«Учень. Історія Трампа»: чому фільм так не сподобався штабу Дональда Трампа

17 жовтня в кінотеатрах України стартує гостросатиричний байопік про чи не найбільш контроверсійного політика сучасності — фільм «Учень. Історія Трампа».

Команда республіканця намагалася всіляко перешкодити виходу стрічки до президентських виборів, адже вона показує шлях становлення бізнесмена і політика у 1970-1980-х. І цей шлях був доволі сумнівним з погляду етики, моралі й навіть законності.

Рой Кон — юрист, що стояв за «епохою маккартизму», коли у 1950-х у США розгорнулися справжні масові політичні репресії. Кон був головним «рішалою» Нью-Йорка, здатним за хороший гонорар розібратися з будь-якою юридичною чи політичною проблемою — не добираючи методів і керуючись лише трьома своїми головними правилами: «Атакуй, атакуй, атакуй», «Ніколи нічого не визнавай» і «Завжди проголошуй перемогу».

«Учень. Історія Трампа»: про що фільм

Фільм показує перші кроки Дональда Трампа (Себастіан Стен) у бізнесі та політиці. Історія починається 1973 року, коли він був амбіційним, але незграбним спадкоємцем нерухомості. Він прагнув стати великим забудовником, відкрити розкішний готель у центрі Нью-Йорку — та натомість змушений був особисто вибивати борги з орендарів квартир. У цей час проти компанії Фреда Трампа (Мартін Донован) подають позов через дискримінацію чорношкірих орендарів. У закритому елітному клубі Дональд знайомиться з Роєм Коном (Джеремі Стронг), який виявляється здатним закрити проблему. Рой розгледів потенціал в амбітному хлопцеві та взяв Дональда під своє крило. Так Дональд Трамп фактично і став учнем Роя Кона, а зрештою й перевершив вчителя.

Сценарій «Учня» написав американський журналіст Габріель Шерман, відомий своїми гострими, сатиричними та викривальними матеріалами. А зняв стрічку шведський режисер іранського походження Алі Абассі, котрий прославився іншим контроверсійним фільмом — кримінальною драмою «Вбивця «Священний павук» (2022). Заснована на реальній історії про серійні вбивства проституток 2001 року в Ірані стала сенсацією 75-го Каннського кінофестивалю і була заборонена в Ірані та Росії.

Хто такий Рой Кон

Рой Кон народився 1927 року у заможній нью-йоркській родині, що мала тісні зв’язки з великою політикою. У 20 років він закінчив Колумбійську юридичну школу і невдовзі, скориставшись знайомствами батька, отримав посаду районного прокурора Мангеттену.

У фільмі Кон часто згадує справу, якою дуже пишається. Йдеться про американських комуністів Юліуса та Етель Розенберґів, звинувачених у шпигунстві на користь Радянського Союзу (передусім, у передачі ядерних секретів). Саме безжальна обвинувальна промова Кона відіграла вирішальну роль у винесенні судом присяжних вироку, за яким Розенберґів було визнано винними. Подружжя стало єдиними цивільними особами, страченими США за шпигунство протягом Холодної війни.

Після суду над Розенберґами Кон став справжньою юридичною суперзіркою. 1952-го він переїхав у Вашингтон, де отримав посаду помічника Генерального прокурора США. Рой привернув увагу одіозного і дуже впливового сенатора Джозефа Маккарті, котрий тоді влаштував у Штатах справжнє полювання на відьом. Прикриваючись боротьбою з комунізмом, послідовники Маккарті, до яких долучився Кон і став чи не головним інквізитором, переслідували маргіналізовані спільноти — ліберальних ідеалістів, профспілкових активістів, євреїв та гомосексуалів. Хоча сам Кон був євреєм і геєм.

Зрештою епоха маккартизму в середині 1950-х закінчилася, а з нею і кар’єра Кона в Вашингтоні. Він повернувся у Нью-Йорк, де став впливовим адвокатом. Всю свою кар’єру побудував на своєму ж першому правилі успіху — «Атакуй, атакуй, атакуй». Трамп також це правило добре засвоїв.

The Apprentice: спроби заборонити фільм

Юристи кандидата в президенти надіслали листа з вимогою не допустити показу фільму в США, ще коли тривав Каннський фестиваль — у травні 2024-го. Напередодні безпосереднього старту американського прокату спробували ще раз. Та на заваді стала Перша поправка до Конституції США, що гарантує свободу слова. Також апелювали до «іноземного втручання» у виборчий процес, адже тут і режисер не місцевий, і створено стрічку в копродукції Канади, Данії та Ірландії. Та оскільки серед країн-виробників також є і США — теж не допомогло.

«Усі говорять про те, що Трамп судиться з багатьма людьми, але… не говорять про рівень успішності для нього цих судів», — сказав режисер Алі Аббасі.

Судові процеси Трампа

«Ніколи нічого не визнавай» — фірмовий стиль Роя Кона. Кульмінацією підходу у фільмі є телеінтерв’ю, яке адвокат давав незадовго до своєї смерті 1986 року від ускладнень, викликаних СНІДом. Коли журналіст ставить Кону пряме питання: «Чи ви маєте СНІД?», той відповідає: «Ні, я абсолютно точно не маю СНІДу, але я хворий на рак».

Те, як добре Трамп засвоїв правило, наочно ілюструють судові процеси, що проходили у розпал президентської кампанії:

• Звинувачення у підробці фінансових документів з метою впливу на вибори 2016 року. Адвокат Трампа перерахував як плату за мовчання $130 тис. порноакторці Стормі Деніелс, $150 тис. — моделі PlayBoy Карен Макдугал, і ще $30 тис. — працівнику Trump Tower, який стверджував, що в Трампа є позашлюбна дитина. Суд присяжних визнав Трампа винним, але вирок йому буде винесений вже після президентських виборів, якщо до цього часу справа не буде закрита за клопотанням адвокатів, яке мають розглянути 12 листопада;
• Дональда Трампа і ще 18 людей звинуватили у впливі на результати виборів 2020 року. Саме в межах цієї справи зробили тюремне фото — він став першим в історії колишнім президентом США, який пройшов через цю процедуру;
• справа щодо незаконного зберігання секретних документів після припинення президентських повноважень (справа закрита судом штату Флорида у липні);
• справа щодо ролі Трампа у штурмі Капітолія під час затвердження результатів президентських виборів 2020 року (справа триває).

За жодним зі звинувачень Трамп не визнав себе винним. А після оголошення вердикту у справі «порногрошей» заявив: «Це ганьба. Справжній вердикт буде винесений 5 листопада на виборах народом». Тоді він вкотре заявив про свою невинуватість та повторив скарги на те, що судовий процес проти нього сфальсифікований.

Ціль «Учня»

Невідомо, чи вплине якось фільм Абассі та Шермана на поточну ситуацію в США, але режисер і сценарист «Учня» жодним чином не ставили це собі на меті. То чого ж вони хотіли?

Просто поговорити про Трампа без політичних упереджень, відкласти емоції заради мистецтва, заснованого на фактах. «Це не написано для того, щоб впливати на думки людей, — каже сценарист Габріель Шерман. — Це написано як мистецтво. І те, що люди з цього винесуть, — їхній власний вибір. Це — універсальна історія про учня, який перевершив свого вчителя. І я сподіваюся, що люди зможуть сприйняти це як самостійний твір і не приносити до нього весь свій політичний багаж».

Дякуємо за підтримку ADASTRA CINEMA