В Україні сильно впали цифри по жертвах домашнього насильства. Не на часі чи діють зміни?

• 25 листопада у світі відзначається День боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок.
• У першому півріччі 2022 до Національної поліції України надійшло 18 104 295 звернень з приводу домашнього насильства.
• Стамбульська конвенція розширює перелік дій, за котрі передбачена кримінальна відповідальність.

В часи повномасштабної війни в Україн домашнє насильство не втратило свого масового характеру, хоча кількість звернень до правозахисників зменшилася на 27.5%  у порівнянні з попереднім роком. Правозахисники пов’язують цю зміну з еміграцією українських жінок за кордон: деякі скористались можливістю втекти від кривдинка\ів. Дуже важливо, що в Кримінальний кодекс внесена можливість карати злочинця під час воєнного стану більш суворо, однак такі випадки якщо й є, їх не видно.

Заборона нагадує про міфи щодо домашнього насильства та досліджує, як війна змінила ситуацію.

Домашнє насильство: що це таке

Домашнє насильство — це жорстоке поводження, яке відбувається в сімейному оточенні, наприклад, у шлюбі чи спільному побуті. Воно не має гендеру, віку, громадянства.

Згідно закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» розрізняють чотири види насильства:

• фізичне — умисне нанесення побоїв, тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, що призводить до порушення психічного, фізичного здоров’я та навіть смерті постраждалої людини. Елементом фізичного насилля, зокрема, є відмова від надання допомоги людині, котра перебуває в небезпечному для життя стані;
• психологічне — форма насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші дії, що обмежують волю людини та призводять до емоційної невпевненості;
• сексуальне — посягання на статеву недоторканість іншої людини, дії сексуального характеру;
• економічне — умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, відмова у догляді, піклуванні та отриманні медичної допомоги, заборона чи примушення до праці, заборона навчатися.

Хто є жертвами домашнього насильства

Хоча 25 листопада відзначається День боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок, хочемо звернути увагу, що те, що від насилля страждають лише жінки, є міфом. Він формується на складеному соціальною рекламою образі слабкої засмученої жінки, яка зазнала знущань від великого брутального чоловіка.

Правда ж інша. Так, дійсно, жінки частіше звертаються до правоохоронців: зазвичай їх спонукає до цього, без перебільшення, подвигу материнський інстинкт, тобто вони захищають дітей. Люди похилого віку, які страждають від деспотів, зазвичай знаходяться в максимально невільних умовах: зачинені в чотирьох стінах і не мають доступу до зовнішнього світу. Діти під аб’юзінгом або залякані, або не знають, як говорити, або їм взагалі нав’язали, що бити і цькувати — це нормально. Щодо чоловіків працює стереотип про маскулінність, хоча ситуація змінюється з року в рік.
За даними британської благодійної ініціативи Mankind Initiative, 3.6% чоловіків (757 тис.) і 7.3% жінок (1561 тис.) стали жертвами домашнього насильства у 2019-2020 роках (Англія та Уельс). Відтак приблизно одну третю жертв складали чоловіки. Ба більше, чоловіки дотримувалися тенденції замовчування скоєного щодо себе злочину та не визнавали дії партнера як акт домашнього насильства.

Отже хоча домашнє насилля й вважається ґендерно-зумовленим, жертвою може стати будь-хто незалежно від статі та віку. Найбільш вразливими категоріями залишаються діти, жінки, люди з інвалідністю та люди похилого віку. Домашнє насильство має варіативні сценарії: жінка може скривдити жінку, неповнолітня дитина може скривдити батька, батько може скривдити дитину. У будь-якому разі кожен має право на захист, а за факт скоєння домашнього насильства передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність.

Звернень до поліції поменшало, але це не хороші новини

У зв’язку з повномасштабною війною у 2022 в Україні зменшилася кількість зафіксованих випадків домашнього насилля. За даними звіту Аналітичного центру Юрфем у першому півріччі 2022 року до Національної поліції надійшло 18 104 295 звернень, що на 27.5% менше ніж у відповідний період попереднього року. Серед факторів впливу — бойові дії, тимчасова окупація окремих території України та вимушене переміщення. 

