'
Читаєте зараз
Український «Нептун» проти крейсера «Москва». Розбираємося, що це було

Український «Нептун» проти крейсера «Москва». Розбираємося, що це було

Oleksandr Humeniuk
Що таке український «Нептун» та що таке крейсер «Москва». Розбір Заборони

13 квітня 2022 року увійде до історії української армії як один з найвдаліших бойових днів. Увечері українські військові двома ракетами українського виробництва «Нептун» знищили флагман російського флоту — крейсер «Москва». Важливість та символізм цієї події важко переоцінити: «Москва» мала на своєму борту сотні ракет, здатних збивати повітряні цілі в радіусі сотень кілометрів навколо судна. Крейсер міг забезпечувати протиповітряну оборону для всього угруповання російських військ на півдні України. Та окрім практичної цінності, знищення такого судна — це військова, морально-психологічна та репутаційна поразка всієї Росії. Керівник відділу розслідувань Заборони Олександр Гуменюк розібрався в основних складових цієї військової перемоги України. 


Що стоїть за ракетним крейсером «Москва»?

Крейсер «Москва» побудували 1979 року в межах проєкту «Атлант». Російський флагман не єдиний у своєму роді — всього за проєктом «Атлант» збудували чотири судна: «Москва», «Маршал Устінов», «Варяг» та «Україна». Останній належить Україні та перебуває на консервації у Миколаєві.

Всі чотири судна були збудовані та спущені на воду в Україні на Суднобудівному заводі імені 61 комунара в Миколаєві. Станом на сьогодні з чотирьох крейсерів на плаву лишилося лише два: «Маршал Устінов» входить до Північного флоту Росії, та «Варяг» нині — флагман Тихоокеанського флоту РФ.

Доля крейсеру «Україна», що перебуває в Миколаєві, була досить складною. З усіх чотирьох судів проєкту «Атлант» український крейсер був найновішим. Однак у цьому й полягала одна з головних його проблем, адже станом на 1993 рік, коли судно передали Україні, воно перебувало на стадії фінального будівництва і було готове на 75%. Згодом його почали добудовувати, проте на рівні 95% готовності будівництво зупинилося.

Спочатку основним доводом того, чому не вдається добудувати «Україну» була нестача фінансування. Втім, за президентства Петра Порошенка та Володимира Зеленського питання про добудову корабля вже не стояло. Швидше за все, мова йшла про найбільш вигідний спосіб позбутися крейсера, адже навіть у законсервованому стані утримання такого великого судна обходиться бюджету у мільйони гривень щомісяця. 

Що стосується практичного застосування крейсерів проєкту «Атлант» та, зокрема, вже колишнього флагмана чорноморського флоту «Москва», то однією з основних місій судна такого типу було забезпечення протиповітряної оборони для військ, що перебувають на віддаленні від наземних систем ППО. Тобто крейсер «Москва» міг забезпечувати протиповітряною системою російські війська, що зараз розміщені на півдні України. Крім цього, судно могло завдавати ударів як по надводних бортах, так і по наземних об’єктах інфраструктури. Передбачалося й розміщення на судні ядерних боєголовок, застосувати які можна було б за допомогою ракет П-1000 «Вулкан». Однак інформація про наявність ядерної зброї на затопленому судні наразі не підтвердилася.

Якщо говорити про технічний стан «Москви», то тут не все очевидно. З однієї сторони, крейсер доволі старий — йому вже за 40 років. У 2018 році у Росії навіть ширилися чутки про можливість відмовитися від використання застарілого судна, адже на його модернізацію не вистачало грошей. Однак згодом все ж було прийнято рішення провести капітальний ремонт та модернізацію «Москви» — вони тривали на Севастопольському морському заводі протягом трьох років.

Після капремонту крейсер «Москва» вперше вийшов на бойове чергування у морі у серпні 2020 року. Однак після знищення судна українськими військовими в Росії можуть замислитись над тим, чи дійсно був проведений якісний ремонт та модернізація, якщо попадання двох ракет одразу призвело до детонації боєкомплекту та подальшого затоплення крейсера. Не менше питань викликає і протиповітряна система судна, у силі та кількості якої полягає ледь не основна ціль крейсера. Адже «Москву» було потоплено саме тими ракетами, з якими крейсер мав би боротися.

