'

Артбоєприпаси для ЗСУ: як можна наростити арсенал (і чому це не єдина проблема)

Ilona Kivva
Автор:
  • Генштаб ще у грудні 2023 року попросив додатково залучити 450 000-500 000 мобілізованих.
  • Суттєве збільшення чисельності мобілізованих створить навантаження на державу, зокрема, фінансове. 
  • Одна з найбільших проблем, яка, зокрема, залежить і від фінансової складової — дефіцит снарядів.

Україна має налагоджувати своє виробництво, зокрема і на території країн-партнерок. Ще один варіант — підземні виробництва, куди не дістануть ворожі ракети, але усе просувається повільно. Проблеми є й у союзників. Так, європейські країни та США зіткнулися з тим, що мають недостатні виробничі потужності, але шляхи розв’язання проблеми вже є.

Заборона розповідає про проблеми з нарощенням кількості боєприпасів і особового складу війська.

Мобілізація 500 000 людей в Україні: чому це проблематично

Ще у грудні 2023 року Генштаб попросив додатково залучити 450 000-500 000 мобілізованих. Це, ймовірно, стане одним із завдань законопроєкту про мобілізацію, який у січні-2024 зняли з розгляду для доопрацювання. 

Однак суттєве збільшення чисельності мобілізованих створить навантаження як на державу, так і на волонтерів. Завдання перших — забезпечити армію важкою технікою та боєприпасами, других — більш доступною технікою та озброєнням. На це потрібні гроші, але партнери видають військову допомогу дозовано. Крім того, є проблеми з її фінансуванням зі США та ЄС. Волонтери ж скаржаться на суттєве зменшення кількості донатів.

«Не секрет, що окремі підрозділи самі купують собі форму. Бо те, що видають, — неякісне, воно швидко промокає і перетворюється на ганчірку. Техніки ніколи не буває вдосталь, вона має тенденції до знищення, пошкодження, банального ламання. Це витратний матеріал, і завжди потрібно більше. Ми щоденно використовуємо 2 000 снарядів, а росіяни — 10 000. Цю різницю ми компенсуємо безпілотниками, проте вони летять 10 км, тоді як артилерія росіян гатить на 20–30 кілометрів. Останніми місяцями в нас з’являється виробництво безпілотників, які летять на дальні відстані, але їх теж мало», — пояснює військовий експерт Іван Ступак.

Читати більше новин в Telegram

Крім оснащення військових, держава також повинна гарантувати безпеку мобілізованих.

Снарядний голод: як можна розв’язати проблему

Одна з найбільших проблем — дефіцит снарядів. Так, втрати на складах з боєприпасами в Калинівці й Балаклії не встигли компенсувати. Водночас будівництво заводу з виробництва патронів тягнеться вже 10 років — з того часу, як єдиний такий захопили в Луганську росіяни.

«Ми маємо налагоджувати своє виробництво, зокрема на території країн-партнерок. У нас мають бути підземні виробництва, куди не дістануть ворожі ракети. Що більше в нас буде власного виробництва, то менша ймовірність, що росіяни нападуть на нас повторно. А після нашої перемоги вони точно плануватимуть нове вторгнення. Так, ми робимо кроки в цьому напрямку, але мали починати ще у 2019 році. На жаль, усе просувається дуже повільно», — зазначає Іван Ступак.

Західні союзники також мають проблеми з їх виробництвом. Так, європейські країни та США зіткнулися з тим, що мають недостатні виробничі потужності їх військових заводів, особливо тих, що виготовляють боєприпаси, пише The Economist.

При цьому модернізація відбувається, але, на жаль, повільно. Наприклад Штати вже заявили про намір збільшити виробництво 155-мм снарядів до 1.2 млн одиниць до 2025 року. німецький концерн Rheinmetall, британський BAE Systems, французький Nexter, фінсько-норвезький Nammo схиляються до того, аби виробляти менше продуктів з особливою складністю, а натомість віддати перевагу більш простим (а отже і швидшим) у виробництві снарядам. При цьому європейська професійна спілка представників оборонної промисловості каже, що заводи спершу хочуть отримати багаторічні контракти на замовлення, а лише потім почнуть переналаштовувати виробництво на високошвидкісне.

«Одним із способів для Європи рухатися швидше може бути послаблення технічних специфікацій. У будь-якому випадку снаряди рідко будуть відповідати чітко налаштованим вимогам щодо точності, коли їх вистрілять із часто зношених українських артилерійських стволів. І правила безпеки для тривалого зберігання не мають сенсу для снарядів, які будуть випущені протягом декількох днів. У війнах на виснаження потреба в кількості майже завжди переважає якість», — вважають у виданні.

Однак є і позитивні зрушення — німецький Rheinmetall вже наростив своє виробництво й до кінця 2024-го має виготовити 700 000 снарядів. Також компанія відкрила завод із виробництва та обслуговування бронетехніки в Україні. 

Rheinmetall в Україні: що передбачає угода

Генеральний директор провідного німецького виробника зброї Rheinmetall Армін Паппергер ще в грудні 2023 року заявив про плани з 2024-ого почати виготовляти бойові машини в Україні. Ними стануть бронетранспортер Fuchs та БМП Lynx.

АТ «Українська оборонна промисловість» в жовтні 2023 року разом з концерном створила спільне підприємство. Передбачалось, що в рамках співпраці спочатку буде здійснюватись ремонт і обслуговування, а потім вже власне і виготовлення західної техніки.

Fuchs Evolution. Фото: Rheinmetall

На початку броньовики будуть ще доставляти з Німеччини. Приміром, перший Fuchs хочуть передати ЗСУ до кінця першої половини року, а Lynx — в кінці 2024 – на початку 2025 року.

 Виробництво Fuchs безпосередньо на території України вдасться запустити наприкінці літа 2024 року, а Lynx — влітку 2025-го.

Раніше Заборона розповідала про чотири варіанти розширення війська без посилення мобілізації зі слів командира Сухопутних військ ЗСУ. 

Читати більше новин в Telegram

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій