Читаєте зараз
«Я п’ять разів намагався себе вбити, а потім спробував терапію з MDMA». Кажуть, що психоделічна терапія втричі ефективніша за традиційну при депресії та ПТСР. Чи це так?

«Я п’ять разів намагався себе вбити, а потім спробував терапію з MDMA». Кажуть, що психоделічна терапія втричі ефективніша за традиційну при депресії та ПТСР. Чи це так?

Polina Vernyhor

Дослідження від провідних медичних центрів і навіть державних управлінь з якості фармацевтики доводять, що терапія психоактивними речовинами ефективніша за традиційні методи лікування ментальних розладів. Ймовірно, запит на подібну методику може стати більш популярним в Україні, де через війну значно побільшало психологічних проблем. Заборона побувала на конференції з психоделічної терапії, де поспілкувалася з американським ветераном, який вилікував ПТСР завдяки MDMA, та терапевтами, і розпитала їх про лікування психоделіками: як воно влаштоване, чи це взагалі законно, та чи безпечно. 


Заборона не закликає вживати психоделічні та будь-які інші потенційно шкідливі для здоров’я речовини

Як психоделічно асистована терапія лікує ментальні захворювання? Ось досвід ветерана морської піхоти США

Джонатан Любекі — американський військовий, який чотири роки служив у морській піхоті США, і ще рік — у складі військ в Іраку. Контракт Джонатана був укладений на 2005–2006 роки — період, коли воєнні дії були найактивнішими. Через щільність обстрілів авіабазу Балад біля Багдаду, де був дислокований Любекі, у ЗМІ прозвали Смертовілем.

Любекі неодноразово був у зоні бойових дій: одного разу диверсійній групі вдалося прорвати американські позиції і розстріляти декількох солдатів, а у квітні 2006-го снаряд влучив у будівлю туалету, де перебував Любекі. Уламки його не зачепили, проте від вибухової хвилі він отримав контузію та черепно-мозкову травму.

Після повернення з війни Джонатана чекала особиста трагедія вдома: від нього пішла дружина, забравши речі, мотоцикл та собаку. 

Любекі почав пити. Напередодні Різдва він сидів у барі, коли почув церковні дзвони. Він пішов на звук і спробував зайти у церкву, але служителі його не пустили і порадили прийти вранці. Джонатан розплакався і побрів до військового меморіалу в центрі міста — там він зловив себе на думках про самогубство. Це злякало його, тож він пішов до військового шпиталю.

Медики запитали, чи є у нього зброя та патрони до неї. Джонатан зізнався, що зброї дуже багато. Тоді у шпиталі йому видали шість пігулок ксанаксу і порадили не випивати всі одразу. Йому сказали віддати зброю сусіду і повертатися після свят. Любекі прийшов додому, випив пляшку горілки, зарядив пістолет та натиснув на курок. У патроні було замало пороху, тому куля пройшла у ствол не до кінця.

Це була перша з п’яти спроб самогубства Любекі. Після невдалих суїцидів він ходив до психотерапевтів та психіатрів, ті призначали йому антидепресанти та опрацьовували з ним декілька методів психотерапії, але, за словами чоловіка, він не відчував значного прогресу. 

Через кілька років Джонатан вступив у Військовий коледж Північної Кароліни «Цитадель», аби вивчати законодавство та згодом лобіювати захист прав ветеранів. На одному з освітніх заходів коледжу він познайомився з республіканським сенатором від штату Кентуккі Рендом Полом. Той, побачивши перемотані бинтами зап’ястки Джонатана, відвів ветерана у сторону: «Якщо ти колись знову відчуєш те ж саме, я хочу, щоб ти зателефонував за цим номером». Джонатан зателефонував через кілька днів.

Так завдяки зв’язкам Пола Любекі повернувся до лікування. Стажистка, яка проводила психотерапевтичний прийом Любекі, перечитала його справу та історію хвороб кілька разів, а потім протягнула чоловікові згорнутий аркуш паперу і сказала відкрити його, коли той вийде з госпіталю. Любекі розгорнув аркуш і прочитав: «Погугли MDMA при ПТСР».

4 травня цього року Любекі розповідає свою історію на загал зі сцени київської конференції про психоделічно асистовану терапію. Він виглядає щасливою і задоволеною життям людиною — це сильно дисонує з його розповіддю. Останній сеанс психоделічно асистованої терапії Джонатан відвідав у 2015 році. Рік по тому лікарі констатували майже повне зникнення симптомів ПТСР та значне зменшення рівня депресії.

Що таке психоделічно асистована терапія (ПАТ)? 

Це психотерапевтична практика, під час якої використовуються психоактивні речовини — наприклад, MDMA, лізергінова кислота (ЛСД), псилоцибін чи кетамін. 

Терапія має чітку структуру: 

  • підготовчі сесії;
  • асистований прийом психоактивних речовин;
  • сесії після прийому речовин з обговоренням досвіду і результатів.

Як правило, психоделічна терапія складає від 1 до 6 сесій — тривалість курсу залежить від типу розладу та його складності.

