Ув’язнений кур’єр. Історія жертв злочинної експлуатації із аудіосеріалу «Зі мною це не станеться» | Заборона
Читаєте зараз
Ув’язнений кур’єр. Історія жертв злочинної експлуатації із аудіосеріалу «Зі мною це не станеться»

Ув’язнений кур’єр. Історія жертв злочинної експлуатації із аудіосеріалу «Зі мною це не станеться»

Ув’язнений кур’єр. Історія жертв злочинної експлуатації із серіалу «Зі мною це не станеться»

MEGOGO Audio разом з редакцією Заборони випустили документальний аудіосеріал «Зі мною це не станеться», присвячений торгівлі людьми. У чотирьох серіях ми розповідаємо історії людей, які потрапили в сучасне рабство: їх змушували продавати наркотики, перевозити нелегальних мігрантів та займатися секс-роботою. У текстовій версії ми публікуємо найголовніше, що варто знати про торгівлю людьми, а також історії тих, хто це пережив. 

Ця історія — про так званих наркокур’єрів, яких заманили на роботу до Росії, а потім відправили в тюрму. 


З 2015 року на вулицях великих українських міст почали з’являтися оголошення, в яких шукали на роботу кур’єрів. Обіцяли гарну зарплату — навіть дуже гарну як для такої роботи: не менше 20 тисяч гривень на місяць. Для 2015 року це були шалені гроші. 

Таке оголошення побачив в Києві Юрій. Хлопець приїхав до столиці зі Львівської області шукати заробітку. Справи в нього шли кепсько: Юрій намагався побудувати власний бізнес з продажу телефонів в рідному містечку, але прогорів. Потрібно було віддавати борги.

«Він пішов на співбесіду, але не розповідав, про що там питали, — розповідає Забороні дружина Юрія Світлана. — Сказав, що був детектор брехні, що інформація конфіденційна й тому подробиць не буде. А ще сказав, що треба їхати працювати водієм до Росії».

Юрій поїхав у Росію в липні 2018 року, а звідти зателефонував дружині та сказав, що дуже злий. Мовляв, все виявилося зовсім не так, як йому обіцяли. Але знову в подробиці не вдавався. А в березні 2019-го Світлані зателефонували і сказали, що її чоловіка затримали.

Схема вербування

Достеменно невідомо, скільки саме людей постраждали від такого вербування. Правозахисники та слідчі називають різні цифри — від двох до восьми тисяч осіб. Але усіх вербували приблизно за однаковою схемою, каже правозахисник Гельсінської спілки з прав людини Євген Чекарьов. Ця організація допомагала постраждалим. 

«Людина йшла на співбесіду, там їй казали, що треба їхати до Росії, — каже Забороні Чекарьов. — Давали гроші на квиток та російську сім-карту. Людина приїздить до Москви, потім їде в якесь інше місто, отримує там гроші на квартиру. Потім їй на месенджер приходять повідомлення, де й що забрати. Далі цей «товар» потрібно привезти на квартиру і вже тоді людина починає розуміти, чим займається насправді. Вона телефонує своєму «роботодавцю» й каже, що не буде цього робити. А вже за кілька годин приїздять поліцейські».

«Товаром» найчастіше були наркотичні суміші для паління, заборонені для розповсюдження в Росії. За такий злочин можна отримати до 10 років тюрми.

Схема потребувала багатьох ресурсів. Заступник начальника управління організації з боротьби з торгівлею людьми Департаменту міграційної поліції Олег Рикун займався розслідуванням цієї справи. Він каже, що у злочинців була ціла мережа офісів по всій Україні — майже в усіх великих містах. Були найняті спеціальні співробітники, які відповідали на телефонні дзвінки. Оплачувались послуги поліграфолога — для того, аби на старті виявити потенційно ненадійних людей або засланих оперативників.

«Оплачувалася дорога до Російської Федерації, — додає Рикун. — Кожному завербованому давався спеціальний девайс, за допомогою якого потім наші громадяни могли розвозити продукцію, яку їм надавали. Але на додачу злочинці, які перебували на території Російської Федерації, а, можливо, і на українській стороні, могли відслідкувати переміщення завербованої людини».

Батько та дружина Юрія змогли потрапити до нього лише через кілька місяців після затримання. Спочатку, каже Світлана, слідчий пропонував їм заплатити 10 тисяч доларів — «щоби ваш син менше сидів». Але таких грошей в родини не було. 

«Коли нас до нього пустили, я питаю: «Юра, як так могло статися?» Він каже, що йому зразу сказали: треба їхати до Москви. Там його зустріли якісь люди, яких він раніше не бачив. Привели до квартири — а там безліч цих прекурсорів [хімічних реагентів]. Юра каже: «Хлопці, це що таке, куди ви мене привели?» Вони йому — тихо, тихо, будеш водієм, як і домовлялися, будеш розвозити. Юра потім сказав мамі: «Краще я буду тут сидіти [в тюрмі], ніж зі мною станеться те, що могло статися».

Надія на родичів

З 2016 року родичі тих, хто постраждав від злочинної схеми, борються за справедливість. Якби не вони, то про «справу наркокур’єрів» не говорили б взагалі, — але завдяки активності родичів її не спустили на гальмах. Вони давали свідчення, зустрічалися з представниками обох президентів та офісом омбудсмена. Але повернути постраждалих фактично неможливо. Єдиний спосіб — скористатися міжнародною конвенцією, яка дозволяє ув’язненим повернутися та відбувати покарання у рідній країні. Але це все одно означає, що вони залишаться в тюрмі, хоч і на батьківщині. 

До того ж повертають не всіх. Юрій досі перебуває в російській тюрмі. Правозахисник Євген Чекарьов каже, що російські слідчі дуже часто відмовляють у такій процедурі. 

«Український кримінальний кодекс м’якший за російський, — пояснює Чекарьов. — Покарання за тими статтями, що в Росії, в Україні може бути меншим. А російським слідчим це не подобається».

Окрім цього, російські слідчі не хочуть співпрацювати з українськими колегами. У грудні 2016 року в Києві затримали чотирьох чоловіків, які, за даними слідства, вербували українців наркокур’єрами в Росію. Троє з них виявилися громадянами України, а один — громадянином Молдови. Але, скоріше за все, хтось курував цю схему в Російській Федерації. 

Жодного шансу дізнатися це в українських правоохоронців немає: Росія відмовляється навіть проводити додаткові допити постраждалих в тюрмах, каже Олег Рикун.

«Можливо, через геополітику, — пояснює він. — А, можливо, ця схема, яка стосується  розповсюдження наркотичних засобів, має якусь корупційну складову».

Як не стати жертвою?

Вже понад два роки на вулицях Києва та інших великих міст не натрапити на оголошення про привабливу роботу кур’єром. Слідчі кажуть, що, скоріше за все, саме ця схема перестала працювати. Але це не означає, що вона повністю зникла. Можливо, тепер злочинці обрали новий шлях — наприклад, вербувати через інтернет, за допомогою телеграм-каналів.

Євген Чекарьов каже, що потрапити в таку схему й досі може кожен. Аби цього не відбувалося, треба дуже ретельно перевіряти пропозиції роботи. Наприклад, якщо ви бачите велику зарплату за некваліфіковану роботу, краще навіть не йти на співбесіду. Також варто звертати увагу на дії «роботодавця». Якщо він занадто скритний, з ним теж краще не мати справу.


Цей документальний аудіосеріал створений за підтримки Канадсько-українського проєкту розвитку поліції.

Над подкастом працювали: журналістка Юліана Скібіцька, звукорежисери Василь Явтушенко, Ася Федоськіна. Виробництво MEGOGO Audio.

Дивіться також: Небезпечна вакансія. Як українські заробітчани потрапляють у російські наркокартелі

Нагору