Хочу щось змінити у своєму місті, але не знаю як. Герої першого сезону «Підпалюй» діляться своїм досвідом



Заступниця головної редакторки "Заборони", журналістка та текстова перфекціоністка.
Заборона продовжує збирати кошти на другий сезон артпроєкту про чейнджмейкерів, активістів та активісток. «Підпалюй» — це історії про тих, хто сміливо змінює місто, культурний світогляд людей і надихає на інноваційні рішення. З частини зібраних коштів ми вже розпочали зйомки нового сезону влітку. А зараз ми попросили героїв першого сезону — Діану Берг з Маріуполя та Сергія Летучого зі Старобільська — поділитися своїм досвідом, як розпочати зміни у своєму місті. Публікуємо інструкцію від них.
З чого варто почати, якщо хочете щось змінити на краще у своєму місті?
Почніть досліджувати, які ініціативи вже працюють. Можливо, в місті вже є спільноти та організації, які займаються близькою вам проблемою. Найлегше скооперуватися з однодумцями. Якщо таких немає — будете першопрохідцем, це теж круто.
Однодумців можна шукати на заходах з близькою по духу тематикою. А якщо таких ще немає — союзники знайдуться самі, коли побачать ваші пости в соцмережах. Ще можна написати колонку в місцеві засоби масової інформації і почитати коментарі, там серед купи хейтерів точно буде кілька адекватних людей.
Важливо вибирати тільки те, що хвилює особисто вас. Активізм працює, коли він чесний і щирий, інакше буде помітна (нікому не потрібна) фальш. Вам не подобається забудова парку? Протестуйте проти неї. Дратує дискримінація ЛГБТ+? Виходьте за свободу й різноманітність. А може, ви серйозно проти абортів? Що ж, тоді велкам, виражайте свою позицію — це буде чесно. Головне, не використовуйте насильство, дотримуйтеся законів і будьте готовими до діалогу з опонентами. (Однак якщо ви цис-чоловік — аборти не ваше діло, подумайте двічі і спрямуйте свою завзятість у сферу, яка стосується особисто вас).
Маріуполь. Фото: Андрій Бойко / Заборона
До яких складнощів потрібно готуватися?
До нерозуміння, неприйняття, а часом і саботажу. Хейтери та опоненти можуть сильно впливати на мотивацію — доведеться наростити товсту шкіру носорога і не брати все близько до серця. Знайдіть собі знайомого юриста й фотографа, подружіться з локальними медіа — це дуже допоможе. Вивчіть місцеві положення, закон і конституцію. Нарешті, замовте у нас безкоштовно настільну гру «Активація» про креативний протест і книгу про мирні зібрання Михайла Лебедя. Це відразу теорія і практика локального активізму, рекомендую.
Як комунікувати з міською владою?
Є два шляхи — комунікувати з владою або не робити цього спеціально. Обидва робочі. З огляду на те, що публічні акції (юридично — мирні зібрання) проводити без повідомлення влади законно, можна просто робити це, і все. Якщо мета — кооперація, то у вільній формі й через будь-який канал комунікації можна написати повідомлення про проведення своєї події (особливо актуально, якщо необхідна підтримка — поліція, швидка, перекриття доріг тощо). Втім, коли ви станете помітні, з вами самі зв’яжуться.
Маріуполь. Фото: Андрій Бойко / Заборона
Як залучати до своєї ініціативи більше людей?
Через соцмережі й медіа, через цікаві заходи, іноді — через провокацію, якщо вам це потрібно. Однак якщо до вашої діяльності не примкнув натовп — це зовсім не провал. Це лише означає, що суспільство поки не поділяє вашої позиції. Що ж, так буває і це ок. Навіть удвох можна привернути увагу до проблеми, а якщо вас п’ятеро — то це успіх. Часом непопулярні проблеми (наприклад, гендерна нерівність) не знаходять відгуку в більшості у вашому місті — значить, саме ви можете це змінити.
Маріуполь. Фото: Андрій Бойко / Заборона
Як не вигоріти, якщо нічого не виходить?
Найстрашніше вигоріти, коли все виходить. Що стрімкіше несеться, то більше витрачаєш себе на активізм і менше прислухаєшся до себе зсередини, спрямовуючи всі ресурси на політичне вираження. Якщо нічого не виходить, вигоріти менше шансів, але я не уявляю, як це «нічого не виходить». Вийшов з пікетом, а люди не прийшли? Чудовий перформанс, який показав ставлення.
З чого почати зміни у своєму місті?
Головне — розпочати. Можна з чогось неглобального. Почніть робити щось корисне для інших — кожен має свою суперсилу. Якщо ви не знаєте, яка у вас, — почніть допомагати у якомусь проєкті, десь волонтерити. Допомагаючи, ваша суперсила проявиться.
Якщо гарно співаєте — виступайте на благодійних заходах. Щось організовуєте — організовуйте. Так ви не тільки робитимете добру справу, а й встановите гарні знайомства, комунікації. А це ресурс. Також ви здобуваєте досвід. І це все — уже ваш капітал.


До яких складнощів потрібно готуватися?
Їх буде багато. Від банального «як ретельно не організовуй проєкт — все одно щось піде не за планом», до таких моментів, як нестача людського ресурсу для організації проєкту, нерозуміння оточення, власне розчарування. До цього треба бути готовими і не боятися.
Як комунікувати з міською владою?
Я просто пишу меру у фейсбуці, він мене знає, тому проблем не виникає. Коли проводжу захід у місті, зазвичай пишу лист у міську раду. Якщо це, наприклад, фаєр-шоу, то вони домовляються з пожежниками, просто відкривають доступ до живлення. Загалом, треба постійно розмовляти та ставитися до міської влади як до партнера, а не як до ворога. На початкових етапах [нашої діяльності] були проблеми з комунікацією. Але ми продовжували проводити івенти, і поступово кредит довіри виріс.
Старобільськ. Фото: Андрій Бойко / Заборона
Як залучати до своєї ініціативи більше людей?
Я роблю тусівки, тому що молодь любить тусити. А в тусівки закладаю сенси — наприклад, малюємо мурал, а паралельно виступають артисти, культурні діячі, поети, фотографи. Природно, що з нами волонтерить також молодь. Часто буває так, що дехто бере участь як глядач, а на наступному такому заході вже починає волонтерити. Тобто треба робити те, що цікавить вашу цільову аудиторію.
Як не вигоріти, якщо нічого не виходить?
Це філософське питання. Я вважаю так: хочеш робити, то роби. Не хочеш — не роби. Нема сенсу себе силувати.
Старобільськ. Фото: Андрій Бойко / Заборона

Заступниця головної редакторки "Заборони", журналістка та текстова перфекціоністка.