Сирський став новим головнокомандувачем ЗСУ: що варто знати про його роль у війні

• Зеленський 8 лютого 2024 року звільнив генерала Валерія Залужного з посади головнокомандувача Збройними силами України й призначив генерал-полковника Олександра Сирського.
• Військовий довгий час був одним з головних командирів АТО (пізніше — ООС), а з 2019 року став командувачем Сухопутних військ ЗСУ.
• Його часто називають командиром радянського зразка, але він фактично один із тих, хто почав впровадження в українську армію стандартів НАТО.

Сирський, також відомий під позивним «Барс», у перші тижні повномасштабного вторгнення відповідав за оборону Києва. Він затвердив рішення зруйнувати ключові мости в області та дамбу на Ірпені, що, як вважається, стало одним із ключових рушіїв для звільнення регіону. Водночас у зоні його відповідальності була оборона Бахмута і Соледара.

Заборона розповідає про нового головнокомандувача ЗСУ.

Олександр Сирський: хто він такий

Олександр Сирський народився 26 липня 1965 року в селі Новинки Владимирської області Росії. У 1986 році закінчив Московське вище військове командне училище. 

В радянську добу служив в Україні, а після проголошення незалежності — командував мотострілецьким батальйоном 6-ї дивізії НГУ у Чугуєві, а згодом очолив полк цієї дивізії. Служив в Національній гвардії, потім перейшов у Збройні сили України. Закінчив Академію ЗСУ та Національний університет оборони.

У 2000-х роках Сирський став командувачем 72-ї механізованої бригади. Був першим заступником начальника Головного командного центру ЗСУ у 2013 році, а навесні 2014 року Сирського призначили начальником штабу АТО.

Військовий був одним з головних командирів АТО під час боїв за Дебальцеве. У 2015 році сформована Сирським група «Барс» прикривала вихід ЗСУ з оточеного росіянами міста. За цю операцію командир отримав орден Богдана Хмельницького III, а трохи згодом отримав звання генерал-лейтенанта. Тоді ж за ним і закріпився позивний «Барс».

Очолював Об’єднаний оперативний штаб, який координував дії українських військових на Донбасі з 2016 року, а у 2017-му став командиром всієї Антитерористичної операції (згодом ООС). Командувачем Сухопутних військ ЗСУ став 2019 року.

Саме за вишкіл, як пише The Washington Post, Сирського критикують. Рядові військові нібито вважають його командиром радянського зразка. Однак фактично він був одним із тих, хто почав інтегрувати в українську армію стандарти НАТО.

«Деякі західні аналітики кажуть, що його бойова тактика відображає його ієрархічну радянську підготовку. Але його оперативна гнучкість відрізняє його підхід від підходу російських генералів. Він проповідує принципи НАТО щодо децентралізованого командування, яких навчився під час перебування в Брюсселі у 2013 році, де зустрічався з представниками Альянсу, щоб обговорити, як модернізувати українські сили. Він підкреслює важливість гібридної війни», — пише про командувача The Economist.

Так, саме під керівництвом Сирського у Сухопутних силах була запроваджена нова система управління, створена за принципом G-структури НАТО. Її суть у тому, щоб формувати сили шляхом підготовки військ і кваліфікованого військового персоналу, а також готувати резерви. Було вибудувано три командування:

• підготовки;
• матеріально-технічного забезпечення;
• територіальної оборони. 

Заборона не береться оцінювати, наскільки успішно була реалізована система, але очевидно, що вона вкрай відрізняється від радянської, якою довгий час керувалася і українська армія.

Барс: роль в обороні Києва

На початку повномасштабного вторгнення РФ Олександр Сирський відповідав за оборону Києва. Для захисту міста він організував два кільця військ:

• одне в передмістях;
• інше — безпосередньо в столиці.

Ідея полягала у тому, щоб зовнішнє кільце знаходилося якомога далі від внутрішнього. Таким чином можна було захищати центр міста від обстрілів і утримати росіян на підступах до Києва.

Однією з критичних проблем були танкові потужності ЗСУ. Для оборони столиці доступна лише 72-га механізована бригада. Тож усім військово-навчальним центрам наказали створити спеціальні тимчасові батальйони, а на оборону поставили навіть артилерійські системи, які зазвичай використовуються для навчання. Артилеристи займали позиції за містом: на північному сході та північному заході.

«Сирський вирішив, що якщо росіяни таки атакуватимуть Київ, їхні колони просунуться двома-трьома головними магістралями. Він поділив місто та околиці на сектори й призначив генералів із військово-навчальних центрів керувати кожним районом, створивши чіткий ланцюг командування, якому відповідатимуть усі українські військові частини та служби безпеки. Офіцери на місцях приймали б тактичні рішення негайно, без консультації зі штабом», — писало The Washington Post.

