Що отримають ЗСУ, як це змінить війну та чому самих пакетів замало: найдетальніший огляд наслідків допомоги США

Довгоочікувана військова допомога від США стане найбільшою для України з моменту повномасштабного вторгнення РФ. Постачання озброєння тільки почалося, а російські пропагандисти вже погрожують перетворити Штати на «радіоактивний попіл». Однак на Заході не думають, що пакет кардинально змінить ситуацію. Постійний автор Заборони Андрій Сорокін спробував розібратися в прогнозах і оцінках іноземних політиків, ЗМІ та аналітичних центрів.

Американська зброя: що увійшло в пакет 2024 року

У допомогу, зокрема, входять боєприпаси для артилерії, засоби ППО, бронетехніка та далекобійні ракети ATACMS. Чудес у вигляді рішучої перемоги від цього пакета очікувати не варто, але якісь зрушення все ж прогнозуються:

• Україна посилить протиповітряну оборону, тим самим захистивши війська і цивільне населення;
• ЗСУ зможуть ефективніше відповідати на атаки з боку армії РФ — снарядів вистачить на тривалий час;
• поставлена зброя допоможе призупинити або уповільнити просування російських військ;
• ATACMS дозволять завдавати ударів по військовій інфраструктурі окупованих регіонів, зруйнувавши російську логістику всередині України;
• Україна отримує можливість утримати оборону, поповнити підрозділи й виграти час: очікується, що до кінця року Київ отримає доступ до нових озброєнь (щонайменше ще 13 винищувачів F-16), а США та ЄС збільшать виробництво боєприпасів.

Більшість аналітиків сумніваються, що це кардинально змінить ситуацію. Але тепер ЗСУ зможуть, як мінімум, стабілізувати лінію фронту, стверджує полковник Корпусу морської піхоти США у відставці Марк Кансіан. «Ви побачите майже негайний ефект на полі бою», — обіцяє він.

Аналітик Центру нової американської безпеки Франц-Стефан Гаді вважає, що в підсумку Україна опиниться в ситуації, яка нагадуватиме листопад 2023 року, — українській армії не доведеться знову обирати один об’єкт або ділянку для захисту за наявності численних загроз з повітря.

Експерти німецького Kiel Institute прогнозують, що до кінця 2024-го західна підтримка повернеться на рівень початку 2023 року. Тому новий пакет американської допомоги забезпечить ЗСУ лише тимчасовий перепочинок, констатує експерт інституту Крістоф Требеш.

Озброєння не нівелює проблему дефіциту кадрів

Західні аналітики підкреслюють, що пакет допомоги США — це в жодному разі не панацея від усіх проблем, з якими зіткнулася українська армія. Насамперед це стосується дефіциту кадрів. Окремі експерти допускають, що відновлення постачання озброєнь побічно вплине на ситуацію. Наприклад, старший науковий співробітник Ради з міжнародних відносин Стівен Сестанович вважає, що чоловіки призовного віку тепер будуть менше ухилятися від мобілізації, а політичні та військові лідери зможуть підвищити свій авторитет. Однак зниження призовного віку з 27 до 25 років видається більш ефективним заходом для поповнення резервів. Але і з цим не все так просто:

• Україні необхідно проводити масовий призов на постійній основі, щоби забезпечити ротацію на передовій. Небажання влади ухвалювати непопулярні рішення і проводити раунди мобілізації призвело до того, що сили вичерпані, зазначає директор програми «Європа, Росія і Євразія» у вашингтонському Центрі стратегічних і міжнародних досліджень Макс Бергманн.
• Масова мобілізація означає серйозні політичні ризики для президента Володимира Зеленського, пише The Washington Post. За словами джерела видання у Верховній Раді, влада і так змушена занижувати втрати, хоча ситуація не є надзвичайною, і баланс знайти можливо.
• Призов і підготовка солдатів у будь-якому разі займуть не один місяць. Захід міг би трохи спростити це завдання, якби направив своїх інструкторів безпосередньо в Україну. У такому разі військовим не довелося б їхати для навчання в інші країни, вважає старший науковий співробітник Ради з міжнародних відносин Макс Бут.
• РФ у будь-якому разі матиме перевагу в живій силі, особливо з огляду на її байдужість до втрат.

Контрнаступ чи глуха оборона

По-різному оцінюють і здатність розпорядитися військовою допомогою США та ЄС. Старша наукова співробітниця оборонної програми Центру нової американської безпеки Бекка Вассер стверджує, що українському керівництву доведеться зробити вибір: вийти з глухого кута і почати контрнаступ, швидко витративши ресурси, або зосередитися на утриманні позицій. На її думку, найкраще рішення — максимально ретельно розглянути варіанти використання американської та європейської підтримки.