Звідки взявся «Нептун»?

Головним винуватцем цієї історії, не враховуючи українських військових, звичайно, є повністю український протикорабельний комплекс «Нептун», що складається з декількох споміжних машин та основної — з ракетами на борту. Новітньою основою цього комплексу є саме крилата ракета «Нептун».

І хоча багато експертів небезпідставно називають її аналогом радянської крилатої ракети Х-35 «Уран», «Нептун» — все ж нова ракета з новим підходом до виготовлення. Ці ракети, як і весь комплекс, повністю виготовляють в Україні, їхнє виробництво не залежить від російських запчастин. Єдине виключення — автомобільне шасі від компанії Tatra (Чехія), якими замінили українські шасі від компанії «КрАЗ» через незадовільні результати випробувань останніх.

Ось що стосовно унікальності даного комплексу говорив у інтерв’ю Defense Express Генеральний конструктор та Генеральний директор ДержККБ «Луч» Олег Коростельов: «Всі протикорабельні ракети побудовані за однаковою схемою. Вони мають стартовий двигун, який має розігнати ракету після старту, після чого вмикається маршовий двигун. Всі вони побудовані за звичайною аеродинамічною схемою: спереду крила, позаду рулі. Бо це найбільш вдалі та відпрацьовані рішення. Але насправді всі ракети абсолютно різні — різні головки самонаведення, двигуни, деталі корпусу, радіовисотоміри… Комплект креслень на ракету завжди унікальний. І «Нептун» — це також унікальна ракета власної розробки».

Історія створення комплексу розпочалася після анексії Росією Кримського півострову. Тоді Росія незаконно привласнила собі значну частину українського флоту, а також берегові ракетні комплекси «Рубіж», які були єдиними протикорабельними ракетами на озброєнні в Україні. Після їхньої втрати перед тодішнім керівництвом держави гостро постало питання швидко створити та поставити на озброєння новий протикорабельний комплекс, що зміг би замінити «Рубіж». 

Розробляти нову ракету почали у 2014 році, а вже 2015-го її прототип презентували на одній із виставок зброї. Згодом розпочалося виготовлення перших ракет та їхні випробування. У 2020 році ракетний комплекс «Нептун» прийняли на озброєння ЗСУ.При цьому потоплення крейсера «Москва» — це не перший здобуток української ракети. 3 квітня у багатьох ЗМІ з’явилася інформація про те, що українська ракета «Нептун» влучила в інший російський військовий фрегат — «Адмірал Ессен», внаслідок чого останній зазнав серйозних пошкоджень.

Нещодавно стало відомо, що вартість розробки ракетного комплексу включно з крилатими ракетами коштувала Україні 40 мільйонів доларів. Про це розповів Генеральний конструктор і Генеральний директор ДержККБ «Луч» Олег Коростельов. Така ціна є відносно невеликою для розробки та виготовлення повноцінного нового ракетного комплексу. Натомість вартість одного лише крейсера «Москва» складає близько 750 мільйонів доларів. Тож знищення «Нептуном» такої цілі ще раз демонструє, наскільки важливим є розвиток внутрішнього військового потенціалу України. 

Водночас змінилося і ставлення росіян до українських ракет. На стадії розробки РК «Нептун» у Росії не сприймали цю ракету серйозно. Головною тезою росіян було те, що українська ракета — це копія радянської Х-35, яка точно не може бути кращою за оригінал. На додачу росіяни заявляли про те, що Україна не здатна поставити такі комплекси на серійне виробництво. Однак після їхнього вдалого застосування, схоже, росіяни дещо змінили свою думку та стали серйозніше ставитись до українського озброєння.

За підтвердженою інформацією від «Укроборонпрому» 15 квітня, одразу після затоплення «Москви», росіяни завдали удару по підприємству «Візар». Це одне з українських підприємств, що виготовляє комплектувальники для ракет «Нептун». Про наслідки цього удару ми дізнаємось лише після війни, але «Укрооборонпром» зі свого боку запевнив: «Хочемо наголосити: попри регулярні ракетні удари та обстріли наших оборонних підприємств, Україні є чим воювати».

@_mikhailenko_17

💙😅💛

♬ оригінальний звук – lebi863/

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій