Редакція Заборони щомісяця робить оглядкоміксів. Цього разу ми публікуємо добірку цікавих графічних новел і зінів від головної редакторки Заборони і авторки телеграм-каналу «Нормальные комиксы» Катерини Сергацкової.
Локальні комікси
Було «Дєло»
Анатолій Василенко
Цивілізахія, 2019
Анатолія Василенка називають першопрохідцем українського коміксу – перші графічні історії він почав малювати ще в 60-х і послідовно розвивав цей жанр в українській пресі. Його комікси й карикатури можна було побачити в журналі «Перець», «Сільських вістях» і «Барвінку». У фокусі уваги коміксиста – суспільні звички і звичаї, абсурдні і анекдотичні побутові історії, які відбувалися за радянських часів і трапляються в незалежній Україні сьогодні.
«Було «Дєло» – це збірка графічних історій Василенка, присвячених роботі міліції, або, як зазначає сам автор, – «пiлiції». Всі вони зроблені під розворот А3 – так само, як їх видавали в оригіналі за часів, коли «поліції» ще не було. У цьому сенсі історії Василенка стають важливим зліпком часу, простору і суспільних відносин, які після 2014-го безповоротно змінилися.
4 українські соціальні комікси
Женя Олійник, Жанна Озірна, Артем Чех та ін.
Видавництво, 2021
Видавництво «Видавництво» разом з Програмою ООН з відновлення і побудови світу видало чотири комікси, створені українськими авторами у співпраці сценаристів і художників. Усі вони присвячені ситуаціям, пов’язаним з домашнім насильством, сексуальними домаганнями і травматичним досвідом війни на Донбасі.
Один з них, «Новий старт», створили кінорежисерка і сценаристка Жанна Озірна разом з художницею Анною Тарновецькою. Він розповідає історію пари підлітків, яких удома б’ють батьки. Це просвітницький комікс, який за жанром межує з посібником: в історії фігурують співробітники поліції, які дають поради, як поводитися з агресорами, і номери телефонів, за якими потрібно дзвонити. Схожий комікс (щоправда, з іще більшим ухилом у брошуру) зробили в межах цього ж проєкту ілюстраторка Женя Олійник разом з Мариною і Оксаною Артеменко. Він називається «Герої світла», і там теж ідеться про дорослих-агресорів, а співробітники поліції показані як супергерої, у яких тема домашнього насильства не викликає запитань, хоча в реальності все не так.
Комікси доступні безкоштовно у вигляді PDF-файлів на сайті видавництва, і коли будуть (і якщо взагалі будуть) надруковані, невідомо. Також не дуже зрозуміло, на яку аудиторію вони розраховані: якщо на підлітків, то вони не читають з PDF-ок, якщо на дорослих, то історії явно не про них. Утім, варто переглянути всі чотири, щоб побачити роботи немейнстрімних українських авторів на суспільно важливі теми.
GON#18
Данило Штангеєв, Kosko та інші
GON, 2021
Вийшов 18-й випуск українського альтернативного комікс-зіна GON – цього разу темою номера стала музика. Опинившись в умовах, коли жива музика стала недоступною практично для всієї планети через карантинні обмеження, автори зіна намагаються згадати, що означає музика для них. У когось (Данило Штангеєв) виходить візуальний безсловесний етюд, у якому лінії й штрихи створюють нечутний звуковий ряд, у когось (Містер Сопкін) – трилер про коротке життя бойз-бенду.
GON, як і раніше, виходить як кишеньковий зін у форматі A6, тиражем не більше ніж 150 примірників, і поширюється через інстаграм і кілька вузькоспеціалізованих магазинів.
Світові комікси
Колонія мурах
Майкл ДеФорж
Drawn & Quarterly, 2014
«Колонія мурах» Майкла ДеФоржа (Michael DeForge) – чи не найбільш дотепний і точний комікс про екзистенційну кризу і суспільний устрій. Ця розповідь – смілива і відверта у висловлюваннях – побудована як барвистий альбом розкадровок для класичного трилера-антиутопії.
У «Колонії мурах» можна побачити все, чим грішить наш людський світ: загарбницькі набіги на чужі території, корумповані поліцейські, ксенофоби, лжепророки, тирани. У книзі розгортається історія війни між червоними й чорними мурахами, що призвела до руйнування маленької, вибудуваної навколо викинутого на землю яблука, цивілізації.
ДеФорж починав з невеликих коміксів-брошур – наприклад, його серія «Програти» присвячена життєвим ситуаціям різних вигаданих істот. А «Колонія» – дебютний графічний роман ДеФоржа, після якого його стали називати впливовим новим голосом альтернативних коміксів.
