Якщо на тебе напали — біжи. Як захистити себе й не сісти за самооборону

У січні на столичному Подолі побили хлопця через його національність. Раніше там напали на підлітків через фарбоване волосся та пірсинг. На початку року у Львові з молотком і ножами напали на місцевого активіста. Понад 100 тисяч заяв про домашнє насильство у 2020-му отримала поліція. У цих випадків є спільна складова: в кожному з них життю або здоров’ю людей загрожувала небезпека, тож вони мали право захищатися. Однак самооборона не дає карт-бланш на будь-які дії. Перевищити її часто означає сісти за ґрати. Заборона розповідає, як захистити себе й не потрапити до в’язниці.

Що таке самооборона?

Самооборона — дії людини, яка прагне захистити своє життя, здоров’я, права чи інтереси. Тобто якщо на вас ідуть із ножем, ви маєте повне право захищатися: спробувати вибити ножа, штовхнути чи вдарити нападника. Право на самозахист закріплене в Конституції, адміністративному й кримінальному кодексах.

Самооборону від звичайного нападу відрізняє низка ознак, пояснює адвокат Володимир Клочков, керівний партнер адвокатського об’єднання «Клочков та партнери». Насамперед загроза життю чи інтересам має бути реальною, а не існувати лише в уяві захисника. Припустімо, людині здалося, що на неї агресивно подивилися, в очах «ворога» вона прочитала, що на неї от-от нападуть, хоча інших підстав так вважати не було. І через свою уяву з кулаками накинулася на «зловмисника». Такі дії суд не розцінюватиме як самооборону.

Крім того, вдарити чи відштовхнути можна лише нападника й лише в момент, коли від нього є загроза. Наприклад, якщо вас намагався вдарити вуличний хуліган, ви його штовхнули, нападник упав, а ви після цього вирішили дати йому ще кілька стусанів, суд може розцінити це як перевищення меж самооборони. Саме «може», бо фінальне рішення залежатиме від усіх доказів, які збере слідство.

І важлива мета самооборони. Уявімо ситуацію, коли водій на дорозі лає іншого водія за те, що він сигналив йому вслід. Якщо водій, якого лаяли, вихопить з автівки зброю і вистрелить у того, хто проявляв агресію, це, найімовірніше, не визначать як самооборону. Адже загрози життю в момент словесної сварки не було.

Але ж у суді я все одно зможу пояснити, що це була самооборона?

Пояснити можна. Але суд визначатиме, чи перевищила людина межі самооборони, на підставі доказів, які надасть слідство. Суд враховує, чи можна було нейтралізувати нападника без шкоди йому, чи відповідали знаряддя захисту знаряддям нападу, а також характер небезпеки й обставини, які могли вплинути на реальне співвідношення сил. Суд вивчає, скільки було нападників і тих, хто захищався, час і місце події, пояснює Клочков.

Однак «українська правова система не дружня до необхідної самооборони», каже правозахисниця й голова правління організації «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук. Обвинувальні вироки в справах про перевищення самооборони вітчизняні суди виносять у співвідношенні п’ятдесят на п’ятдесят, зазначає адвокат Клочков.

Таку лотерею наочно ілюструють справи про захист від домашнього насильства. У двох реальних кейсах з судової практики п’яні чоловіки били жінок. В обох випадках жінки кухонним ножем вдарили в грудну клітину своїх чоловіків і від поранень ті померли. Але в одному випадку суд визнав жінку невинуватою. Рішення аргументував тим, що чоловік довів би намір до кінця, якби не було перепон. Це кривдник демонстрував своїми діями. А в другому суддя позбавив жінку волі на два роки. Він встановив, що попри тривале психологічне та фізичне насильство, побої, погрозу ножем та реальну загрозу життю і здоров’ю, обвинувачена «заподіяла явно більшу шкоду, ніж це було необхідно».

Чому суддя вирішив так, а не інакше, — питання відкрите.

Хіба немає чітких інструкцій, які дозволяють визначити, чи були перевищені межі самооборони?

І так, і ні. Щоби встановити, чи було перевищено межі самооборони, суд враховує «необхідність і достатність» дій у момент нападу. Й ці терміни дуже гнучкі — тлумачити їм можна по-різному, каже Матвійчук.

Припустімо, напали на професійного спортсмена й він став захищатися кулаками. Нападник може не знати, що його жертва — боксер. Але боксер, імовірно, знає: якщо він вдарить раз, то нейтралізує супротивника, а якщо ще раз, то вб’є його. Це теж буде враховувати суд, зазначає Матвійчук. Однак об’єктивно встановити, чи було достатньо одного удару від боксера,  щоби нейтралізувати загрозу, чи ні — складно. Для цього правоохоронці мають проводити слідчі експерименти, збирати свідчення. А так роблять не завжди. 

«Щоби не було хибних вироків, потрібна комплексна реформа правоохоронних органів і судів. Необхідно вчити їх не толерувати насильство, приділяти більше уваги вивченню справи, а не йти шляхом найменшого спротиву — кваліфікувати справу як умисне вбивство. Однак це зробити неможливо, поки і слідчі, і судді будуть перевантажені роботою. Через брак кадрів на людині може «висіти» сто справ одночасно. Навіть за бажання вона не зможе всі їх детально розглядати», — каже правозахисниця.

Як в Україні захистити себе, щоби не потрапити до в’язниці?

Якщо у конфліктній ситуації можна втекти, краще так і зробити. Уникнути проблем одразу простіше, ніж потім щось доводити українським правоохоронцям і судам, каже Матвійчук. Але в низці випадків, продовжує правозахисниця, втекти просто неможливо — це може бути замкнений простір, нападник може бути більшим і спритнішим. Кожна людина індивідуально реагує на небезпеку, яка їй загрожує: хтось активно протидіє, хтось завмирає, дехто — біжить геть. У таких випадках навіть курси самооборони не допомагають, адже умови в тренувальній залі одні, а під час нападу — інші.

Із собою без дозволу органів внутрішніх справ за законом можна мати газовий балончик і пневматичну зброю (лише ту, калібр якої менше ніж 4,5 мм, а швидкість польоту кулі нижча за 100 м/с).

Не зайвим буде пам’ятати, як діяти, якщо нападу не вийшло уникнути й довелося захищати себе. «Центр громадянських свобод» і фундація «Відкритий діалог» розробили чат-бот у Telegram — інструкцію, як діяти, якщо довелося боротися за власну безпеку.

Експерти кажуть, що перша година після інциденту дуже важлива для подальшого розслідування. Тож щойно ви переконалися, що ви та близькі у безпеці, потрібно викликати поліцію. До того як вона приїде, слід максимально запам’ятати нападника, його транспорт, викликати «швидку», якщо ви чи хтось інший поранений. Не чіпайте нічого, що може стати доказом у справі: сліди на снігу, розкидані речі. Якщо на місці є свідки, попросіть їх лишитися й розпитайте, що вони бачили.

Коли приїдуть правоохоронці, необхідно проконтролювати, щоби вони оглянули місце злочину, й на місці подати заяву. Речові докази слід передати під протокол і проконтролювати, щоб усі з них зафіксували. 

Важливо знати, за якою статтею кваліфікували справу. Наприклад, напад на Катерину Гандзюк спочатку розцінили як хуліганство й лише згодом змінили кваліфікацію на «замах на вбивство». Дізнатися кваліфікацію можна з протоколу допиту потерпілого, тобто вас самих.

Якщо з якихось причин справу не взялися розглядати, ці дії можна й треба оскаржувати в суді.