Усі говорять про глобальних гегемонів США та Китай. Але, може, є третій кандидат — і це технокорпорації? Колонка Сергія Жданова

Раз на тиждень філософ технологій та автор телеграм-каналу «Чорт ногу сломит» Сергій Жданов пише колонку про те, як технології змінюють реальність. Цього разу він аналізує популярну минулого тижня лекцію американського політолога Яна Бреммера, у якій той міркує, як технокорпорації перетворюють політику на багатополярні фракції. Всередині: чого, ймовірно, глобальним гегемоном не буде ані Китай, ані США та чому технокорпорації вже стали окремим політичним блоком. 

Усе частіше політологи говорять про однополярний або біполярний світи. Що це? І яку роль у їх конструюванні відіграють технології?

Цього тижня в технологічному та політичному середовищах широко обговорювали TED-лекцію відомого американського політолога Яна Бреммера. У ній Бреммер розповідає, що світ не буде ні однополярним, ні біполярним. Натомість пануватиме три різні світові порядки, у кожному — різний розклад сил. 

Однополярним, на думку Бреммера, найближчі 10 років залишатиметься глобальний порядок безпеки. Безумовна військова першість належить США та їхнім союзникам по НАТО. Хоча Китай розширює військову присутність у Тихоокеанському регіоні, за його межі він не виходить і кидає реальний виклик США.

Глобальний економічний порядок також визначений: він багатополярний і залишиться таким у майбутньому. Хоча США наразі все ще є ключовою економікою світу, до 2030 року найбільшою економікою може стати Китай. Весь останній рік політична напруга між КНР та США зростала, але попри неї зростав і обсяг торгівлі, вийшовши на рекордно високий рівень. Водночас Індія, Японія та Євросоюз — найбільші двигуни світової економіки та будуть такими й надалі.

Третій вимір — це цифровий світовий порядок, або алгоритмічна влада, яка поки що належить не державам, а приватним технологічним корпораціям. Цей пласт світового порядку найцікавіший, позаяк перебуває на стадії формування, і водночас найважливіший, оскільки радикально вплине на всі інші сфери.

Два найпереконливіші докази впливовості алгоритмічної влади, на думку Бреммера, у тому, як технології допомогли Україні вистояти у війні проти Росії (читайте мою колонку про палантиризацію України), і в тому, як алгоритми соцмереж допомогли Дональдові Трампу стати президентом США у 2016 році, а тепер допомагають йому претендувати на цю посаду повторно. Алгоритми впливають не тільки на політику й економіку, а, що важливіше, на поведінку та світогляд мільярдів людей у всьому світі.

«Технокорпорації дедалі сильніше визначають нашу особистість. Коли я ріс, вважалося, що людину формують природа та виховання: тобто людина відчуває глибокі психологічні проблеми або через те, як її виховували в дитинстві, або через генетичний дефект, — можливо, через те й інше відразу. Але сьогодні нашу особистість визначають природа, виховання — й алгоритм», — каже Бреммер.

Світовий алгоритмічний порядок може сформуватися за одним з кількох сценаріїв. Якщо уряди США та Китаю підуть шляхом жорсткого регулювання й обмеження впливу технокорпорацій, ми опинимося в ситуації технологічної холодної війни, де половина світу підпорядковується китайському цифровому порядку, а половина — американському. Однак якщо технокорпораціям США й КНР удасться відстояти незалежність, на нас чекає нова цифрова глобалізація, де роль компаній на кшталт Microsoft, Google та OpenAI зростатиме в усіх сферах і на тлі їхньої технологічної переваги значення урядів знижуватиметься. Не всім очевидно, але Україна сьогодні може виявитися вагомим внеском на шальки терезів цифрового глобалізму.

Які технокорпорації вже намагаються перебудувати світовий порядок?

Упродовж останнього місяця я слухав низку виступів глави OpenAI Сема Альтмана, який здійснив світове турне, відвідавши Ізраїль, Індію, Японію, Південну Корею, Австралію та багато інших країн. Альтман намагався переконати підприємців та чиновників цих технологічно розвинених країн у тому, що вони не мають шансів побудувати технологію, аналогічну GPT, тому їм краще співпрацювати з його компанією, орендувати її ШІ та сфокусуватися на будівництві додатків, зокрема державних, поверх нейромережевого фундаменту від OpenAI. 

Найцікавіша деталь турне Альтмана розкрилася днями. Публічно бізнесмен розповідає, що ШІ потрібно терміново законодавчо обмежувати, інакше він може суттєво нашкодити людству (про виступ у Конгресі США я писав в одній з минулих колонок). А ось непублічно його компанія, виявляється, вмовляла європейських законодавців знизити законодавчі вимоги до безпеки ШІ його компанії та не розглядати GPT як «високоризиковану» нейромережу. З аналогічними проханнями до єврочиновників зверталися також представники інших американських ШІ-мегакорпорацій — Microsoft та Google. Усе це відбувається на тлі завершення підготовки європейськими законодавцями історичного документа — ШІ-Акта, до якого входить набір законодавчих обмежень на діяльність ШІ-компаній.

З одного боку, лобістська діяльність OpenAI, Microsoft і Google легко пояснюється їхньою спробою захопити якнайбільший шмат ринку. Кожна країна має право регулювати ШІ так, як вважатиме за потрібне, але технокорпорації все одно намагатимуться вибити собі найсприятливіші умови в таких місцях, як, наприклад, Індія та Євросоюз.