«Наведені статистичні дані не означають, що випадки домашнього насильства зменшились в Україні. Навпаки — дають підстави припускати, що існує висока вірогідність того, що з одного боку значна частина постраждалих від домашнього насильства виїхала за межі України або в інші регіоні Україні, обтяжені вирішенням інших нагальних питань пов’язаних із забезпечення умов проживання для себе та своєї сім’ї, що відповідно впливає на стан звернення по допомогу», — пояснює Забороні юристка та координаторка «ЮрФем:підтримка» Марта Змисла.

З іншого боку, за її словами, постраждалі можуть самостійно нівелювати проблему домашнього насильства, проявляти певну пасивність у захисті своїх прав, оскільки можуть вважати, що в умовах воєнного стану отримання допомоги від насильства є не на часі. 

Звіт «Домашнє насильство в Україні: реагування в умовах війни (І півріччя 2022 року)». Статистика: Аналітичний центр Юрфем.

У ході дослідження було виявлено, що в переважній більшості постраждалими від домашнього насильства в Україні є жінки (96%), а кривдниками — чоловіки. При цьому сімейні/родинні відносини між кривдником та постраждалою є різними. Вони можуть бути у статусі подружжя, колишнього подружжя, батьків, дітей, онуків тощо.

Кримінальна відповідальність в часі війни. Що нового?

Кримінальна відповідальність за домашнє насильство передбачена ст. 126-1 Кримінального Кодексу України. У період дії воєнного стану до цієї статті не було внесено жодних змін. 

«Відповідальність така ж, як і раніше: громадські роботи на строк від 150 до 240 годин; арешт на строк до шести місяців; обмеження волі на строк до п’яти років, або позбавлення волі на строк до двох років», — коментує адвокатеса з питань сімейних та військових справ Христина Руда.
Постраждалі від домашнього насильства мають право на отримання такої ж допомоги, як і в мирний час. Утім, відповідальність за домашнє насильство в умовах воєнного стану має одну особливість.

«Вчинення будь-якого порушення з використання умов воєнного стану виступає обтяжуючою обставиною і, відповідно, дає суду право призначити суворіше покарання. Тобто вид і розмір призначеного покарання буде наближеним до максимальної межі, передбаченої санкцією відповідної статті КК України», — розтлумачила Забороні  Марта Змисла.

Разом з тим в рамках дослідження Аналітичним центром ЮрФем «Домашнє насильство в умовах війни: І півріччя 2022 року» не виявлено жодного судового рішення, де б суди враховували вчинення домашнього насильства з використанням умов воєнного стану як обтяжуючу обставину.

В Україні побутує практика використання повісток як покарання. Такі дії не підкріплені законом і викликають купу етичних питань. Заборона знає про кілька випадків, однак ці історії принаймні поки що ми не можемо розповісти, адже не маємо згоди учасників цих процесів. Люди не готові говорити через низку причин: хтось боїться звільнення з посади, хтось — хейту в соцмережах та осуду з боку родини, колег та знайомих.

Домашнє насильство: яких змін потребує поточна українська система покарань та захисту

На думку юристки Марти Змислої, необхідності у нагальних змінах немає, утім існує потреба удосконалити вже існуючі норми законодавства. 

«Так, ст. 126-1 КК України передбачає відповідальність за систематичне домашнє насильство. Не рідко на практиці виникають складнощі щодо тлумачення поняття «систематичності», оскільки відсутнє чітке розуміння, скільки випадків домашнього насильства має бути зафіксовано та з якою періодичністю для того, аби вважати таке насильством систематичним», — застерігає експертка.

Юристка ГО «Ла Страда – Україна» Дарія Пильо додає, що система потребує удосконалення з точки зору навчання фахівців, розширення системи притулків, куди можуть звернутися постраждалі від домашнього насильства та інформування населення про можливий шлях звернення у випадку вчинення домашнього насильства.

