Доктор Бабуся
Офтальмологиня пів століття працює в Інституті офтальмології — фотоісторія Заборони
Віра Сердюченко працює в Інституті офтальмології ім. Філатова в Одесі пів століття — з 1969 року. Це, мабуть, найавторитетніший науковий інститут в Україні, і щорічно через нього проходять тисячі дітей і дорослих з різними проблемами зору.
Ісландський фотограф Оскар Гадльґрімссон спеціально для Заборони задокументував кілька робочих днів з життя Віри Сердюченко — і цілого світу науки, до якого в обивателів зазвичай немає доступу. Його вразило те, що жінка у 82 роки, незважаючи на загрозу зараження коронавірусом, продовжує приймати десятки пацієнтів щодня. За свою роботу вона отримує всього приблизно 200 доларів на місяць — з урахуванням надбавок за стаж і науковий ступінь. Одноразові маски й рукавички, необхідні для захисту від коронавірусу, вона, як і всі співробітники інституту, купує собі сама.
Більшість підопічних професорки — діти з проблемами бінокулярного зору. Жінка каже, що не може кинути своїх пацієнтів, тому вона не йде на пенсію, а продовжує працювати з раннього ранку до пізнього вечора у своєму інституті.
Щоранку професорка Віра Сердюченко проходить 200 метрів від свого будинку до автобусної зупинки, де чекає маршрутку, яка везе її на роботу.
У маршрутці вранці дуже багато людей. А тепер, у розпал пандемії, люди віку Віри Сердюченко, очевидно, мають уникати скупчення людей — це може бути небезпечно для життя. Але її це не зупиняє. Головну будівлю інституту Філатова спорудили 1936 року, і вона досі залишається центром офтальмології в Україні. За радянських часів було всього два такі місця на весь Союз, друге розташоване в Москві. .
Докторка медичних наук, старша наукова співробітниця, лікар-офтальмолог вищої категорії, а також бабуся моєї дружини, професорка Віра Сердюченко.
Більшість пацієнтів професорки Сердюченко — діти з проблемами бінокулярного зору. Іноді дітям потрібна підтримка у вигляді плюшевого кролика, щоб вони подивилися в правильному напрямку.
Деякі інструменти й гаджети еволюціонували з розвитком цифрових технологій, а деякі ні — і продовжують чудово виконувати своє призначення. Все, що вам потрібно для цього тесту, — це лампочка і дзеркало, і попри цю простоту точність тесту не втрачається.
Територія інституту Філатова доглянута, потопає у квітах і зелені. Тут відвідувачі можуть знайти тихе місце для відновлення. Професорка Сердюченко позує для швидкого портрета в зеленій арці на дорозі до наступної будівлі.
Віра Сердюченко пояснює, як працює один з гаджетів, який вона використовує для точного вимірювання ступеня проблем з бінокулярним зором у пацієнта. Вона поміщає перше зображення з одного боку апарата, а друге — з іншого, потім пересовує їх ближче або далі, поки пацієнт не побачить кішку з вухами і хвостом.
Цю машину зробили в 1950-х роках минулого століття і досі використовують. І вона, як і раніше, працює дуже точно. Сучасний апарат стоїть поруч із 70-річною машиною. Обидва прилади в інституті в активному користуванні і дають дуже точні результати.
Інститут офтальмології — єдиний у своєму роді у всій Україні — приймає пацієнтів з усієї країни і часто із сусідніх країн, які не мають доступу до таких специфічних послуг.
Завідувач відділення онкології доктор Анатолій Малецький демонструє рентгенівський знімок пухлини, яку він щойно видалив з ока жінки, що сидить у кріслі позаду нього.
Доктор Анатолій Малецький показує кімнату для пацієнтів. Він переробив її зі старого кабінету, яким, схоже, ніхто не користувався. У номері є особистий душ та інші зручності.
Коридор з’єднує найстарішу і новітню будівлі Філатовського інституту. Він прикрашений зеленими рослинами і квітами, а через динамік відтворюються звуки природи, щоб надати затишку прогулянці по ньому.
Доктор Бабушка. Офтальмологиня полвека работает в Институте офтальмологии — фотоистория Забороны
На стіні кабінету професорки Віри Сердюченко висить намальований від руки хрест. Його використовують для вимірювання бінокулярного зору. Хрест підходить для вимірювання ступеня погіршення зору. Цю картину написала дочка, художниця Олена Сердюченко.
Навіть у свої 82 роки за Вірою Сердюченко складно увігнатися. Вона бігає по лікарні по 8–9 годин, оглядає пацієнтів, а потім іде додому і там доробляє дослідження і готується до медичних конференцій.
Оскар Гадльґрімссон — фотограф і художник, останні шість років фокусується в основному на зйомках в Азії і приділяє особливу увагу гостросоціальним питанням. Він опублікував фотокнигу про секс-роботу в Таїланді, зробив проєкт про мігрантів з Пакистану та Індії, що живуть у Дубаї, а також проєкт про боротьбу з бідністю в нетрях Мумбаї. Більше його робіт можна знайти на цьому сайті.
