Читаєте зараз
Я підняла ноги, але не побачила їх: жахливі подробиці розстрілу вокзалу Краматорська

Я підняла ноги, але не побачила їх: жахливі подробиці розстрілу вокзалу Краматорська

Ilona Kivva
Автор:
  • 8 квітня мешканка Донеччини Наталя з 11-річною донькою втратили ноги внаслідок ракетного удару окупантів по Краматорському вокзалу.
  • Син Наталі Ярослав дивом не постраждав, прихистившись у приміщенні станції.
  • Батько родини помер, а вітчим захищає Україну на фронті. 

8 квітня 2022 року окупанти завдали підступного ракетного удару по вокзалу у Краматорську, вбивши 59 цивільних і поранивши понад 100. Серед постраждалих була й мешканка українського Нью-Йорка Наталя разом з дітьми: через влучання уламків вона втратила ногу, а її донька — обидві нижні кінцівки. 

Заборона розповідає трагічну історію родини з Донецької області, що потрапила під ракетний обстріл окупантів.

Обстріл вокзалу у Краматорську: історія мами та доньки

Наталя з селища Нью-Йорк, що на Донеччині, разом зі своїми 11-річними дітьми Яною та Ярославом, приїхала на вокзал до Краматорська для евакуації. Того дня окупанти обстріляли вокзал з ракетного комплексу «Точка-У». Внаслідок обстрілу жінка втратила ногу, а її донька — обидві нижні кінцівки, розповіли у Першому медичному об’єднанні Львова, куди дівчинку з мамою доправили на лікування.

«Ми вирішили вийти на вулицю з Яною за чаєм, а Ярослав залишився дивитися за речами. Я впала [під час вибуху], а коли відкрила очі і повернула голову, то побачила, що наша тітка лежить, а на ній Яна. Я на ноги подивилася, а нема кросівок. Я хотіла підвестися, але у мене отут висить [нога була сильно травмована]», — згадує Наталя.

«В очах різко потемніло і заклало вухо. Потім я відкрила очі, у мене сильно пекли ноги. Я не знала, що з ними. Хотіла піднятися, мені було страшно. А потім я ніби підіймаю ноги, але не підіймаю їх. Я не бачила де вони, їх не було», — розповіла про той страшний день донька Яна.

Перші операції постраждалим провели у Дніпрі, а вже потім на подальше лікування відправили до Львова. На щастя, Ярослав у момент удару перебував у приміщенні вокзалу і не постраждав. Батько Яни та Ярослава помер, а вітчим боронить Україну на фронті, тому хлопчик самотужки доглядає за сестрою та мамою.

Родині запропонували допомогу з протезуванням у США. У лікарів оптимістичні прогнози. «У неї [Яни] збережені колінні суглоби, тому можна розраховувати на доволі функціональне протезування. Думаю, що вона навіть зможе танцювати», — каже заступник відділення хірургії лікарні Св. Миколая Дмитро Грицак.

Раніше Заборона розповідала історію Микити Горбаня, який понад півтора місяця провів у російському полоні, де втратив пальці на ногах.

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій

Нагору