В Україні ратифікували Стамбульську конвенцію: як працює

Міжнародна угода Ради Європи щодо насильства проти жінок та домашнього насильства довгий час була підписана Україною, але не ратифікована. Тобто держава з одного боку ставила лайк правам людини, з іншого ж — не хотіла для цього робити дій. 

Політичній волі перешкоджали гомофоби і шанувальники так званих традиційних цінностей, яких повно і серед ГО, і серед чиновників-політиків, і серед релігійних організацій, які мають великий вплив на попередні категорії. Все через пункт про гендер, який, втім, аж ніяк не є пропагандою ЛГБТК+ і не спонукає до сексуальних злочинів. Навпаки — Стамбульська конвенція криміналізує злочини, які раніше не підлягали юридичному реагуванню. Серед них — сталкінг (переслідування), примусовий шлюб, примусовий аборт, стерилізація та окремі види сексуальної агресії.

Приклад: згідно зі статею 40 Стамбульської конвенції підлягає кримінальній або іншій юридичній санкції будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної або фізичної поведінки сексуального характеру, що порушує гідність особи, зокрема шляхом створення залякувального, ворожого, принизливого або образливого середовища. 

Важливим компонентом конвенції є й те, що компенсація завданої жертві шкоди буде покладатися також на державу (якщо з певних причин всю суму компенсації не можна отримати від кривдника). Однак це положення поки не отримало законного підкріплення.

«Наше законодавство — прогресивне, гірші справи з його реалізацією. На виконання положень Стамбульської конвенції у законодавство мають бути внесені конкретні зміни, яких наразі не спостерігається», — підсумовує Христина Руда. Документ було ратифіковано Україною 20 червня 2022 року, в матеріалі журналістки Заборони Поліни Вернігор можна прочитати більше про це.

Як захистити себе у випадку домашнього насильства

Попередити домашнє насилля важко, адже це історія не про вас, а про людину, яка здійснює насильство. Однак можна заздалегідь подбати про план самопорятунку.

Інформаційна кампанія «Розірви коло» розробила покрокову інструкцію:

• знайдіть безпечне місце у приміщенні та визначте, як можна швидко вийти з будинку;
• знайдіть адресу одного чи декількох місць, де можна залишитися на ніч у разі необхідності, та продумайте маршрут, як швидко потрапити туди у будь-який час, запам’ятайте їхні контакти (це може бути домівка друзів чи один із притулків для постраждалих);
• спілкуйтеся з друзями та родичами, яким довіряєте, та розкажіть їм про свою ситуацію;
• тримайте постійний контакт із довіреною особою, щоб вона / він знали, де ви знаходитесь, і чи все у вас гаразд;
• сховайте в таємному місці оригінали або копії важливих документів, певну суму грошей, телефон із сім-картою, записані номери важливих телефонів та адреси, одяг та ліки для себе та дітей;
• майте складеною тривожн» сумку з речами першої необхідності;
• не залишайте інформацію, яка допоможе кривднику знайти вас;
• попередьте сусідів або близьких про можливу небезпеку та попросіть їх якнайшвидше звернутися до поліції у разі необхідності;
• дізнайтеся, чи є в місті чи області заклад для безпечного перебування жінок або мобільна бригада соціально-психологічної допомоги, та зверніться туди за додатковою консультацією щодо можливих дій; 
• зателефонуйте на цілодобову Національну гарячу лінію з протидії домашньому насильству та дізнайтеся, де і які послуги можна отримати;
• якщо ситуація критична, знайдіть безпечне місце та зателефонуйте до поліції за номером 102.

З серпня в Україні діє мобільний застосунок для жінок, що потерпають від домашнього насильства. Його розробили непомітним для кривдника: тривожна кнопка, яку у момент небезпеки можна швидко натиснути і викликати поліцію, виглядає як нейтральна іконка на екрані смартфону.

Раніше Заборона опублікувала інтерв’ю з письменницею, журналісткою та адвокаткою Ларисою Денисенко. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну вона розширила роботу  з темою домашнього насильства на справи про зґвалтування на війні.