(c) 2018  ГО “Крос Медіа” – Усі права захищено

Менструація без табу. Слово батька

Заборона підтримує випуск просвітницького коміксу  Лів Стрьомквіст «Заборонений плід» у видавництві «Видавництво» і долучається до дестигматизації жіночої тілесності й сексуальності. Щотижня ми надаємо слово тим, хто готові про це говорити, – звичайним жінкам та чоловікам, а також активісткам, лікаркам і іншим фахівцям.

Передзамовити комікс «Заборонений плід»

Павло Сусляков, 35 років,
батько п’ятирічної доньки, режисер

Не пам’ятаю, коли вперше дізнався про менструацію. Здається, у школі. Між хлопцями щось таке говорили: «Знаєте, є така шту-у-ука». Хоча особливо ми цю тему не мусолили. Реально про це довідався вже у технікумі, коли почав зустрічатися з дівчиною.

Колись у нашій команді була дівчина, яка час від часу починала дуже неадекватно себе поводити. І я казав: «У тебе складні дні почалися, чи що?» Мені здавалося, що цим жартом я її трохи заспокоюю. Зараз розумію, що це було дуже жорстоко. Це така природна тема, а ти принижуєш людину, типу – у тебе менструація, йди закрийся десь і не виходь.

Ніколи сам не ініціюю подібні розмови. Але коли дівчина мені про це говорить, це приємно, тому що вона говорить про щось інтимне. Це – про довіру між нами.

Коли у мене почалися серйозні стосунки з дівчиною, ми іноді займалися сексом під час менструації. Було нормально. Після першого такого досвіду я прислухався до своїх відчуттів. І не пам’ятаю, щоб було неприємно. Але у нас не доходило до того, щоб це ставало нормою. Думаю, тут має бути ініціатива дівчини. А мій останній такий досвід – це стало інтимною деталлю, яка придавала пікантності. Був тільки один складний момент – як організувати простір, щоб не забруднити постіль.

Розумію, що це складний і важкий процесІноді були ситуації, коли відбувалося щось взагалі не зрозуміле. Спочатку все нормально, і раптом дівчина може почати плакати, нервувати, говорити якісь серйозні речі про стосунки… Наприклад, що їх пора закінчувати. А наступного дня все о’кей. Якщо це відбувається систематично, починаєш губитися. Хлопцю разом із дівчиною треба формувати своє ставлення до цього процесу. Можливо, варто, щоби дівчина деякі речі пояснювала.

Мама іноді просила мене купувати засоби жіночої гігієни. Вона ніколи не розповідала ніяких подробиць, але я на той момент був досить дорослим, дещо розумів. Пам’ятаю, було некомфортно. Я ж такий «серйозний пацан». Зараз мені пофіг, а у тоді мало значення, хто мене побачить, як відреагує. Я ж виріс на Дарниці, це «босяцький» район, кінець дев’яностих… Атмосферу в компанії між хлопцями і дівчатами важко було назвати дружньою. Існували певні стереотипи. Хіба ж для «справжнього пацана» нормально купувати прокладки? Але мамі я ніколи не відмовляв.

Зараз мені здається, що це навіть прикольно. Хлопець на касі. Купує продукти і прокладки. Це привертає увагу. Це може бути певним жестом. Те ж саме, якщо я на велосипеді їду – я показую живий приклад того, що можна по місту переміщатися велосипедом. Коли роблю щось, що привертає увагу, це може когось шокувати, викликати питання: «Що-о-о?». Я своїми діями просто кажу: «О’кей, це нормально!».

На цю тему точно потрібно говорити в публічних просторах. Якщо соромитися цього, закривати очі на нормальні, природні речі, може сформуватися неправильне ставлення. Від браку достовірної інформації хтось починає дослухатися до усіляких пліток. Потрібні й шкільні уроки на цю тему.

Єдине питання  у якому віці починати розмову. Якщо зараз розповідати про такі речі моїй доньці, це може її шокувати. Тому що для дітей кров – це насамперед біль. Напевно, краще, якщо подібну розмову розпочне мама. Але я також готовий розмовляти. Про все, що є природним, потрібно говорити з усіма.