«Ми потребуємо медичного ленд-лізу від США». Як виглядає реабілітація комбатантів? Скільки в Україні реабілітаційних центрів? А що з психологічною допомогою? Відповідаємо на ці (і не тільки) питання

З 2014 до 2022 року через воєнні дії в Україні постраждали тисячі комбатантів. Держава намагалася забезпечувати часткову реабілітацію, але вона стосувалася лише учасників АТО. За час проведення АТО щонайменше 554 військовослужбовці наклали на себе руки; скільки комбатантів вчинили самогубство під час повномасштабного вторгнення, невідомо. Фактично більшість військових залишалися асоціальними елементами через ПТСР, фізичні ушкодження та недостатню підтримку уряду і суспільства.

Заборона розбирається, які системи реабілітації діють в інших країнах, чи можна перейняти їхній досвід та чи ухвалені спеціальні закони для надання профільної допомоги військовим в Україні. А також: чи побудують на заході країни протезний завод, як арттерапія допомагає ізраїльським комбатантам, а контакт з кіньми — американським військовим. 

За час війни на Донбасі її учасниками стали понад 280 тисяч українців, близько 266 тисяч з яких набули статусу учасника бойових дій. Серед них — люди, які отримали інвалідність та ПТСР або посттравматичний синдром (про останній Заборона розповідала тут). Крім військових, від ПТСР постраждало близько 32 % цивільних осіб, які проживали на прифронтових територіях та стали внутрішніми переселенцями. 

В перші дні проведення воєнних дій військові отримують бойову психічну травму (БПТ), яку спричиняють різноманітні чинники бойової обстановки. БПТ призводить до розладів психіки різного ступеня тяжкості — її отримують 60–65 % військовослужбовців. Тільки 25 % від загальної кількості бійців адекватно реагують на бойову ситуацію — в інших фіксують дезорганізацію психічної діяльності. Близько 10–25 % військових мають реактивні психологічні порушення (тимчасові психічні розлади, які виникають під впливом психічної травми), а у 35 % спостерігаються стійкі порушення психіки, які залишаються на все життя. Через деякий час у 50–80 % осіб, які перенесли тяжкий стрес, розвивається ПТСР. 

Повертаючись до мирного життя, військові та цивільні проявляють жорстокість у сім’ї, страждають через порушення сну та зору, безсоння, хронічний біль та психічні розлади. Дехто починає вживати алкоголь, замикається в собі чи вчиняє самогубство — офіційної статистики щодо поширення самогубств серед учасників ООС та цивільних осіб в Україні немає.

Однак у лютому 2018 року головний військовий прокурор України Анатолій Матіос повідомив, що, за його даними, в зоні бойових дій впродовж 2017 року щотижня вчиняли самогубство двоє-троє військових. До 80 % з них мали ознаки посттравматичного стресового розладу та неприйняття цивільного життя. У Міноборони цю інформацію не підтвердили, зазначивши, що кількість суїцидів значно менша.

Якщо військовим в Україні частково надавали необхідну реабілітаційну допомогу, то з цивільними все складніше. Частково — через те, що на прифронтових територіях немає профільних інституцій з надання психологічної допомоги. Тільки після шести років війни, у 2020 році, було створено закон, який забезпечував реабілітацію населення та захист його прав.

Які системи реабілітації діють в інших країнах?

Сьогодні, створюючи систему реабілітації, Україна орієнтується на США та Ізраїль. Ключовий досвід у сфері реабілітації Ізраїлю полягає у протезуванні та роботі з посттравматичним синдромом. У США спочатку фокусуються на фізіотерапії, а вже потім приділяють увагу психологічним консультаціям (на відміну від Ізраїлю, який надає перевагу комплексній програмі лікування психіки та фізіології одночасно).

В ізраїльській системі реабілітації головною метою є повернення людей з інвалідністю до активного та плідного життя у суспільстві. Програма професійної реабілітації Міністерства оборони Ізраїлю включає оцінку, професійне керівництво, навчання та допомогу в працевлаштуванні. В Україні, наприклад, є Pizza Veterano, яку у 2016-му після служби в армії відкрив Леонід Остальцев. Підприємство Леоніда працевлаштовувало ветеранів та постраждалих від збройних конфліктів. Заклади мають систему «підвішених» піц — кожен охочий може купити піцу, щоб її передали до військового шпиталю. 10% чистого прибутку направляють на допомогу постраждалим від збройних конфліктів.

