Афганістан сьогодні: що відбувається й чого чекати від талібів - Заборона
Читаєте зараз
«Талібан» — це новий ІДІЛ? Чи є загроза для України? Відповідаємо на головні питання про війну в Афганістані

«Талібан» — це новий ІДІЛ? Чи є загроза для України? Відповідаємо на головні питання про війну в Афганістані

Афганістан сьогодні: що відбувається й чого чекати від талібів

Афганістан перейшов під контроль «Талібану». 15 серпня бойовики ісламістського руху, визнаного в Європі і США терористичним, без бою захопили Кабул і увійшли до президентського палацу. Того ж дня президент Афганістану Ашраф Гані втік із країни, щоб, за його словами, не допустити кровопролиття. Тим часом віцепрезидент країни Амрулла Салех проголосив себе чинним президентом і звернувся до афганців із закликом чинити опір «Талібану». Влади західних країн евакуюють своїх громадян з Афганістану, те саме робить і Київ. Ескалація в країні набрала обертів через кілька тижнів після виведення американських військ — останні перебували там 20 років. До цього президент США Джо Байден казав, що вивід армії не призведе до захоплення країни талібами. Заборона розповідає про передумови нинішньої ситуації в Афганістані, а також про те, чим перемога «Талібану» може обернутися для світу і для України зокрема.


Що в Афганістані робили США?

США прийшли до Афганістану у 2001 році — після теракту 11 вересня. Армія полювала на Осаму бен Ладена й у наступні 10 років знищила і його, і «Аль-Каїду». Досягнувши своєї мети, американці вирішили залишитися і спробувати демократизувати Афганістан, зробивши його повноцінною світською державою. Однак із роками з визволителів вони перетворилися на окупантів, насаджуючи чужі населенню цінності й культуру, пояснює український підприємець Євген Шевченко. В Афганістані останні роки він будував свій бізнес, зокрема охоронну компанію, яка мала виконувати контракти Держдепу, — після скорочення американського контингенту в країні ця ідея стала неактуальною.

Про намір вивести більшість військ свого часу говорили й Барак Обама, і Дональд Трамп, але щоразу плани зривалися через наступ бойовиків «Талібану». При цьому рішення вивести армію з Афганістану було для США більш вигідним — як економічно, так і в плані збереження життів своїх громадян. Джо Байден у своїй промові за фактом захоплення Афганістану талібами заявив, що метою США ніколи не була допомога афганцям у побудові нової держави, яка зможе дати відсіч терористам: «Американці не мали воювати і вмирати на чужій війні, якщо афганські війська не хочуть боротися на своїй».

Чому таліби так легко захопили владу?

Безумовно, виведення американських військ стало каталізатором захоплення Афганістану «Талібаном», говорить Ілля Куса, політичний аналітик Українського інституту майбутнього. Однак передумов для такої ситуації було багато й до того: це і неприйняття американських цінностей, і деградація афганської армії, і неефективність політичної системи в Кабулі. За 20 років уряд у Кабулі не зміг вибудувати ефективні, сильні й цілісні політичні та економічні інститути. Економіка Афганістану лишалася слабкою й залежною від світової кон’юнктури.

Євген Шевченко розповідає, що до приходу талібів Афганістан був хоч і світською державою, але багато в чому досить відсталою.

«Це реально країна третього світу. Столові прибори там розкіш, ліжко вдома — розкіш. Світлофорів у Кабулі майже не було, а де висіли — ніхто на них зважав. Першим проїжджав той, у кого машина більша. Банкомат на всю країну був один — у Центробанку Афганістану. Річку Кабул було складно назвати річкою, тому що всі нечистоти йшли туди», — говорить він.

Афганську армію, хоч її і створювали з нуля, тренували іноземні сили, тому в неї не було загальної національної ідеї. Крім того, армія дуже залежала від племінного укладу в Афганістані.

«Завдяки цьому таліби намацали це слабке місце, коли вмовляли старійшин різних племен і кланів чинити тиск на своїх родичів, особливо у збройних силах, щоби ті не воювали. Тому ми бачили здачі гарнізонів, міст, цілих корпусів талібам», — пояснює Куса.

Крім того, попри величезні фінансові вливання США в Афганістан, там не сформувалося сильне громадянське суспільство або допоміжні структури, які допомагали б боротися з корупцією, ефективно використовувати кошти, освоювати їх, реалізовувати проєкти, будувати інфраструктуру. Політична система в Афганістані, яку США будували останні 20 років, виявилася абсолютно неспроможною й неефективною.

Що прихід талібів до влади означатиме для Афганістану?

Буде проголошена ісламська політична система у формі Ісламського Емірату Афганістан, тобто по суті країна повернеться до формату 1996 року, коли таліби були при владі в країні, пояснює Ілля Куса. Можливі якісь послаблення, оскільки в обмін на визнання «Талібан» обіцяв міжнародній спільноті, що буде в якихось питаннях м’якшим і помірнішим, не проводячи таку жорстоку й репресивну політику, як у минулому.«З 1996-го до 2001-го, коли таліби були при владі, вони переслідували етнічні меншини — наприклад, хазарейців масово вбивали за те, що вони шиїти. Знищували культурні статуї й монументи, вважаючи їх язичницькими, єретичними. Були широко поширені публічні страти, були тортури, викрадення, грабежі, погроми етнічного та конфесійного характеру. «Талібан» поводився як репресивний тоталітарний апарат, який намагався вичистити всіх, як їм здавалося, невірних. Але з часом це налаштувало проти них значну частину населення, внаслідок чого талібів швидко скинули у 2001 році», — розповідає аналітик.