З іншого боку, у лобізмі ШІ-корпорацій з’явилися принципово нові риси: зросла роль шантажу й непрямих погроз. Усю істерію щодо небезпеки ШІ, яка розгорнулася за останній рік, можна сприймати як свідоме роздмухування загрози з боку технокорпорацій та проплачених експертів, щоб уряди й інші компанії відчували страх перед новим цифровим класом. Іншими словами, Альтман та його колеги навмисно роздмухують загрозу лише для того, щоб виступити рятівниками — тими, хто може приборкати цього ШІ-звіра.

Інший ШІ-магнат, Ілон Маск, останніми місяцями теж улаштував політичні гастролі й спілкувався з високопосадовцями з Китаю, прем’єр-міністром Монголії, президентами Південної Кореї, Мексики та Туреччини, пив вино з прем’єр-міністеркою Італії Джорджою Мелоні, братався з президентом Франції Еммануелем Макроном, а днями зустрівся з прем’єр-міністром Індії Нарендрою Моді, шанувальником якого оголосив себе публічно. Маск обговорював зі світовими лідерами діяльність його корпорації Tesla, виробника «зеленої» енергії та електрокарів, але не менш важливим було обговорення іншої компанії — Twitter, у якій ШІ відіграє ключову роль.

Маск — відомий ШІ-аларміст, який ще недавно пропонував зупинити всі ШІ-розробки на пів року, щоб не сталося непоправного й машини не знищили людство. На тлі зустрічі з президентом Макроном Маск дав інтерв’ю французькому медіа, у якому окреслив небезпеку ШІ так: «Дуже небезпечно, коли люди використовують ШІ для поганих цілей, наприклад, для маніпуляції громадською думкою. За допомогою ШІ людей можна змусити вірити в неправдоподібні речі або викликати в користувачів соцмереж достатньо гніву, щоб розв’язати війну». Хоча ці слова звучать як проста констатація факту, з вуст Маска, який контролює ШІ Twitter, їх можна сприймати як погрозу. 

Політичні гастролі Маска відбуваються на тлі його неофіційної війни проти адміністрації Байдена та демократичної партії загалом: Маск зняв бан із твіттер-акаунта Дональда Трампа й водночас допомагає розкручувати скандального демократичного кандидата, завзятого антиваксера та конспіролога Роберта Кеннеді — молодшого. Маск не намагається стабілізувати неспокійне політичне життя США, а навпаки, підкидає дров у вогонь поляризації суспільства напередодні виборів президента США — 2024, які, за побоюваннями багатьох експертів, можуть закінчитися масштабними заворушеннями.

Щоб зрозуміти неоднозначність політичних ігор Маска, достатньо подивитися на його позицію щодо України. З одного боку, супутники компанії Маска Starlink забезпечили зв’язком українських військових на передовій, що значною мірою нівелювало перевагу Росії в засобах радіоелектронної боротьби. З іншого, ще в жовтні 2022 року Маск запропонував план мирного врегулювання, за яким Україна мала віддати РФ Крим, закріпити позаблоковий статус та провести референдуми на захоплених РФ територіях.

Маск уже майже 10 місяців послідовно критикує адміністрацію Байдена щодо України: то за розпалювання війни, то за надто велику військову й фінансову допомогу, а іноді за те, що США взагалі допомагають Україні. Усе це висловлює не сам Маск, а його близьке коло, особливо техномільярдер Девід Сакс, чиї твіти з критикою України просуваються не лише алгоритмами Twitter, а й постійно підкріплюються схвальними коментарями самого Маска (що також алгоритмічно ампліфікує критичні щодо України думки Сакса).

Чи хоче Маск, щоб Україна програла війну? Не думаю. Скоріше, Маску байдуже, чим закінчиться війна. Критична роль його технологій в історичному процесі вже доведена, що робить Starlink найпотужнішим політичним та військовим інструментом поза контролем будь-якої держави. І доки війна триває, Маск продовжить використовувати цей «інфопривід» для критики своїх політичних конкурентів у США, нескінченно ампліфікуючи його алгоритмами Twitter.

Яке місце України в цьому процесі?

Новий цифровий світовий порядок розгортається на наших очах, й Україна відіграє в цьому провідну роль. Якщо уважно стежити за діяльністю та заявами Міністерства цифрової трансформації України, то неважко здогадатися, що Україна — прихильниця цифрової глобалізації. Міністерство хоче скоротити уряд і перетворити державу з набору великовагових бюрократичних інституцій на додаток. Щобільше, технокорпорації та їхні алгоритми входять у життя нашого суспільства в час війни швидше та масштабніше, ніж в інших країнах: від тих самих Starlink Маска до співпраці з Apple для повоєнного перепису населення, від воєнізованого ШІ Palantir до переведення держданих у хмарні сервери Amazon. Саме тому світові технокорпорації наввипередки інвестують в Україну: у перегонах на визначення майбутнього цифрового порядку наша країна, здається, — на їхньому боці.

Однак, щоб посісти належне місце у світовому алгоритмічному порядку, Україна ще має набути цифрової суб’єктності. Це стане можливим, лише якщо ми самі почнемо виробляти значущі для світу алгоритми, і експорт «Дії» в західні країни — чудовий початок. Для цього українцям потрібно чітко усвідомити, що світ переживає докорінні зміни, пов’язані саме з алгоритмами й ШІ, а наша війна — лише частина цих змін, до яких ми можемо прикласти руку.