Заборона розповіла нові деталі розслідування вбивства Шеремета. Ось що треба знати

20 липня 2016 року сталося одне з найгучніших вбивств за весь післяреволюційний період в Україні. Журналіста Павла Шеремета підірвали в його машині в центрі Києва. На момент вбивства він був громадянином Росії з посвідкою на проживання в Україні, ведучим радіо «Вісті», виконавчим директором видання «Українська правда» та цивільним чоловіком засновниці видання Олени Притули. Тодішній президент Петро Порошенко назвав розслідування смерті журналіста «справою честі».

Проте, попри заклик президента, справа рухалася повільно. Йшли місяці, а поліція не мала ані підозрюваних, ані мотиву, ані будь-яких інших даних, що могли б сприяти розкриттю злочину. Все, що демонструвала суспільству поліція, — це відео з камер спостереження, де було видно, як закладалася вибухівка. Однак розпізнати виконавців не вдавалося. 

Майже через рік після вбивства українські журналісти з агенції «Слідство.Інфо» спільно з міжнародною агенцією OCCRP опублікували власне розслідування вбивства колеги. Журналістам вдалося знайти відео, на якому були зафіксовані можливі виконавці злочину. Найцікавіше, що самі поліцейські цей фрагмент відео не помітили та не мали його у себе. Окрім цього журналістам вдалося з’ясувати, що в момент закладення вибухового пристрою під автомобіль Павла Шеремета неподалік перебував працівник Служби безпеки України Ігор Устименко. Він провів кілька годин безпосередньо біля місця вчинення злочину. На цей момент поліція та слідчі уваги не звернули. Вже після публікації журналістського розслідування представники правоохоронних органів пообіцяли викликати цю людину на допит як свідка.

Однак, навіть попри великий суспільний резонанс після публікації журналістського матеріалу, якихось реальних зсувів по справі не трапилося. 

Все змінилося, як тільки президентом України став Володимир Зеленський. Він насамперед пообіцяв, що поліція дізнається імена вбивць, і це було частиною угоди з тодішнім міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим — єдиним чиновником Кабінету міністрів, який зберіг свою посаду після парламентських виборів 2019 року. 

Через пів року після приходу до влади Зеленського поліція зібрала брифінг і повідомила про завершення гучного розслідування. У виконанні вбивства звинуватили трьох людей, пов’язаних між собою волонтерством на фронті. Андрій «Ріффмайстер» Антоненко служив у ССО (Сили спеціальних операцій Збройних сил України), Юлія «Лисиця» Кузьменко працювала дитячою кардіохірургинею і їздила на Донбас як волонтерка, Яна Дугарь служила військовим медиком.

Ще двом знайомим трійці підозрюваних не пред’явили офіційних звинувачень, але їх представили як людей, які мають відношення до організації вбивства, — це колишня співробітниця київського СІЗО Інна «Пума» Грищенко та Владислав «Буча» Грищенко, неодноразово судимий за тяжкі злочини спеціаліст з вибухівки, який служив сапером у 95-й аеромобільній бригаді ЗСУ (про подружжя Грищенків та їхні зв’язки зі спецслужбами Заборона зробила розслідування).

Спочатку українське суспільство, хоч і не з повною довірою, але все ж серйозно поставилося до версії, яка була озвучена правоохоронцями. Однак з плином часу ставав все більш очевидним той факт, що доказів, зібраних поліцією, недостатньо для того, аби довести провину підозрюваних. Більше того: самі підозрювані та їхній захист почали надавати суду свідчення та дані, що підтверджували їхні алібі. Це призвело до того, що одну із підозрюваних, Яну Дугарь, дуже швидко відпустили з СІЗО під домашній арешт. Іншим пощастило менше: понад два роки Антоненко та Кузьменко провели під арештом у СІЗО. Однак у серпні 2020-го під цілодобовий домашній арешт вийшла Кузьменко (пізніше арешт замінили на нічний), а у квітні 2021-го — Антоненко. Колишній президент Петро Порошенко публічно підтримував підозрюваних та навіть висунув Юлію Кузьменко кандидаткою у народні депутати від своєї партії «Європейська солідарність» у 50-му окрузі на Донеччині.

Паралельно з цим українські журналісти видання Заборона опублікували декілька матеріалів, які демонстрували факти того, що правоохоронці не все розповідають суспільству та спеціально або ж випадково не звертають увагу на важливі факти у справі. В останньому своєму матеріалі журналісти Заборони дізналися та підтвердили той факт, що поруч з місцем злочину увечері 19 липня перебував ще один пов’язаний з СБУ чоловік на ім’я Петро Кіян — це цивільний чоловік Юлії Кузьменко. Окрім цього, були знайдені докази того, що поліція знала про Кіяна та вела за ним оперативну роботу протягом тривалого терміну, однак згодом з невідомих причин слідчі вирішили заарештувати лише його дружину. Питання про те, чому на брифінгу 2019 року поліція демонструвала записи розмов Петра Кіяна з натяком на його причетність до вбивства, а згодом просто забула про нього, залишається відкритим.

Суди у справі про вбивство Павла Шеремета продовжуються, але вони вже давно перетворилися на демонстрацію протистояння політичних опонентів — обвинувачених, які декларують свою лояльність представникам опозиції (Петру Порошенку та партії «Європейська солідарність»), з одного боку, і поліції з прокуратурою з іншого. У такій ситуації присяжним, які мають винести вердикт, важко бути неупередженими та розібратися у фактах та домислах сторін. І це точно не допомагає досягти справедливості для вбитого журналіста та його близьких.