Облога Маріуполя, Азовсталь, Оленівка: історія воїна Дмитра Морозова

• Молодший сержант Дмитро Мороз став на захист України з початком повномасштабного вторгнення.
• Боєць зустрів війну в рідному Маріуполі та пройшов через Азовсталь.
• Дмитро пробув у полоні 6 місяців, ставши свідком теракту росіян в Оленівці.

Дмитра та його побратимів змусили чекати дві доби під колонією, поки приїдуть автобуси з усіма полоненими. Потім їх розселили у бараки — по 600 людей у кожен. Однак навіть у нелюдських умовах воїнам вдалося зберігати маленькі традиції, які допомагали їм триматися.

Заборона розповідає історію захисника Маріуполя Дмитра Морозова.

Заборона розповідає історію захисника Маріуполя Дмитра Морозова.

Дмитро Морозов: вихід з Азовсталі

Молодший сержант Національної гвардії України пішов на службу ще у 2018 році. На початку повномасштабного вторгнення він став на захист Маріуполя, у передмісті якого народився. 

Сімʼя Дмитра переховувалась в укритті. З дружиною та дитиною вдалось побачити лише два рази. Тільки через місяць він дізнався, вони виїхали у Дніпро.

«Коли ми виходили з заводу, нам казали, що ми йдемо не в полон, а нас прийме третя сторона. Нас тоді виводив Червоний Хрест. [Після виходу українських військових з території заводу в Міжнародному комітеті Червоного Хреста заявили, що не гарантували безпеку українських військовополонених, а лише сприяли безпечному виходу в координації зі сторонами конфлікту.] І представники організації казали брати з собою їжу, інструменти та необхідні речі, тому що для нас буде спеціальне поселення, де Червоний Хрест надаватиме медичну допомогу й необхідну підтримку. Всі запаси їжі та води, яких нам би вистачило ще на місяць, виносили просто в руки ворогу й складали в російські КамАЗи. Потім, звісно, нас посадили в автобуси, обшукали й відібрали всі речі. Я проковтнув флешку з телефона, щоб її не забрали в мене. Там були мої сімейні фотографії. Це була моя пам’ять, ворог і так забрав у мене все — і дім, і рідних», — розповідає Дмитро.

Оленівка: свідчення очевидця

Бійців змусили чекати дві доби під колонією в Оленівці, поки приїдуть автобуси з усіма полоненими. В бараки, розраховані на 200 людей поселили по 600. Військових могли погодувати о 3 ночі або змусити чекати сніданку до вечора.

«Кожного ранку о шостій нам вмикали гімн РФ і ми мали стояти на вулиці й слухати це. Була проблема з туалетом, тому що людей загалом 600, а туалет — один на всіх: на вулиці, старий і забитий. Потім хлопці зробили кілька, але все одно було недостатньо», — згадує Дмитро.

За місяць до теракту в Оленівці росіяни почали забирати бійців, щоб розчистити приміщення барака. Там раніше не тримали полонених. За день до вибуху туди перевели азовців.

«Щодня росіяни стріляли з «Градів» у напрямку Мар’їнки. Всі бачили, куди. В ніч, коли стався теракт в Оленівці, ці Гради просто біля вікон стріляли в іншому напрямку: в сторону Донецька. Я добре памʼятаю вихід Градів — і вибух, знову вихід Градів — і ще один вибух. Потім я почув крики: було зрозуміло, що щось горить. Барак розташовувався на відстані не більше як 50 метрів від того приміщення, куди припав удар. Незрозуміло, що саме туди прилетіло, чи вибух був зсередини, але я думаю, що росіяни підлаштували все так, щоб використати Гради як прикриття, щоб відвернути нашу увагу», — вважає молодший сержант.

Восени 2022 року Дмитра обміняли у Василівці на Запоріжжі. Везли дві доби. В Україні боєць проходив тривале лікування, а потім почалась реабілітація. Через проблеми зі спиною після численних поранень він подовжує лікування за кордоном. 

«Я пробув у полоні близько шести місяців. Єдине, що нам допомагало там триматися, — це наша вечірня традиція чаювання. Ми з хлопцями зробили кипʼятильник з двох дротів та військових жетонів … Перші два-три тижні полону ми заварювали чай, який залишився з Маріуполя. Чай закінчився, а звичка залишилась: я просив хлопців, які виходили працювати на території колонії, приносити мені гілочки з ялинок, вишень та інших фруктових дерев… Ввечері ми сідали в коло біля невеликого столика й просто говорили про життя та родини, це нам допомагало відволікатися», — згадує Дмитро Морозов.

Раніше Заборона розповідала про загиблого воїна Шандора Кіша. Захисник обороняв український корабель Черкаси від росіян ще під час анексії Криму.