Система реабілітації для цивільних осіб в Ізраїлі включає систему соціального захисту, що має чотири категорії соціального страхування. Перша: звичайна інвалідність та інвалідність внаслідок хвороби або нещасного випадку. Друга: інвалідність та інвалідність внаслідок виробничої травми. На третю можуть розраховувати вдови, а четверта включає травми або втрату батьків, братів та сестер внаслідок тероризму. Важливою специфічною категорією є страхування та допомога тим, хто став свідком тероризму. Протягом 24 годин після теракту працівники відділу соціального забезпечення відвідують людей у ​​лікарні або вдома. Як правило, після теракту до лікарні доставляють навіть тих, хто не постраждав, але був його свідком. Це дає змогу надати людині негайну психологічну консультацію. Маленькі діти та сім’ї також можуть отримати ці послуги, якщо вони постраждали від тероризму.

Система реабілітації ветеранів в Ізраїлі має більше опцій. Послуги з реабілітації комбатантів надаються протягом усього життя і можуть включати медичні та психологічні послуги, а також послуги незалежного проживання. Тобто держава забезпечує ветеранів так званими гуртожитками, де вони можуть лікуватися і жити. Однак багато хто може і хоче повернутися до роботи. Волонтерство — це один із варіантів, пропонованих особам, які не можуть працювати (наприклад, з психологічних причин). Ветеранів направляють волонтерами до притулків з тваринами, заповідників, іноді — до дитячих таборів та будинків літніх людей (якщо військовий не має ускладнень психологічного здоров’я). Також для ветеранів, які не можуть або не хочуть жити самі, створюють групові будинки, де діють програми з арттерапії, проходять заняття музикою, гончарством чи столярною справою.

Американська система реабілітації орієнтується як на фізіологічне відновлення військових, так і на надання групових та індивідуальних консультацій їхнім родинам. Соціальний працівник у цьому випадку стежить за дотриманням прав військового, наприклад, за отриманням належного та своєчасного лікування, та надає необхідну підтримку як ветерану, так і його сім’ї.

Особливу увагу приділяють фізіотерапії ветеранів та військовослужбовців. Повернути людям їхнє життя допомагають фізіотерапевти, ерготерапевти і лікарі, що спеціалізуються на реабілітації, протезуванні та ортопедії. Фізіотерапевти оглядають кожну людину та розробляють план лікування. 

Так само як і в Ізраїлі, у США ветеранам допомагають пристосуватися до життя, створюючи робочі місця. Система реабілітації США активно підтримує бізнес, який має допомагати військовим повернутися до соціуму. Хоча так було не завжди: зміни почалися у 2017 році після внесення поправок до закону «Про державну оборону». До 2017 року система реабілітації піддавалася критиці: після В’єтнамської та Іракської воєн Америкою прокотилася хвиля самогубств, безробіття і кримінальної активності через системне ігнорування потреб ветеранів.

Повернутися на роботу колишнім комбатантам допомагають різноманітні програми. Однак і вони мають свої умови. У США є певний рейтинг інвалідності — ветеран повинен мати пов’язаний із військовою службою рейтинг не менш як 20 %, із трудовою інвалідністю — 10 %, або мати серйозну трудову інвалідність, а також бути звільненим від військової служби.

Часто у Сполучених Штатах Америки на національному рівні впроваджують нетрадиційні способи реабілітації. Наприклад, є програма з іпотерапії, назва якої перекладається як «Коні для героїв» — це догляд та взаємодія із конями (про іпотерапію в Україні Заборона розповідала тут). Терапія фінансується за державні кошти та внески благодійників. Ця реабілітаційна програма для американських ветеранів воєнних дій стала загальнонаціональним механізмом. Програма у США реалізується завдяки співпраці спеціалізованих військових шпиталів з кінськими клубами. Взаємодія з тваринами позитивно впливає на емоційний фон осіб у стані депресії, а в поєднанні з груповими заїздами сприяє соціалізації та реінтеграції людини в суспільство.

Український досвід 

Станом на сьогодні завдяки впровадженню спеціальних програм в Україні працюють різноманітні організації з мінімізації негативних наслідків для ветеранів. Однією з них є проєкт «Підтримка реінтеграції ветеранів конфлікту на сході України та їхніх сімей», який впроваджує Міжнародна організація з міграції (МОМ) та реалізує молодіжна організація «СТАН» за фінансової підтримки Європейського Союзу. 

Проєкт передбачає проведення тренінгів із соціальної інтеграції, підготовку грантових проєктів, які можуть об’єднати суспільство та реінтегрувати військових у суспільні процеси. Він включає індивідуальну і групову психологічну підтримку ветеранам конфлікту на сході України та їхнім родинам. 