Водночас, на думку Куси, «Талібан», швидше за все, не буде правити сам і запросить інші дрібні ісламські партії — представників місцевих регіональних еліт, етнічних меншин, щоби у такий спосіб створити видимість інклюзивного уряду, який вони обіцяли Заходу.

«Талібан» — це новий ІДІЛ?

Ісламська держава й «Талібан» — це дві різні організації з дуже різною структурою й ідеологією, між якими є жорсткий конфлікт, пояснює Ілля Куса. В очах талібів ІДІЛ — радикали й фанатики. Саме тому, коли Ісламська держава намагалася закріпитися в Афганістані у 2014–2016 роках, таліби їх просто знищили. Ворожі відносини між ними зберігаються досі.

На відміну від Ісламської держави, таліби не ставлять собі за мету проголошення Всесвітнього ісламського халіфату. «Талібан» — це національно-релігійний рух. Їх цікавить тільки Афганістан.

«У них не було жодних амбіцій за межами Афганістану, і жодних терактів таліби за межами Афганістану не скоювали — на відміну від ІДІЛ, які ратують за встановлення халіфату на всіх територіях, де проживають мусульмани, — пояснює Куса. — Пропаганда талібів ґрунтувалася на дуже простій ідеї про те, що таліби — це мусульмани, афганці, які проводять виправданий джихад проти іноземних окупантів. Багатьом афганцям це сподобалося, така пропаганда була всім зрозуміла. Тому Кабульська адміністрація й не змогла протиставити їм якусь іншу, більш ефективну ідею».

«Талібан» якось загрожує Україні?

«Ні, я не бачу жодної загрози Україні, — каже Ілля Куса. — Принаймні, я не пам’ятаю, щоби «Талібан» коли-небудь погрожував Україні. Але якщо буде нова хвиля міграції, то афганські біженці, звичайно, поїдуть до Європи старим перевіреним маршрутом — через Іран і Туреччину. Може бути, частина біженців побіжить і через Україну як транзитну країну. Не так багато, звичайно, але бували такі інциденти».

Тієї ж думки і Євген Шевченко. За його словами, його знайомі з Афганістану почали цікавитися можливістю емігрувати в Україну ще два місяці тому: «Єдине, що я міг порадити — це звернутися в посольство України в Таджикистані, яке в тому числі займається питаннями Афганістану, і отримати візу на навчання».

Водночас і Шевченко, і Куса вважають, що прихід «Талібану» до влади в Афганістані ніяк не вплине на наркотрафік, у тому числі й через Україну. Великий відсоток тіньової економіки країни припадає на продаж героїну.

«Усі багаті люди — кого не спитай — займаються «сільським господарством». Це стандартна відповідь, під якою треба розуміти вирощування опіумного маку, бо це набагато прибутковіше, ніж вирощувати, наприклад, гранат. Люди, які живуть за межами великих міст, часто в це залучені», — каже Шевченко.

І хоча в 90-х таліби знищили виробництво наркотиків в Афганістані, зараз, на думку Іллі Куси, вони навряд чи будуть так чинити, оскільки на сьогодні країна є головним постачальником опіатів у світі: «І я не думаю, що тіньові бізнес-групи, які зараз сидять на цих потоках, так легко від них відмовляться. Напевно, «Талібан» про людське око буде заявляти, що вони проти, адже з погляду ісламу це дуже великий гріх. Але з іншого боку є великий неформальний тіньовий вимір, у якому окремі польові командири талібів, а може, навіть керівництво, кришують наркобізнес».

Чого бояться мешканці Афганістану?

Щойно таліби почали свою жорстку військову кампанію, зміцнилися побоювання щодо різкого повернення до екстремістського правління та/або кровопролитної громадянської війни між етнічними групами. З травня 2021 року, коли США заявили про виведення військ, кількість переселенців з Афганістану досягла 330 тисяч осіб. Ближче до серпня, за даними ООН, через сусідні держави щотижня намагалися втекти 30 тисяч осіб. Звідки такі цифри? Рональд Нойман, колишній посол США в Афганістані, заявив, що «тисячі, можливо, сотні тисяч афганців, які вірили в США, стають об’єктом репресій із боку талібів». Він наполягає, що страти почалися ще до повномасштабного захоплення влади екстремістами.

Особлива небезпека загрожує жінкам. «Талібан» у перший період управління Афганістаном встановив суворі правила. За словами активістки за права афганських жінок Маріам Атахі, вони не могли працювати або контактувати з чоловіками, які не були їхніми кровними родичами, і були змушені носити паранджу в громадських місцях. За порушення правил загрожувало суворе покарання у вигляді тюремного ув’язнення, публічного побиття або навіть страти.

Водночас Маріанна О’Грейді, заступниця регіонального директора CARE International в Кабулі, вважає, що позбавити міських афганських жінок їхніх досягнень не так просто. «Неможливо забрати освіту в мільйонів людей, — каже вона. — Якщо жінки знову будуть замкнені в чотирьох стінах і не зможуть, як до талібів, виходити у світ, то щонайменше тепер вони мають змогу навчати своїх двоюрідних братів, сусідів і власних дітей. Це не було можливим ще 25 років тому».

Нагору