«В основному ПАТ працює з резистентними станами — випадками, коли лікування ПТСР, депресії чи тривожності наявними засобами психотерапії чи психіатрії, тобто фармакологією чи психотерапією, є недостатнім», — розповідає Забороні лікар-психотерапевт і засновник єдиної в Східній Європі клініки кетамінової терапії Владислав Матреницький.

Через експериментальність методології офіційні держустанови не практикують ПАТ. Цим займаються виключно приватні клініки (про одну з них Заборона писала тут). Окрім приватних клінік, психоделічну терапію практикують приватні психотерапевти (перед тим як звернутися до терапевта, прочитайте нашу інструкцію про те, як не натрапити на шахраїв).

Наразі в Україні немає юридичного положення, яке б регулювало цей напрям терапії. Лікарі, що практикують ПАТ, фактично роблять це незаконно. Проте є виключення: кетамін та ібогаїн майже не врегульовані законом, тому купити їх може будь-хто. 

«Особисто я проти [проведення ПАТ приватними терапевтами], — пояснює Забороні науковець та співзасновник організації Ukrainian Psychedelic Research Association (UPRA) Олег Орлов. — Невідомо, яка якість тих препаратів, хто працює з пацієнтом, що пацієнтам говорять [під час терапії]. В нас менш розвинена ця культура [терапії], але ми бачимо ознаки, що через значний попит люди будуть шукати — і знаходити. Не виключено, що через неякісних спеціалістів це буде негативний досвід».

Це взагалі працює?

Судячи з відгуків пацієнтів і досліджень, так.

Наразі в Україні неможливо провести дослідження дієвості ПАТ, оскільки немає положення, яке б регулювало терапію і тим самим визначало легітимність проведення подібних тестів. Але в багатьох країнах ООН подібні клінічні дослідження вже проводилися під державним контролем, і визначили ПАТ як ефективну. Наприклад, Управління з контролю за якістю харчових продуктів і медикаментів США надало психоделічній терапії статус «проривної» — це пришвидшує дослідження психоделіків, які показують більшу ефективність, і легітимізує методологію ПАТ серед суспільства й уряду.

Ефективність ПАТ доведена багатьма науковими дослідженнями. Наприклад, французькі науковці виявили, що симптоми депресії, алкогольної або тютюнової залежності та обсесивно-компульсивного розладу зменшуються після першого ж сеансу терапії з прийомом псилоцибіну. А в цій науковій статті дослідники зі США довели ефективність терапії з використанням ЛСД та MDMA у пацієнтів з тривожним розладом, ПТСР та навіть тривожністю серед дорослих з аутизмом. 

В американському дослідженні, яке вийшло у 2021 році, 88% пацієнтів, які мали ПТСР, відчули полегшення симптомів після трьох сеансів з використанням MDMA. 67% з них заявили про повне одужання. Паралельно ті ж самі психотерапевти проводили традиційне лікування (без використання психоделіків) з іншою групою пацієнтів. З другої групи про покращення симптомів заявили лише 32% реципієнтів. 

«Є багато рандомізованих контрольованих клінічних досліджень під наглядом Управління з контролю за якістю харчових продуктів і медикаментів США, — пояснює Орлов. — Цей орган має дуже високі вимоги до якості досліджень, і навіть протоколи самих досліджень розроблялися в тісній співпраці з Управлінням. Вони висувають певні вимоги до науковців, і якщо ті дотримуються цих вимог в плані збору даних, зберігання інформації, наукової частини, тільки тоді дозволяють проведення дослідження. Є сенс їм довіряти».

Чим асистована терапія відрізняється від вживання психоделіків вдома?

Майже всім.

Психоделічно асистована терапія — це повністю контрольований фахівцем процес, а препарати, які він використовує в практиці, кращої якості, ніж придбані у наркокурʼєрів. 

«Ви не можете бути впевнені, що те, що ви десь дістали, є тим, що ви хотіли придбати, — додає Олег Орлов. — Для цього потрібні лабораторні дослідження, а в умовах чорного ринку вимагати їх проблематично. Якщо ви не можете контролювати якість, вам нікуди поскаржитися».

Друга відмінність: купляти та зберігати психоделічні речовини вдома незаконно (усвідомлення, що ви порушуєте закон, може негативно впливати на психологічний стан під час психоделічної сесії). Натомість саме вживання таких речовин не підпадає під кримінальну відповідальність, тому на прийомі у психотерапевта ви нічого не порушуєте.

Вживати психоделічні речовини у рекреаційних цілях самостійно ментально важко, адже: 

  • мозок вводиться у нестабільний (і часто непередбачуваний) стан, який важко регулювати самотужки;
  • неасистований прийом психоделіків може стати звичайним прийомом речовин, під час якого не будуть пропрацьовані певні проблеми та симптоматика;
  • залежно від типу психотропів, без супроводу можливі селфхарм чи ретравматизація.

«Це як порівняти анестезію в лікарні перед операцією та самостійне вколювання анестезії. В чому різниця? Вдома ви не зробите усі необхідні маніпуляції», — говорить Орлов.

Як виглядає сеанс ПАТ?

Процес можна поділити на три умовні фази: підготовку, прийом психоделіків і так звану інтеграцію — обговорення психоделічного досвіду зі спеціалістом та впровадження його в життя. 

