ЄС вигідно розширитися на Україну. І тепер уже країни-гальма опинилися під питанням

У середині грудня має відбутися саміт Європейського Союзу в Брюсселі. Консультації вже розпочалися, і політичні інсайдери зазначають, що процес просувається дуже складно. Для України ця подія мала б нести позитив: на саміті очікують офіційних заяв про зелене світло для початку перемовин про вступ у ЄС. Поки що не приховує своїх заперечень прем’єр Угорщини Віктор Орбан. Але якщо тут ніяких сюрпризів немає, то, як кажуть джерела Заборони, торги тривають і з представниками низки інших країн, що є вкрай небезпечним.

Разом з політологами редакторка Заборони Ірина Олійник проаналізувала, які мотиви керують Віктором Орбаном, та зʼясувала, чого варто очікувати від саміту Україні та Молдові.     

Євроінтеграція України: Орбан хоче грошей

Напередодні консультацій послів ЄС, 4 грудня, угорський премʼєр-міністр Віктор Орбан надіслав листа президенту Євроради Шарлю Мішелю. Пославшись на погано підготовлену пропозицію, він закликав не виносити на порядок денний рішення стосовно макрофінансової допомоги Києву та відкласти питання переговорів щодо членства України в блоці. Натомість політик пропонує підписати угоду про стратегічне партнерство на 5–10 років.

Через проблеми з дотриманням та захистом прав людини, верховенством права та невиконанням реформи у сфері запобігання і протидії корупції у 2022 році ЄС заморозив €22 млрд підтримки для Угорщини. І Будапешт зацікавлений обміняти свій голос Україні на гроші.

«Для ухвалення стратегічних рішень потрібна згода всіх 27 країн — членів Євросоюзу. Тож Угорщина може блокувати та відтермінувати початок офіційних переговорів для Києва. Зараз усі сили з боку ЄС кинуто на те, щоб переконати Угорщину. А Будапешт відверто маніпулює й шантажує. Однак ще є час, щоб угорська влада змінила свою позицію публічно, в Орбана є сподівання отримати заморожені європейські гроші. Він хоче отримати цю поступку ще до початку саміту», — каже в коментарі Забороні політолог Ігор Рейтерович.

Насправді незгоду можна обійти. У ЄС передбачено механізм, який дозволяє ігнорувати вето однієї країни, якщо вона серйозно та наполегливо порушує принципи, на яких стоїть блок.

«Для європейців це дуже принципове питання — дати зелене світло Києву й Кишиневу щодо початку переговорів. З боку європейських лідерів уже звучали реальні запевнення, що вони готові до цього. В іншому випадку їм потрібно буде йти на непопулярні рішення та запроваджувати статтю 7 договору ЄС, яка дозволяє ігнорувати думку однієї країни, яка не поділяє європейських цінностей в ухваленні важливих рішень», — зазначає експерт.

Сьома стаття Договору про заснування Євросоюзу регламентує можливість зупинення деяких прав членства, таких як право голосу в Єврораді.

Саміт ЄС 14–15 грудня: чого очікувати

Політичні оглядачі, з якими спілкувалася Заборона, наголошують: важко передбачити, чи буде ухвалено офіційне рішення про початок переговорів. Однак, на думку політолога Петра Олещука, є висока ймовірність, що ухвала все-таки буде на користь Києва.

«Єврокомісія визнала, що більшість реформ Україна виконала. Але в ЄС має бути ухвалено політичне рішення, яке сигналізуватиме іншим державам — членам ЄС, що треба вже нарешті давати Києву офіційне запрошення на початок переговорів, — зауважує Олещук. — Більшість країн Європи налаштовані на те, щоб усе ж таки визнати, що Україна йде в правильному напрямку та загалом втілює необхідні реформи».

Проміжний звіт про виконання Києвом реформ згідно із сімома рекомендаціями ЄС оприлюднять у березні 2024 року.

Довгострокова фінансова допомога Україні від ЄС

На саміті в Брюсселі також будуть обговорювати питання фінансової допомоги Києву. Йдеться про €50 млрд до 2027 року. Але і тут, за традицією, гальмами керує Угорщина. До того ж на бік Орбана став нещодавно обраний Роберт Фіцо. Очільник уряду Словаччини теж попередив, що не підтримуватиме військову допомогу Україні й не голосуватиме за жодні санкції проти Росії.

Фінансова допомога Києва, пише Financial Times, стала предметом суперечок серед країн-членів також через бюджетні пріоритети ЄС. Зокрема, йдеться про рішення Єврокомісії об’єднати підтримку Україні з іншими запитами на фінансування для розширення свого бюджету до 2027 року. Так, у червні 2023-го Єврокомісія попросила затвердити €66 млрд додаткових витрат. Бюджет постраждав через кризи останніх кількох років: COVID-19, міграція, слабка інфляція, війна. Основний тягар через збільшення видатків лягатиме на конкретні країни-контрибутори, тобто тих, хто платить у бюджет ЄС більше, ніж отримує з нього: це Німеччина, Нідерланди, Франція, скандинавські країни та Італія. Тож є пропозиція скоротити цю суму на 20%. 

«Угорщина традиційно виступає драйвером у блокуванні допомоги Україні, але є й інші питання всередині ЄС. Німеччина прагне зменшити свою участь у загальному пакеті допомоги, посилаючись на те, що країна самостійно виділяла потужну фінансову й військову підтримку для України, — підсумовує Петро Олещук. — Німеччина очікує від інших європейських держав, що вони теж братимуть активну участь у цьому». 

Своєю чергою Україна попередила, що невизначеність щодо пакетів підтримки з боку США та Європи ставить під загрозу макрофінансову стабільність країни. Рішення про виділення коштів для Києва в рамках оновленого бюджету має бути ухвалено до кінця року — тоді закінчиться нинішнє фінансування.

Україна — Молдова: спільний шлях у ЄС

Рішення на саміті ЄС щодо майбутньої євроінтеграції України буде визначальним і для Молдови. Ігор Рейтерович переконаний: у ЄС розглядають початок переговорів тільки як спільне рішення, адже Київ та Кишинів мають дуже схожі умови з точки зору виконання взятих на себе зобов’язань.   

«Євросоюзу краще вести перемовини про розширення одразу на кілька країн. У ЄС ніколи не приймали одну країну, розширення завжди відбувалося через приєднання кількох держав, — зауважує політолог. — Тому я не розглядаю можливості, що на саміті з Молдовою почнуть перемовини, а з Україною — ні. Хай яке ухвалять рішення, воно буде спільним для обох країн. За європейською логікою, інтегрувати країни, які розташовані поруч, простіше, тому що багато чого Київ та Кишинів можуть робити спільно».