Народний депутат України і голова підкомітету з прав людини Тарас Тарасенко пояснює у розмові із Забороною, що зараз реабілітацією в Україні опікується Міністерство охорони здоров’я. Закон про реабілітацію був створений у 2020 році і має набрати чинності в жовтні, за декілька тижнів від публікації матеріалу Заборони. Він передбачає формування 5 травмоцентричних шляхів реабілітації, сфокусованих на реабілітації людей з ампутованими кінцівками, спинальниками, травмами від вибухів, опіковими та комбінованими травмами.

Тарасенко зазначає, що триває розробка проєктів, аналогічних тим, що є у США та Ізраїлі. Вони мають не тільки допомагати колишнім комбатантам, а й формувати групу соціально-орієнтованих кризових менеджерів. Її мета полягає у наданні постраждалій особі менеджера, який забезпечує людину всім необхідним. 

«Я не використовую термін «звичайне життя». Намагаюся використовувати термін «щасливе життя». Бо звичайного життя у людей, які побували на фронті, уже не буде. Їм потрібно створювати умови, в яких вони будуть щасливі в майбутньому. Для цього нам необхідні соціальні менеджери: вони надаватимуть медичну і юридичну допомогу, повний супровід і роз’яснення людині її прав та обов’язків на кожному етапі. Тобто потрібен фахівець, який допомагатиме людині закривати всі життєві потреби, щоб вона витрачала час тільки на відновлення здоров’я», — пояснює експерт.

Тарасенко каже, що не всі потребують спеціального супроводу та підтримки. Але така можливість має бути створена. Ця можливість має забезпечуватись як онлайн, так і офлайн.

Чи достатньо в Україні реабілітаційних центрів?

Тарасенко розповідає, що в Україні підписані контракти з 20 реабілітаційними закладами. Крім них є ті, що фінансуються або коштом державних фондів, або за допомогою приватних коштів, і можуть забезпечувати реабілітаційну діяльність. Загалом 244 реабілітаційних пакети підписані просто у державних обласних та районних лікарнях. Пакет реабілітації є певною акредитацією для медичного закладу та передбачає створення мультидисциплінарної команди, яка може надавати послуги з реабілітації. Тобто в електронній системі надання медичних послуг позначено, що певна особа підпадає під послуги реабілітації і Національна служба здоров’я України оплатить її. Таких пацієнтів у закладі може бути від 5 осіб. У реабілітаційні пакети входить допомога при фізичних та психологічних травмах від різних фахівців.

Зі слів Тарасенка, Національна служба здоров’я переглядає пакети, тому що вони не відповідають військовим реабілітаційним стандартам. Лікарі-реабілітологи підкреслюють, що фізичні травми у військових мають зовсім інший характер, ніж у цивільних: вони значно гірші, тож строки реабілітації мають бути набагато більшими.

«Якщо ми говоримо про психологічну реабілітацію, то розуміємо: її мають пройти дуже багато людей. Розроблені щонайменше три групи спеціалістів [різного профілю], працюємо над практичними заходами для реабілітації. З людьми працюватиме набагато більше спеціалістів. Частина з цих заходів включає психологічну онлайн-допомогу. Окрема робота має проводитися в ОТГ (об’єднана територіальна громада) — щоб у громадах був відповідний підхід до постраждалих, щоб вони не ставали вигнанцями. Важливо, щоб їх вважали односельцями, сусідами, таким ж людьми, як і інші. Не важливо, наскільки вони травмовані», — підкреслює депутат.

На сьогодні національна програма реабілітації затверджується державою і фінансується Національною службою охорони здоров’я. Проте Україна також підключає донорів зі США та Швейцарії, аби надавати кращу технічну допомогу саме в процесі відновлення людей. Тарасенко веде переговори з міжнародними партнерами, аби створити в Україні завод з протезування. 

Починаючи з лютого 2022 року, постраждалих від бойових дій доправляють евакуаційними потягами та каретами швидких з прифронтових лікарень до Львова, де в межах роботи Національного центру реабілітації «НЕЗЛАМНІ» (Unbroken Ukraine) кваліфіковану медичну допомогу отримали понад п’ять тисяч українців. Постраждалим не лише встановлюють протези — їх тут виготовлятимуть. Окрім того, у Національному центрі займаються фізичною, психологічною та психосоціальною реабілітацією постраждалих військових та цивільних. Проєкт реалізується Першим медичним об’єднанням Львова та Львівською міською радою за підтримки Міністерства охорони здоров’я України.

«Ми потребуємо окремого медичного ленд-лізу від США, аби отримати практику в тому, як надавати медичні послуги, — каже Тарасенко. — Так само нам необхідний ленд-ліз технічний, який забезпечить нас апаратами для реабілітації та допоможе сформувати принципи реабілітації на прикладі шпиталів НАТО. Ми маємо побудувати чітку систему реабілітації, аби люди не були забуті».