Науковий співробітник аналітичного центру RUSI Нік Рейнольдс також констатує, що у влади непросте завдання: потрібно зрозуміти, яку частину допомоги спрямувати на невідкладні потреби, а яку — відкласти на 2025 рік.

Окреме питання — як краще витратити гроші. Так, контрадмірал ВМС США у відставці Марк Монтгомері називає ЗРК Patriot занадто дорогою зброєю для обмеженого бюджету. На його думку, гібридні системи ППО FrankenSAM, що дають змогу запускати американські ракети з установок виробництва СРСР, можливо, були б логічнішим рішенням.

Перегони озброєнь

Перегони озброєнь — це ще один чинник, який визначає результат війни. За даними розвідки НАТО, у РФ щорічно виробляють 3 млн снарядів. При цьому західні країни можуть поставити Україні лише 1,2 млн снарядів на рік. Крім того, Росія може отримувати зброю з Ірану та Північної Кореї, а на військові витрати в її бюджеті закладено 6% ВВП. Вищезгаданий Макс Бут нагадує, що Україна готується запустити виробництво власних артилерійських боєприпасів, але цей процес не обіцяє бути швидким.

Але найсумніше те, що ситуація з постачанням зброї та боєприпасів залишається нестабільною. Низка військових експертів радять використовувати нинішній пакет допомоги так, ніби він останній.

Експертка Фонду Карнегі Дженніфер Кавана зауважила, що дискусії довкола підтримки України стають гострішими й займають дедалі більше часу. Демократи непокояться, що повернення Трампа в Білий дім тільки ускладнить підтримку України. Очікуване посилення республіканців викликає ще більше занепокоєння: серед них все ще достатньо тих, хто голосує проти виділення допомоги Києву. Хоча частина з них навпаки впевнена, що зможе переконати Трампа її збільшити.

Але в будь-якому разі українському керівництву радять стежити за ситуацією у Вашингтоні під час планування бойових дій.

Більше, ніж пакети допомоги

Постачання зброї — не єдине, що потрібно Україні, щоб переломити ситуацію. Аналітики сходяться на думці, що західні країни могли б зробити більше для перемоги Києва в протистоянні з Москвою.

Збільшити оборонне виробництво. ЄС усе ще мало що може зробити, щоб компенсувати можливу нестачу допомоги США, пише раніше згаданий Макс Бергманн. За його оцінками, у Європи не вистачає запасів, а власне виробництво все ще недостатнє для підтримки України. Щоби забезпечити її виживання, у європейців є менш як рік, вважає Бергманн.

Конфіскувати російські активи на користь України. Палата представників США ухвалила відповідний законопроєкт у квітні 2024-го. Європейські законодавці не поспішають наслідувати їхній приклад. Це рішення не можна назвати простим: воно пов’язане з величезними ризиками, зокрема для глобальної фінансової системи.

Переглянути енергетичну стратегію. Насамперед це стосується США, впевнені старший науковий співробітник Інституту зовнішньополітичних досліджень Стівен Бланк і президент консалтингової фірми Geo-Strategic Analysis Пітер Г’юссі. У статті для Real Clear Defense вони радять Вашингтону щонайменше таке:

а) перестати засуджувати українські атаки на російські НПЗ (нафта і газ — це дві третини доходів уряду РФ);

б) скоротити енергетичну залежність Європи (включно з Молдовою і Балканами) від РФ;

в) збільшити власний видобуток нафти й газу, щоб запобігти подальшій економічній ерозії США — за нижчих цін на енергоносії інфляція буде нижчою, і підтримувати Україну стане простіше.

Труднощі з ухваленням законопроєкту про фінансування України

Демократи та республіканці понад пів року намагалися домовитися про військову підтримку України. Російська армія в цей час продовжувала просуватися, через що настрої в Києві ставали дедалі похмурішими. Наприкінці березня президент Володимир Зеленський говорив, що без американської допомоги ЗСУ доведеться відступати й далі.

У середині квітня директор ЦРУ Вільям Бернс заявив, що якщо Конгрес не схвалить її Україні зараз, вона може зазнати поразки до кінця року. На щастя, законодавці дослухалися до його слів. Тому дії США, зокрема, сприймають як меседж — хоча б про те, що вони не перестають підтримувати Україну. Але цим інтерпретації не вичерпуються.

США необхідний новий підхід до підтримки України, впевнена експертка Chatham House Ольга Токарюк. Вона нагадує, що пакет допомоги схвалили тільки після того, як зрозуміли, що Україна перебуває на межі краху. «США, Європі та іншим союзникам України слід розробити довгострокову стратегію, яка забезпечить безперервний потік західної військової допомоги, незалежно від виборчих циклів. Цього можна домогтися, якщо законодавчо закріпити зобов’язання фінансувати Україну в довгостроковій перспективі. Двосторонні угоди про безпеку, підписані Україною з шістьма країнами ЄС і Великою Британією, дозволяють це зробити. Найближчим часом буде укладено ще кілька подібних угод, зокрема зі США», — пише Ольга Токарюк.

