Модернізм під екскаватором. Заборона уявила, що буде, якщо знести світові пам’ятки модернізму | Заборона
Читаєте зараз
Модернізм під екскаватором. Заборона уявила, що буде, якщо знести світові пам’ятки модернізму

Модернізм під екскаватором. Заборона уявила, що буде, якщо знести світові пам’ятки модернізму

Модернізм під екскаватором. Заборона уявила, що буде, якщо знести світові пам’ятки модернізму

У Києві регулярно зносять історичні будівлі — на їхньому місці будують хмарочоси та торговельні центри з паркінгами. Охоронний статус пам’ятки архітектури не допомагає: навіть якщо він є, зняти його не так складно. Українське законодавство у сфері охорони історичної спадщини — одне з найслабших у Європі: тут переважно відстоюють інтереси забудовників. Нещодавно ми писали про пам’ятки, які вже втратили або втратимо незабаром, а також про те, як під прикриттям реставрації руйнують будівлю «Квіти України». Цього разу Заборона разом із дослідниками архітектури Семеном Широчиним і Євгенією Губкіною зібрала декілька найвпізнаваніших будівель епохи модернізму у світі. Показуємо, що з ними може статися, якщо всюди пам’ятки охоронятимуть так, як в Україні.


За словами дослідниці архітектури Євгенії Губкіної, в Україні пам’ятки модернізму руйнують не більше за інші країни — просто тут глобальна проблема з законодавством. Відтак, усі пам’ятки під загрозою.

«У нас дуже важко поставити об’єкт на облік, і до того ж це практично нічого не дає. Законодавча база вибудувана так, щоб усі пам’ятки архітектури не захищалися, а руйнувалися», — каже вона.

Як приклад архітекторка називає Чехію — у 90-х роках там прийняли близько 24 поправок, які посилювали законодавство у сфері охорони пам’яток. Натомість в Україні процедури навпаки стали спрощувати — щоби було легше знести будівлю і звести висотку.

«З охоронними зонами так само каша — у нас можна поруч з будь-якою пам’яткою, навіть національного значення, будувати все що завгодно. Охорона спадщини — це повний провал Міністерства культури. 

Якщо все відбуватиметься так, як зараз, то ми за п’ять років втратимо половину пам’яток».

Об’єкти спадщини — це завжди вразлива група в архітектурі, наголошує Губкіна. Спадщина завжди під загрозою: її потрібно реставрувати, зберігати, а на це треба гроші. 

«Насправді забудовники завжди, навіть у 19 столітті, хотіли знищити старе — і замість цього побудувати нове. Для цього потрібні механізми захисту — інститути охорони пам’яток. У нас вони не працюють».

Крім того, знесення пам’яток модернізму часто виправдовують тим, що це епоха Радянського Союзу — мовляв, не шкода: «Так можна сказати про будь-яку епоху — на кожен стиль можна знайти масу таких аргументів. Проте в критеріях охорони пам’яток не має бути аспекту, був це хороший чи поганий режим».

Готель «Салют» у Києві, збудований у 1984 році

Фото, колаж: Артем Марков / Заборона

Хмарочос Сігрем-білдінг у Нью-Йорку, побудований у 1958 році

Фото: Wikimedia. Колаж: Сніжана Хромець / Заборона

Бювет у Саржиному Яру, збудований у 1960 році

Фото: Аліна Сафоненко. Колаж: Артем Марков

Капсульна вежа Накагін у Токіо, зведена 1972 року

Фото: Unsplash. Колаж: Сніжана Хромець / Заборона
Нагору