5 «ні» на питання про вбивство Шеремета — через 5 років після трагедії

Журналіст Павло Шеремет загинув у Києві 20 липня 2016 року — машина, якою він їхав на роботу на радіо «Вести», вибухнула. Вибуховий пристрій заклали під днище автомобіля — він спрацював, коли виконавці вбивства дистанційно його активували. Тодішній президент України Петро Порошенко сказав, що знайти вбивць Шеремета для нього «справа честі» й пообіцяв зробити все, щоби розслідувати справу якомога швидше. Однак за нього розслідування не просунулося, і тільки коли президентом став Володимир Зеленський, поліція оголосила перші результати та передала справу до суду.

Редакція Заборони проводить власне розслідування вбивства нашого колеги і стежить за судовим процесом. У п’яту річницю загибелі Шеремета ми відповідаємо на головні питання про це вбивство — і відповіді невтішні.

Чи відомі організатори вбивства?

Ні.

У грудні 2019 року поліція назвала організатором Андрія Антоненка — учасника війни на Донбасі, співробітника Сил спеціальних операцій і рок-музиканта, відомого під псевдонімом Riffmaster. Однак незабаром його перекваліфікували у виконавця.

Зараз справу про організаторів і замовників виділено в окреме провадження.

Троє обвинувачених уже розглядаються судом. Це означає, що вони точно винні?

Ні.

У грудні 2019 року поліція затримала трьох підозрюваних у вбивстві: крім Антоненка, заарештували дитячого хірурга і військову волонтерку Юлію Кузьменко та медсестру Яну Дугарь, яка також волонтерила на Донбасі. Усі троє заперечують свою провину. Андрій Антоненко стверджує, що його зовнішність відрізняється від зовнішніх даних чоловіка на відео, а Юлія Кузьменко, за словами захисту, у день вбивства була вдома — і це підтверджується даними білінгу її телефону в матеріалах справи, які стали доступні редакції Заборони.

Звинувачення будувалося на тому, що незадовго до вбивства Шеремета підозрювані обговорювали сценарії «дестабілізації ситуації в країні». На брифінгу журналістам показали частину такого діалогу — у ньому обговорювалося, скільки касет «Граду» потрібно, щоби підірвати Київ, а про Шеремета не йшлося. З повної розшифровки випливає, що це просто частина емоційного діалогу двох друзів, які багато критикували владу.

Також після затримання фігурантів глава департаменту зі зв’язків із пресою МВС Артем Шевченко листувався з тодішньою подругою Кузьменко Василисою Мазурчук і сказав, що в справі замішана контррозвідка СБУ, а причиною усунення Шеремета було те, що він нібито «російський агент». Щоправда, у розмові з Забороною Шевченко заявив, що «малюнки в онлайні може намалювати будь-хто».

Чи зрозуміло, кому було вигідне вбивство журналіста?

Ні.

В обвинувальному акті слідчі заявили, що Андрій Антоненко організував вбивство журналіста, оскільки захопився «ультранаціоналістичними ідеями і, культивуючи величність арійської раси, прагнучи зробити свої погляди об’єктом уваги громадськості», зібрав групу виконавців.

Однак незабаром поліція заявила, що мотив був у тому, щоби дестабілізувати суспільно-політичну ситуацію в Україні. Втім, вбивство Шеремета ніяк не вплинуло на стабільність у країні.

На початку 2021 року з’явилася нова версія — у її центрі опинився президент Білорусі Олександр Лукашенко. Брюссельське видання EUObserver опублікувало запис, де розмовляють, ймовірно, глава білоруського КДБ у 2008–2012 роках Вадим Зайцев і два співробітники контртерористичного підрозділу «Альфа» КДБ. 11 квітня 2012-го вони обговорювали план ліквідації політичних опонентів, серед яких був і Павло Шеремет. Людина, що надала ці матеріали — це Ігор Макар, колишній заступник командира бойової групи «Алмаз» — антитерористичного підрозділу Міністерства внутрішніх справ Білорусі. Після публікації він приїхав до Києва й дав свідчення поліції. Однак відтоді МВС не повідомляло нічого про розслідування цієї версії вбивства.

Крім того, важливо знати, що Павло Шеремет у 2016 році, ймовірно, перебував на лінії вогню в конфлікті олігархічних угруповань, які боролися за перерозподіл власності в постреволюційній Україні та за збереження впливу в умовах політичної кризи 2016 року. Саме це могло призвести до його загибелі. Такого висновку дійшла редакція Заборони після вивчення доступних нам матеріалів справи. Ось перша, друга, третя й четверта частини розслідування.

Чи варто довіряти розслідуванню МВС?

Ні.

Версії вбивства Шеремета постійно змінювалися. 3 серпня 2016 року позаштатний радник міністра внутрішніх справ України Антон Геращенко заявив, що Шеремета вбили з метою «підриву державного устрою України». Наступного дня ще один радник Зорян Шкіряк сказав, що «за вбивством стоять російські спецслужби». У лютому 2017-го поліція назвала пріоритетну версію — вбивство через професійну діяльність журналіста. Того ж року всю інформацію стосовно розслідування поліція засекретила, хоча за законом не має цього робити. У 2019-му глава МВС Арсен Аваков пояснював це тим, що «в ході розслідування ми відчували, що нашим підозрюваним хтось дає інформацію, і саме це було причиною того, що ми у 2017 році максимально засекретили слідство».

Крім того, слідчі формулювали звинувачення щодо підозрюваних на підставі їхніх зв’язків із людьми, які знайомі між собою. У них кримінальне минуле і є навички вибухотехніки, але прямих доказів у цій справі немає — і це визнають навіть високопоставлені співробітники МВС. Водночас у справі відсутні згадки про співробітників Служби безпеки України, які могли мати стосунок до стеження за Шереметом і, можливо, до організації вбивства. Не викликає довіри і вибірковий підхід до перевірки показань свідків, який поліція задіяла в інших епізодах слідства (наприклад, у тому, що ми описували у двох частинах нашого попереднього розслідування).

Чи безпечно працювати журналістом в Україні?

Ні.

Українська організація «Інститут масової інформації» назвала трендом 2020 року напади на журналістів. За минулий рік було зафіксовано понад 180 випадків порушення свободи слова, більшість із яких пов’язані з фізичною агресією. У 2021 році ситуація не покращилася, а через обмеження, пов’язані з поширенням коронавірусу, погіршився й доступ до інформації.

У розмові з міжнародною організацією CPJ, яка займається моніторингом та захистом прав журналістів, головна редакторка «Української правди» Севгіль Мусаєва заявила: «Ми знаємо, що за такої безкарності вбивства журналістів можуть повторитися, тому для України зараз важливо знайти людей, які вбили Павла, а також людей, які замовили [його вбивство]».

Довідка:

Павло Шеремет — білоруський і російський журналіст, який із 2012-го працював в Україні. У 1997 році журналіста заарештували в Білорусі за репортаж із білорусько-литовського кордону. Шеремет провів три місяці у в’язниці — пізніше його депортували й він лишився жити в Росії. Там працював на «Першому каналі» до 2008 року й пішов, бо не погоджувався з редакційною політикою. В Україні Шеремет вів програму на радіо «Вести», публікувався в «Українській правді» й був одним із керівників цього видання, а також головним редактором сайту «Білоруський партизан» — опозиційного білоруського медіа, яке сам і заснував.