Читаєте зараз
Зрізали взуття з дітей ножем: боєць ССО поділився деталями операції на Київщині

Зрізали взуття з дітей ножем: боєць ССО поділився деталями операції на Київщині

Ilona Kivva
Автор:
  • Під час окупації Київської області група мирних жителів спробувала самотужки вибратися з небезпечної території.
  • Під час евакуації вони потрапили під обстріл і опинилися у пастці.
  • Порятунок мав пройти максимально непомітно для ворога, тому операцію доручили українським спецпризначенцям.

Бійці Сил спеціальних операцій Збройних сил України беруть участь в ювелірних завданнях: не тільки із знешкодження ворога, а й з порятунку побратимів та цивільних. Так, під час окупації Київської області воїни ССО отримали завдання врятувати цивільних, які опинилися у пастці прямо під носом у ворога. Завдання ускладнювалося тим, що у групі були діти, двоє з них перебували у вкрай тяжкому стані.

Заборона розповідає подробиці порятунку цивільних зі слів безпосереднього учасника подій.


Місія +1 до карми: розповідь бійця ССО про Київську область

Під час боїв за Київську область бійцям Сил спеціальних операцій ЗСУ доводилося виконувати не тільки бойові завдання, а й рятувальні. Одна з найбільш складних таких місій сталася навесні, розповів оператор ССО.

‎«Під час виконання бойового завдання вночі отримали додаткову вказівку, що декілька цивільних при самостійній евакуації потрапили у пастку в районі Демидівського моста: троє дітей від 11 до 16 років та четверо дорослих. Вони були місцевими, тому рухалися по пам’яті по низовині, яка була підтоплена, але не врахували моменту, що у цій місцевості є водяні канали», — згадує спецпризначенець. 

У результаті люди потрапили у пастку: спереду, зліва та справа у них був канал, глибиною більше, ніж людський зріст, а позаду ворог вів обстріли, тому шляху відходу не було. Діти не вміли плавати, через це всі були змушені чекати на допомогу по коліна у воді.

«Такі місії у нас були не вперше і ми між собою називали їх “+1 до карми”. Коли ми чули, що десь люди потребували терміново допомоги, то це навіть не обговорювалося, тому ми вирушили в сторону моста. Коли вийшли на рубіж нашої лінії оборони, зв’язалися з жінкою з групи цивільних і зрозуміли, що ситуація ускладнюється. Нам передали, що люди заблоковані у районі моста, а це ближче до блокпоста противника, а по факту вони знаходилися посеред водної перешкоди на невеличкому острівці», — пояснив військовий. 

Проблема була ще й у тому, що заблокованими люди були приблизно з 19:00, а коли військовослужбовці дісталися до місця, було вже десь 1:00. Температура повітря постійно падала і на той момент була вже близько нуля.

Бійці ССО почали спускати на воду човни, але підтоплена територія була у різних кущах та деревах, тому просунутися по прямій до острівця було неможливо: вони або застрягли б, або були б помічені ворогом.

«Ми вирішили йти на зустріч позиції противника в лоб і, зрівнявшись з острівцем, піти паралельно позиціям окупантів. Звісно, ми намагалися максимально непомітно діяти, щоб не видати себе. Група йшла по ланцюгу і частина залишалася на обороні на певних точках. У результаті на човні до самого острівця підплив один наш боєць. Він виводив цивільних на берег, а там вже по Демидівському мості у темряві ми виводили їх на свою сторону», — згадує подробиці військовий. 

За його словами, одна з дівчаток була у вкрай важкому стані. Вона практично увесь час була без свідомості і тільки час від часу приходила до тями, поки її несли. Другою евакуювали її сестру, і вже тільки при огляді в автомобілі у відносній безпеці військові помітили, що вона поранена. Але дівчина не усвідомлювала цього, тому поводилася доволі жваво. Також у групі був 16-річний хлопець: увесь час він стояв у воді без взуття, тому отримав сильне обмороження. Взуття на дівчатах теж було настільки обмерзле, що зрізати його доводилося ножем.

«Коли ми вже говорили з дорослими, вони розповіли, що їх обстріляли. Характер обстрілу свідчить, що ворог бачив їх і хотів знищити або покалічити. Вони увесь час телефонували всім, кому тільки могли. Мабуть, це і врятувало їм життя. Місце, де вони знаходилися, взагалі було відмічене у нас як зона без зв’язку, але якимсь дивом він у нас був і їхній телефон за увесь цей період не розрядився. Якби телефон сів, ми б їх не знайшли», — впевнений спецпризначенець.

Раніше Заборона розповідала історію колишнього десантника з Харківщини, який влаштував справжній партизанський супротив окупантам. Чоловік ночами викрадав ворожі боєприпаси, пошкоджував техніку та зливав пальне. Під час вилазок йому допомагала чотирилапа подруга.

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій

Нагору