Американські постачання озброєнь Києву — чіткий сигнал для Європи. Так вважає колишня дипломатка і відповідальна співробітниця Держдепартаменту США, директорка глобальної європейської програми Центру Вільсона Робін Квінвіл. За її словами, Вашингтон дає зрозуміти, що готовий розділити з ЄС тягар підтримки України. Це має значення, оскільки: а) європейська допомога насамперед доповнює американське фінансування; б) європейці почали сумніватися, що зможуть розраховувати на США, коли йтиметься про їхню оборону.

Допомога США та Великої Британії Україні має надихнути інших робити більше. Про це заявила прем’єр-міністрка Естонії Кая Каллас, відома своєю беззастережною підтримкою Києва. «Ми не маємо забувати, що у нас є ресурси і досвід — наша сила перевершує російську. […] Але у нас усіх попереду ще довгий шлях, і у нас немає такої розкоші, як час. Російський імперіалізм становить загрозу для всієї Європи, тому важливо, щоб наші союзники також це розуміли», — сказала вона в інтерв’ю The Telegraph. 

Поінформованість політиків про те, що відбувається на цій війні, має величезне значення. Так, спікер Палати представників Майк Джонсон ризикнув своєю посадою, щоб проштовхнути законопроєкт про допомогу іноземним державам, включно з Україною. Одразу після російського повномасштабного вторгнення республіканець підтримав Київ, але з часом зайняв скептичну позицію стосовно такої підтримки. Раніше він голосував проти відповідних асигнувань. Свою думку Майк Джонсон змінив після ознайомлення з розвідувальними даними та свідченнями про злочини РФ, пише The New York Times. Однопартійцям він також радив відвідувати ті самі брифінги від спецслужб для формування адекватної картини того, що відбувається.

США мають змінити стратегію інформування громадськості про цю війну, вважає експертка Інституту Кеннана (спеціалізується на пострадянських країнах) Сюзанна Лофтус. Труднощі з ухваленням законопроєкту про фінансування України — яскраве підтвердження цього. В іншому разі країна буде змушена капітулювати, що створить масу проблем для Європи. «Крім того, важливо підкреслити, що надання Україні необхідної зброї — це пряма інвестиція в американську оборонну промисловість. Вона не чинить негативного впливу на економічний добробут середнього американця», — зазначає Сюзанна Лофтус.

Війна 2024 року: що буде далі

Російсько-українське протистояння останніми місяцями зазвичай описували за допомогою двох термінів: «глухий кут» і «патова ситуація». Високий представник ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель характеризував його як «динамічний глухий кут». Але тепер із нього намічається вихід.

Старший науковий співробітник Ради з міжнародних відносин Стівен Сестанович прогнозує, що весь 2024 рік сторони намагатимуться змінити ситуацію. «До третьої річниці путінського вторгнення є цілком реальний шанс, що одна сторона переможе, а інша програє. Західним політикам необхідно враховувати ці можливі наслідки та діяти відповідно», — переконаний експерт. Схожої думки дотримується аналітик Atlantic Council Ендрю Міхта: «Залежно від того, що станеться в найближчі кілька місяців, конфлікт може перейти на незвідану територію».

Оптимістичний сценарій для ЗСУ — виснаження російської армії цього року і вдалий контрнаступ наступного. Це нарешті забезпечить перелом, пише Макс Бергманн із Центру стратегічних і міжнародних досліджень. Але навіть за його відсутності Україна має бути сильною у військовому плані, щоби забезпечити собі стійку позицію на можливих переговорах з РФ.

Окремі західні політики та дипломати, як і раніше, закликають Україну почати домовлятися з РФ. Проблема в тому, що керівництво останньої не поспішає відмовлятися від максималістських цілей у цій війні — це визнає той же Інститут вивчення війни. Водночас аналітичні центри все частіше пишуть, що настав час розпочати не менш значущу дискусію. А саме обговорити реальне бачення майбутнього за рамками тези «Росія не має перемогти, а Україна не може програти».

Майбутній саміт НАТО може стати ідеальним майданчиком для такої розмови. Якщо члени Альянсу візьмуть на себе більше зобов’язань з підтримки України, для неї це буде набагато важливіше за чергові суперечки про її членство в Альянсі. Зрештою це має сенс і для самих країн НАТО — хоча б із прагматичних міркувань. Адже ціна поразки Києва у цій війні може бути для них набагато вищою.