Температура тижня. Напад поліції на гей-клуб, зґвалтування в колонії та професії без стереотипів

«Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними», – стверджує стаття 21 Конституції України. За допомогою дайджесту «Температура тижня» ми моніторимо, чи це справді так.

Права ЛГБТ і можливості поліції

У ніч із 19 на 20 квітня у дніпровський гей-клуб «Потьомкін» увірвалися 20-25 працівників поліції і поклали усіх присутніх на підлогу. За словами очевидців, правоохоронці озвучували образи й жарти, пов’язані з сексуальною орієнтацією. Двох іноземців, які в той час були у клубі, змусили голосно співати гімн України. Одному із відвідувачів нанесли тілесні ушкодження.

Владислав, артист, що виступає в образі драг-квін, розповів: «Перші півгодини я взагалі не розумів, що відбувається. У прямому сенсі прощався з життям. Я навіть уявити не міг, що з криком «півні, п ******си» може залітати поліція, це більше було схоже на гопників. Для мене це був страшний стрес. Хто чинив опір – били прикладом по потилиці. Було відчуття, що ми опинились в страшному кіно. Один з них мені погрожував вибити зуби берцями на сцені, говорив «подивимося, який ти артист». Окрім того, правоохоронці фотографувалися попереду Владислава, обсипаючи його погрозами та образами, а також змушуючи артиста скандувати «Слава Беркуту».

Як з’ясувалося пізніше, цей візит поліцейські здійснили в рамках досудового розслідування за ч. 1 ст. 302 ККУ «Створення або утримання місць розпусти і звідництво».

У правозахисному ЛГБТ-центрі «Наш світ» вважають, що притягнення до кримінальної відповідальності за так зване «розповсюдження порнографії», або «утримання місць розпусти» (статті 301 і 302 ККУ відповідно) є анахронізмом та інструментом вибіркового впливу, якщо це торкається добровільних дій дорослих людей.

Права ромів і бездіяльність влади

25 квітня ​ апеляційний суд частково задовольнив скаргу щодо виселення ромів з села на Одещині. Розслідування та судові засідання тривають майже три роки.

Передісторія: 27 серпня 2016 року в селі Лощинівка (Одеська область) сталося жорстоке вбивство 8-річної дівчинки, у якому запідозрили місцевого жителя ромської національності. Того ж дня селяни вийшли громити будинки ромів і вимагали від сільської влади виселити їх. Зупинити 180 розлючених людей направили лише одинадцятьох поліцейських. У результаті, мешканці примусово виселили ромів із села.

Як повідомила адвокатка Юлія Лісова, минулого тижня суд:

визнав бездіяльність поліції під час погромів в Лощинівці протиправною;

визнав протиправними дії Лощинівського сільського голови, які полягали в виготовленні рішення про виселення з села ромських родин;

стягнув із Лощинівської сільської ради та Головного управління Національної поліції в Одеській області моральну шкоду в розмірі 10 тис. грн на користь кожного позивача.

Право на справедливий суд

​​

17 квітня двох довічно ув’язнених українців звільнили в залі Верховного Суду. Про це на своєму Facebook повідомив директор зі стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини  Михайло Тарахкало.

За звинуваченням в особливо тяжких злочинах, скоєних 2001 року, засуджені отримали довічне покарання. Під час судових засідань вони неодноразово наголошували, що їх примусили відмовитися від адвокатського захисту та визнати свою провину. Національні суди не взяли це до уваги, тому засуджені звернулися до Європейського суду з прав людини. 2016 року ЄСПЛ визнав порушення права на справедливий суд саме за тими епізодами, які стали підставою для довічного ув’язнення.

Понад два років адвокати відновлювали матеріали втрачених проваджень (справи залишилися в окупованому Донецьку).

17 квітня Велика палата Верховного Суду радилася понад шість годин. Результат – часткове скасування вироків, новий розгляд справ у суді першої інстанції і звільнення заявників у залі суду. Наступним кроком захисту буде боротьба за компенсацію з боку держави за «зайвий» термін, який чоловіки відсиділи в колоніях суворого режиму: це п’ять років у одного і десять – в іншого.

До речі, 12 березня ЄСПЛ дійшов висновків, що в Україні довічне позбавлення волі порушує третю статтю Європейської конвенції, яка забороняє катування та погане поводження з засудженими.

Права засуджених

До колонії, де зґвалтували атовця, не пустили правозахисників. 23 квітня адміністрація Бердянської виправної колонії №77 відмовилася пускати членів моніторингової групи, до якої входили двоє журналістів та помічник народного депутата.

«Спочатку нам відмовив черговий по установі. Він сказав, що в нас не вистачає документів. Після цього нам відмовив начальник установи. Всі вони казали, що ми маємо знати законодавство, проте коли ми відповідали, що знаємо його та перелічували необхідні для допуску документи, то розмова просто йшла по колу», – розповіла юристка Харківської правозахисної групи та учасниця візиту Ганна Овдієнко.

На місце події викликали поліцію, проте правоохоронці не змогли вплинути на рішення адміністрації колонії і просто прийняли заяву помічника народного депутата про вчинення кримінального правопорушення.

Як писала Заборона, у березні стало відомо, що в Бердянській виправній колонії №77 зґвалтували 24-річного засудженого ветерана АТО.

Право на професію

Міністерство інформаційної політики запустило кампанію «Твоя професія – твій вибір», спрямовану проти стереотипів щодо «жіночих» і «чоловічих» занять.

П’ять відеороликів, які створили на підтримку Державної соціальної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року, транслюватимуть як соціальну рекламу на телеканалах, у кінотеатрах та в інтернеті.

Нагадаємо, лише у грудні 2017 року в Україні скасували перелік із 450 заборонених для жінок професій. Серед них були такі спеціальності: машиніст метро, моторист на кораблі, водій автобуса далекого прямування тощо.