти або втратити близьких будь-якої хвилини особисто у мене пробуджують бажання глибше досліджувати історію моєї країни та культурні особливості її територій. Судячи з усього, такі почуття виникають не лише в мене: аби придбати паперову версію, довелося обійти декілька книгарень. Раз за разом мені казали: «Вже продали, немає».
Проте мої потуги були недаремні. З перших сторінок роман занурює в атмосферу та історичний контекст багатостраждального півострова. Причому спосіб, у який це відбувається, лагідний та зовсім не навʼязливий. Тут читача зустрічають описи місцевості, вдало вплетені елементи кримськотатарської культури й української історії, небанальні сюжетні рішення, що показують відносини представників різних національностей та культур, які намагаються (іноді односторонньо) ужитися на одній території.
Роман «За перекопом є земля» можна сміливо назвати екскурсом в історію. Навіть якщо ви прилетіли з іншої планети й не маєте уявлення про те, що таке Крим і чому він український, але належить кримським татарам та окупований Росією, — варто прочитати ці 392 сторінки, і все одразу стане на свої місця.
Анастасія Оприщенко
Журналістка, коміксистка
«В дорозі», Джек Керуак
Переклад: Гєник Бєляков. — Komubook, 2022. — 440 с.
Видавництва неодноразово відмовляли Джеку Керуаку в публікації роману «В дорозі». Попри це, книга принесла автору славу і досі вважається найважливішим зразком літератури біт-покоління. Книга складається з серії мандрівок Керуака та його близького друга Ніла Кассаді у період між 1948 та 1950 роками.
Головний герой, від імені якого ведеться оповідь, — Сал Парадайз, письменник-початківець, який захоплюється Америкою, джазом та марихуаною. Упродовж сюжету його супроводжує друг Дін Моріарті, який третину свого життя провів у більярдних кімнатах, третину у в’язниці, а залишок — у публічних бібліотеках. Мандри товаришів сповнені пияцтва, сексу, крадіжок і нудьги, яка змушує їх шукати нових пригод. Сал та Дін блукають дорогами навпомацки, без наперед створеної мапи, бо нові враження та постійний рух для них — найголовніше у житті, а стабільна робота і житло у передмісті — нудно і нецікаво.
Сюжет стрімкий і одночасно тягнеться як дорога. Описи підпільної Америки та біт-покоління показують складні соціальні зміни на кожному клаптику шляху. Персонажі волелюбні, амбітні, але часом відразливі, а їхні розмови сповнені метафізики, хіпстерського жаргону, цитат із коміксів та байок.
Павло Бішко
Більд-редактор
«Розфарбований птах», Єжи Косинський
Переклад: Єлена Даскал. — Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2018. — 288 с.
Роман американського письменника польсько-єврейського походження був вперше виданий у 1965 році у США. У рецензіях його часто характеризують епітетом «суперечливий»: одні вважають твір шедевром сучасної літератури, а його автора — генієм; інші ж називають роман антипольським, а Косинського — містифікатором.
Події сюжету відбуваються під час Другої світової війни у глухих селах Східної Європи. В одне з таких місць батьки відправляють 6-річного хлопчика, думаючи, що там йому буде безпечніше пережити війну. Натомість головного героя на місці вважають «волоцюгою, циганом чи євреєм»; він стикається з ворожістю, переживає голод і насильство. Автор ототожнює маленьку дитину з розмальованим птахом, якого зграя не сприймає через інакшу зовнішність та закльовує на смерть.
У «Розфарбованому птаху» автор зобразив чіткий контраст між цивілізованим містом, звідки походить хлопчик, і забобонним селом, між єврейською громадою і літературним образом слов’янських селян, що позбавлені докорів сумління.
Катерина Гладка
Випускова редакторка
«Осідлати кита», Віті Іхімаера
Переклад: Ганна Яновська. — Навчальна книга-Богдан, 2021. — 128 с.
Життя самого Віті Іхімаери — не менш захоплива історія, ніж його творіння. Перший письменник-маорі, який опублікував роман, він народився в родині батька англо-саксонського походження і матері маорі. Життя підготувало йому стрімку кар’єру дипломата. У перервах між місіями письменник викладав в Університеті Отаго та Університеті королеви Вікторії у Веллінгтоні. Тепер Іхімаера — визнаний у світі дослідник, популяризатор літератури маорі та їхньої культури загалом.
«Осідлати кита» — це зворушлива, магічна й колоритна історія про маорійське плем’я у Новій Зеландії. У давнину ці люди жили в нероздільній гармонії з морем та його мешканцями. Тримачем племені вважався кит Кахутіа-Те-Ранги, з яким взаємодіяли люди. Одного дня в племені народжується дівчинка із суперздібностями. Китовий предок, якого всі вважали мертвим, виявляється живим. Гармонія має відновитись.
Катерина Круглик
Графічна дизайнерка
Зін «СМТ Суржик», Марина Я, Саша Чорна, Женя Степко
Самвидав, 2023 р.
Зін «СМТ Суржик» українських мисткинь Марини Я, Саші Чорної та Жені Степко — це «матеріальне свідєтєльство» творчого і культурного виміру суржику. Це збірка творів молодих авторів, письменників та поетів, що використовують суржик як медіум.
Тут є і про смерть, і про закоханість, і про секундні моменти щастя, і про ностальгію, — все це приправлено суржиком. Про академічний чи квазінауковий підхід тут не йдеться. Це мультидисциплінарна рефлексія над живою творчістю мас, мовленням і пам’яттю. Окрім поезії та прози, у зіні зібрані цікаві фото, колажі та типографіка.
Для мене поява цього зіну — красива історія й альтернативний підхід до андерграундного культуротворення без сліпої мастурбації на іноземні джерела. Така собі індульгенція «носітєльніцам» і носіям «низької культури» — таким, як я і ви.