Він, за інформацією видання, також віддав наказ перемістити авіаційні засоби армії, включаючи гелікоптери та реактивні літаки, з основних баз. Адже пункти дислокації були очевидними найпершими цілями для ударів РФ.

Також за наказом Сирського у лютому-березні 2022 року було зруйновано мости в Київській області, щоб перешкодити просуванню російських військ. Серед іншого, в березні 2022 року, підірвали дамбу на річці Ірпінь. Таким чином вдалося частково затопити позиції росіян і зруйнувати їхній понтонний міст. Цей крок призвів до утворення непрохідного рубежу оборони в районі населених пунктів Козаровичі-Демидів. Це розвантажило Сили оборони та дозволило сконцентрувати сили для удару.

За оборону столиці Сирський отримав орден Богдана Хмельницького II ступеня, а також звання Героя України.

Харків, Херсон, Бахмут, Куп’янськ: участь Сирського у наступі і обороні

Олександр Сирський у 2022 році також був одним із командувачів в низці інших операцій. Найбільш значущі — контрнаступи ЗСУ на Харківщині та Херсонщині, в результат яких вдалося суттєво відтіснити ворога. Пізніше Сирський керував обороною Соледара і Бахмута, звідки українські воїни зрештою відступили. 

«За повідомленнями, у Олександра Сирського і у Валерія Залужного були різні погляди на те, що треба робити з Бахмутом. Спочатку щодо того, чи варто було раніше виходити з міста взимку 2023 року, а потім — чи варто було наступати на місто вже влітку і восени 2023 року паралельно з контрнаступом на півдні. Проте українська армія продовжувала наступальні бої за Бахмут, за які виступав Сирський», — пише BBC.

Серед військових аналітиків точилися (й досі точаться) дискусії з приводу того, чи виправданою була боротьба за населений пункт. Сам командувач пояснював важливість міста-фортеці тим, що воно мало вкрай важливе значення для оборони на напрямку.

«Це принципова справа, справа честі. Тому що ми втратили багато наших побратимів, багато наших військовослужбовців, коли обороняли Бахмут. … В першу чергу це центр зосередження основних напрямків і доріг. Використовуючи розвинуту мережу доріг, російські війська можуть наступати на щонайменше трьох операційних напрямках. Крім того, взагалі місцевість навколо Бахмута — це зосередження різного роду панівних висот, які дозволяють контролювати велику частину місцевості навколо. Це підвищує його роль як плацдарму для подальших наступальних дій», — пояснював свою позицію Сирський ще у липні 2023 року. 

Оперативно-стратегічне угруповання «Хортиця», яким командує Сирський, з осені-2023 відповідає за ділянку фронту біля Куп’янська і Лиману. 

Звільнення Залужного 8 лютого

Президент України Володимир Зеленський оголосив про звільнення з посади головнокомандувача Збройними силами України генерала Валерія Залужного 8 лютого 2024 року. Пізніше він повідомив, що призначив на цю посаду генерал-полковника Олександра Сирського.

«Я хочу, щоб бачення війни було єдиним і в наших воїнів у Роботиному чи Авдіївці, і в Генеральному штабі та на Ставці. Я провів десятки розмов із командирами різного рівня. Зокрема, говорив із бригадними генералами Андрієм Гнатовим, Михайлом Драпатим, Ігорем Скибюком та полковниками Павлом Палісою і Вадимом Сухаревським. Усі вони розглядаються на керівні посади в армії та служитимуть під проводом найбільш досвідченого українського командувача», — сказав Зеленський у зверненні.

Залужний — кадровий військовий з понад 20-річною військовою кар’єрою. Зеленський призначив його головнокомандувачем ЗСУ у липні 2021 року. «Я пишаюсь кожним та кожною в Збройних силах України, які захищають майбутнє наших дітей. Усіма солдатами, сержантами та офіцерами. Схиляю голову перед усіма, хто віддав своє життя за Україну і свободу. Пам’ятаємо і помстимося за всіх», — заявив Залужний в крайньому пості.

«Саме Залужний керував українським військом, коли в лютому 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення. І хоча на адресу української влади часто звучала критика щодо того, що країна недостатньо готувалася до війни і, можливо, тому росіянам так стрімко вдалося дістатися Києва та окупувати південний схід України, експерти та можновладці визнають, що багато в чому те, що держава втрималася в перші місяці — заслуга Залужного. Мовляв, саме він подбав про таємну передислокацію української авіації, засобів ППО, не дозволивши їх знищити. А також таємно готував план відбиття агресії», — написало BBC.

Раніше Заборона розповідала про чотири ймовірні сценарії розвитку подій в Криму у 2024 році. Влада стала набагато обережніша у своїх прогнозах, втім, звільнення півострова знову буде одним з основних завдань Сил оборони України.