Я тебе хочу
Ліза Ганавальт
Drawn & Quarterly, 2020
Якщо ви хотіли побувати в голові людини, яка придумала і спродюсувала культовий анімаційний серіал «Кінь БоДжек», то комікс «Я тебе хочу» (I Want You) Лізи Ганавальт – те, що потрібно. Ганавальт як артдиректорка серіалу сформувала образи чоловіка-коня, який став зіркою Голлівуду і спився через депресію, його (колишньої) дівчини – рожевої кішки Принцеси Керолін, феміністки третьої хвилі Діани Нгуєн та інших незабутніх персонажів всесвіту «БоДжека». Вона ж авторка анімаційного серіалу «Тука і Берті» про дружбу між туканом і співочим дроздом.
Ганавальт – продюсерка й дизайнерка анімаційних серіалів, але з самої юності малює комікси. Наприклад, у 2018-му вона випустила графічний роман «Койот Доґґьорл» про комічну рожеву дівчину-собаку, що вирушає на моторошні пригоди верхи на коні.
«Я тебе хочу» – це масивна збірка графічних жартів Ганавальт, якими вона описує абсурдну реальність американського телебачення і реклами. У ній можна побачити типологію головних уборів для мурахоїда, собаки та змії, або замальовку про те, як дівчина середнього віку прокидається з похмілля в ліжку з конем, який, звичайно, підозріло нагадує БоДжека.
До речі (або не до речі), Ганавальт росла в сім’ї євреїв, які під час війни втекли в Аргентину з Одеси.
Горажде: зона безпеки
Джо Сакко
Бумкнига, 2021
Джо Сакко – головний комікс-літописець військових конфліктів, що відбувалися в дев’яностих і нульових по всьому світу, і засновник жанру журналістських графічних репортажів. Свої головні роботи він створив під час відряджень на територію ізраїльсько-палестинського конфлікту («Палестина») і Балкан («Фіксер»).
«Горажде: зона безпеки» – це графічний роман, що складається з репортажів, які Сакко зробив у 1995 році під час війни в Боснії (виданий 2000 року англійською). Власне, Горажде – це мусульманський анклав у Боснії, який тривалий час тримали в облозі боснійські серби, там точилися запеклі бої. Місцеві жителі опинилися відрізаними від решти світу: в місті толком не було води й електрики. Сакко записав масу похмурих історій різних людей, що потрапили в страшні обставини, і описав власні відчуття від життя в облозі.
Саме «Горажде» зробив Джо Сакко найвідомішим комікс-журналістом США: 2001 року книга здобула премію імені Вілла Айснера, а New York Times включив її до списку головних книг того року.
З чого почати знайомство з коміксами
Фотограф
Дідьє Лефевр, Емманюель Гібер, Фредерік Лемерсьє
Бумкнига, 2014
«Фотограф» – це легендарна книга про війну в Афганістані та гуманітарну місію організації «Лікарі без кордонів», яка отримала кілька головних премій за найкращий комікс. У книзі поєднані великий масив фотографій, зроблених фотографом Дідьє Лефевром під час поїздки по країні, і графіка Емманюеля Гібера, яку той зробив на основі розповіді фотографа.
Лефевр потрапив до Афганістану після того, як Радянський Союз ввів туди війська 1979 року, і задокументував на плівку довгий шлях, який йому довелося пройти разом з «Лікарями без кордонів» на ослах через гори. Практично щодня він бачив, як гинуть люди, страждав від важких умов, в яких перебувала група, і фіксував усе це на фотоапарат. Вийшла грандіозна картина подій з близької відстані, що рідко можна зустріти в такому жанрі.
Редакція Заборони щомісяця робить огляди коміксів. Раніше ми регулярно публікували комікси наших постійних авторів, а тепер ще й випускаємо рецензії на комікси та графічні новели, які виходять в Україні, Східній Європі та усьому світі. Ми хочемо, щоб цей жанр розвивався в нашому регіоні, і закликаємо вас підтримувати видавців і авторів, що випускають комікси. Ви також можете підтримати Заборону щомісячною підпискою на «Патреон» або зробити разовий внесок, щоб ми могли випускати більше історій у цій рубриці. Якщо ви автор або видавець, надсилайте свої опубліковані роботи нам в редакцію – можливо, вони з’являться в наступних рецензіях. Якщо ви хочете стати спонсором цієї рубрики, зв’яжіться з нами.