«Стандартний протокол — це зазвичай кілька сесій на діагностику, виявлення протипоказань і підготовку людини. Далі йде одна або кілька сесій отримання [психоделічного] досвіду. Сеанс може тривати 6–8 годин, — розповідає Орлов. — Роль терапевта чи терапевтки не така активна: основна ідея — не спонукати чи направляти людину, а супроводжувати. Якщо пацієнт застряг в самоаналізі, то можна трошки допомогти».

Орлов додає, що методологія ПАТ запозичує стандартні процедури діагностики, а тип терапії під час психоделічного досвіду пацієнта теж належить до традиційних напрямів — наприклад, ПАТ користується прийомами когнітивно-поведінкової терапії чи гештальт-терапії. 

Перед початком терапії слід пройти медичне обстеження на предмет протипоказань — його має призначати лікар. На етапі підготовки психотерапевт обговорює з клієнтом можливі побічні дії та ризики і консультує, як проходитиме процес. Також пацієнт і терапевти проговорюють основні запити та ментальні установки, з якими будуть працювати.

Дозування препарату підбирається особисто психотерапевтом. Якщо призначеного дозування недостатньо, через дві години пацієнт може прийняти додаткову порцію, що складатиме половину від попередньої. 

«MDMA діє на префронтальну кору мозку і гіпокамп: тимчасово знижує реакції на негативні емоційні спогади і підвищує реакції на позитивні спогади, — говорить Орлов. — Людині стає легше працювати з травматичною пам’яттю. Якщо ми говоримо про псилоцибін, він вмикає фільтр в мозку, який відповідає за перенаправлення інформації. Тимчасово усе починає бути пов’язане з усім, це дає змогу зробити нові висновки [про травматичний досвід]».

Сеанс має проводитись у спеціально обладнаній кімнаті з комфортними та безпечними для пацієнта умовами. Під час сесії клієнт може сидіти чи лежати, іноді психотерапевт може запропонувати вдягти маску для сну та одягти навушники з підібраною музикою.

Деякі методи все ще виглядають недостатньо безпечно. Чи може ПАТ нашкодити?

На думку самих терапевтів, і так (без асистування), і ні (переживання негативного досвіду — частина лікування).

Логічні питання, пов’язані з ПАТ, виглядають так: чи можлива ретравматизація або зацикленість на негативному досвіді, які посилює дія психоделіків? Та чи можливий так званий bad trip?

Олег Орлов каже, що в вокабулярі ПАТ немає поняття bad trip, адже будь-яка реакція буде корисною. Якщо людина стикнулася з травматичними спогадами, їх не треба придушувати. Психотерапевт має допомогти опрацювати цей досвід. Роль психотерапевта у процесі — слухати та направляти пацієнта. Він може ставити питання, але не може змушувати говорити або думати про якісь конкретні події. MDMA розблоковує приховані почуття та емоції, тому нерідко на таких сеансах пацієнти можуть плакати або гніватися.

«Теоретично ПАТ може додатково травмувати людину тільки у випадку її невірного проведення. Знаю випадки, коли людині просто дали препарат і сказали “це допоможе”. Людина вжила, їй кажуть: “інтегруй [психоделічний досвід в процес лікування]”, а як — незрозуміло. Але в клінічних умовах таких випадків не буває», — пояснює науковець. 

У психоделічно асистованої терапії є стандартні побічні ефекти. Як психостимулятор, MDMA підвищує тиск або може викликати спазм м’язів. Проте ці симптоми зберігаються лише під час дії речовини. 

«В теорії психологічна залежність [від препарату] може виникнути, якщо неправильно його застосовувати. Наприклад, якщо пацієнт не йде на сеанс, як на терапію, а намагається просто міняти стан свідомості. Але це залежність радше не від самого препарату, а від поведінкових стратегій», — пояснює науковець.

Чи є шанс, що найближчим часом ПАТ буде легалізована в Україні?

Це важко спрогнозувати. 

З початком повномасштабної війни в Україні значно підвищився рівень ментальних розладів. За даними ВООЗ, станом на кінець 2022 року у зоні ризику опинилися понад 10 мільйонів українців — найрозповсюдженішими ментальними розладами вважають ПТСР, депресивні і тривожні розлади. Тому підвищення популярности культури психотерапії, її демаргіналізація і пошук альтернативних методик в майбутньому — цілком ймовірний сценарій. 

З іншого боку, зважаючи на консервативність суттєвої частини парламентарів та урядовців, процес може затягнутися на роки, як це відбувається, наприклад, з легалізацією медичного канабісу. 

«У нас є достатньо компетентних фахівців, яким треба пройти коротке підвищення кваліфікації, — пояснює Орлов. — Ми залучаємо до обговорення іноземних колег з усього світу, які досліджують ПАТ та готові допомагати нам впроваджувати її в Україні. В МОЗ говорять, що відкриті до обговорення, їм важливо, щоб методика була науково обґрунтованою. Але цей процес дотичний і до поліції та контролю за обігом [наркотичних речовин] — у них більш консервативна позиція».

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій