Маніфест КиївПрайду: про що він та чому важливий - Заборона
Читаєте зараз
КиївПрайд випустив Маніфест цьогорічного Маршу Рівності. Публікуємо його вимоги та пояснюємо кожен пункт

КиївПрайд випустив Маніфест цьогорічного Маршу Рівності. Публікуємо його вимоги та пояснюємо кожен пункт

Маніфест КиївПрайду: про що він та чому важливий

Вересень в Україні — прайд-місяць. Він завершиться Маршем Рівності 19 вересня — це ключова подія ЛГБТ-спільноти України. Заборона — головний інформаційний партнер КиївПрайду. 3 вересня редакція приєдналася до підписання їхнього політичного Маніфесту з вимогами до влади. Розповідаємо детально, про що він та чому важливий. 


Чому це важливо?

Тому що це вперше, коли Марш Рівності супроводжується офіційними вимогами на такому рівні — з підписанням його багатьма сторонами, з запрошенням політичних сил тощо. 

«Це відбувається вперше в історії прайд-руху в нашій країні. До цього нам було важливо розпочати діалог, стати видимими і для влади, і для суспільства. Процес подолання нерівності відбувається з абсолютно нормальною і типовою для інших країн швидкістю. Ми віримо, що досягнемо тієї рівності, якої прагнемо, уже за декілька років. Ми впевнені, що зовсім скоро досягнемо виконання наших вимог, та ситуація для ЛГБТ+ спільноти в Україні зміниться у кращий бік», — пояснює Забороні директор ГО «КиївПрайд» Ленні Емсон. 

1. Впровадити відповідальність за дискримінацію та нетерпимість

Злочини на ґрунті ненависті в Україні дуже часто залишаються безкарними та майже не розслідуються поліцією. Частково так відбувається тому, що у законодавстві немає відповідних норм.

На початку літа у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №5488, покликаний ввести в українське законодавство покарання за прояви дискримінації та злочини, вмотивовані гомофобією, трансфобією та іншими формами нетерпимості. Наразі цей законопроєкт включений у прядок денний — це означає, що на одному із засідань парламенту нардепи мають його розглянути.

Проти нововведень активно виступають праворадикальні та релігійні організації. Вони вбачають у законопроєкті загрозу для традиційної української сім’ї та називають його «антиукраїнським» та «антилюдським». На сайті президента навіть зареєстрували петицію «Про заборону законопроєктів 5109 та 5488 як неконституційних». Станом на 1 вересня її підписали 767 людей із необхідних 25 тисяч.

2. Реформувати правоохоронну систему

Упродовж перших шести місяців цього року правозахисники зафіксували щонайменше сім випадків переслідувань ультраправими окремих ЛГБТ-активістів чи організацій. У правозахисному центрі ZMINA говорять, що останнім часом саме ЛГБТ-активісти стали частіше зазнавати атак. Натомість і цьогорічні, і тогорічні, і позаторішні напади на представників/ць ЛГБТ-спільноти у поліції майже не розслідують. 

Одна з вимог Маршу Рівності 2021 — надати новий поштовх реформуванню правоохоронної системи, зокрема поліції, прокуратури та судової системи. Це, на думку авторів, потрібно для того, щоби злочини, вмотивовані нетерпимістю, розслідували, винних у них встановлювали та в судовому порядку призначали їм невідворотне покарання.

3. Боротися проти мови ворожнечі

Тут йдеться про те, щоби держава впроваджувала інструменти, які б могли боротися із закликами до дискримінації та насильства на адресу як ЛГБТ+, так і інших вразливих соціальних груп у публічному просторі. Одним із найбільш розповсюджених засобів протидії мові ворожнечі залишається притягнення винної особи до відповідальності за ст. 161 Кримінального кодексу України. Але є кілька причин, чому ця норма не дуже добре працює в таких випадках. Наприклад, для того, щоби когось у цьому звинуватити, має бути конкретний потерпілий, а якщо мова ворожнечі стосується цілої групи людей, добитися покарання нереально. До того ж і сама поліція не поспішає відкривати справи за цією статтею.

4. Визнати в України цивільні одностатеві партнерства

Сьогодні ЛГБТ-пари не можуть узаконити свої стосунки, адже в нашому законодавстві шлюбом вважається союз чоловіка та жінки. Крім штампа в паспорті одностатевим парам недоступні й інші важливі функції: відвідати одне одного в реанімації, зареєструвати права на дитину партнера, яку вони виховують разом.

Інститут цивільних партнерств для ЛГБТ-пар намагаються впровадити ще від 2015 року — тоді Кабмін офіційно затвердив План заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року. 10 листопада 2020 року в Україні вперше офіційно зареєстрували одностатевий союз. Дві жінки підписали партнерський договір — документ, який є дуже збіднілою альтернативою шлюбу. Але такі угоди радше регулюють майнові питання, ніж узаконюють союз двох людей.

5. Створити новий орган влади

ЛГБТ-спільнота вважає за потрібне створити в Україні центральний орган виконавчої влади, який опікуватиметься трьома спорідненими сферами: сімейною, демографічною та міграційною політикою.

«Сімейна, демографічна та міграційна сфери споріднені між собою в тому сенсі, що всі три — це про населення, його потоки та відтворення. Виглядає так, що для держави це не пріоритет, і тому ми виступаємо за те, щоби піднести ці сфери на найвищий щабель державної регуляції. Ми бачимо це через створення окремого органу центральної виконавчої влади — в статусі міністерства — із включенням його очільника чи очільниці безпосередньо до складу нашого уряду, і пропонуємо створити відповідний комітет у складі Верховної Ради України. Такі дії дадуть змогу зробити пріоритетом державну політику щодо населення», — пояснює Забороні член Оргкомітету КиївПрайду 2021 Святослав Шеремет.

6. Протидіяти домашньому насильству щодо ЛГБТ-людей

Для цього, на думку KyivPride, необхідно у явний спосіб визнати чинники СОҐІ (сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності) можливими підставами для вчинення домашнього насильства. Це потрібно для захисту дітей, підлітків і дорослих, які зокрема й відносять себе до ЛГБТ-спільноти, від токсичності в родинних стосунках.

«Домашнє насильство, яке вчиняється над ЛГБТ-людьми, відрізняється від домашнього насильства, спрямованого на інші верстви населення саме тим, що воно коїться на підставі сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності. Це найчастіше приклади стосунків між батьками і дітьми, між якими виникають конфлікти на ґрунті СОҐІ. Важливо розмежовувати домашнє насильство на цих підставах саме тому, що це одна з найбільш вразливих та непомітних для органів виконавчої влади груп населення», — говорить директор ГО «КиївПрайд» Ленні Емсон.

7. Протистояти булінгу ЛГБТ-дітей та підлітків

Кембриджський університет та британська благодійна організація Stonewall провели дослідження, яке виявило, що понад половина ЛГБТ-дітей стикаються із булінгом у школах Британії. В Україні такої статистики немає, тому що подібних досліджень просто не проводили. 

Натомість у KyivPride стверджують, що чинники СОҐІ часто є реальними підставами для цькування та булінгу в українських навчальних закладах. У Маніфесті йдеться про те, що необхідно вносити відповідні зміни до законодавства про освіту та до встановленого порядку реагування на випадки булінгу, щоби вивести їх із тіні та покласти їм край.

8. Привернути увагу до здоров’я та добробуту спільнот ЛГБТ+

Маніфест Маршу Рівності пропонує впроваджувати зміни в систему охорони здоров’я, аби на психічне, сексуальне та репродуктивне здоров’я ЛГБТ-людей звертали більше уваги. Також необхідно збільшувати державне й муніципальне фінансування якісних послуг громадського здоров’я для всіх ключових груп населення.

«Кожна соціальна група з урахуванням моделі свого життя має особливі потреби в профілактиці, діагностиці та лікуванні — особливо в такій делікатній сфері, як інфекції, що передаються статевим шляхом. Хоча зараз в Україні провідним шляхом поширення ВІЛ є статеві гетеросексуальні зв’язки, група геїв та бісексуальних чоловіків досі лишається однією з ключових у сенсі епідемічного добробуту щодо ВІЛ. Тому ми закликаємо державу організовувати профілактику інфекцій так, щоби вона відповідала способу життя кожної з соціальних груп, яких це стосується», — говорить Святослав Шеремет.

Йдеться, наприклад, про PrEP (дослівно — доконтактна профілактика) — призначення антиретровірусних препаратів людям з негативним ВІЛ-статусом із профілактичною метою, щоби за випадкового потрапляння вірусу імунодефіциту до їхнього організму він був одразу пригнічений і не розвинувся у ВІЛ-інфекцію. 

9. Підтримати вимоги Маршу Рівності 2021

Останній пункт Маніфесту — заклик до парламентських та позапарламентських політичних партій, різноманітних соціально-політичних сил, лідерок і лідерів громадської думки підтримати вимоги КиївПрайду 2021, активно просувати кожен із пунктів Маніфесту та злагоджено працювати разом зі спільнотами ЛГБТ+. 

На думку організаторів події, це необхідно для того, щоби наступного року під час прайд-подій можна було констатувати, що Україна просувається у напрямі повної рівності всіх наших співгромадян і співгромадянок.

Сподобався матеріал?

Підримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій

Нагору