Читаєте зараз
Роман Ратушний. В Києві провели в останню путь героя

Роман Ратушний. В Києві провели в останню путь героя

Ilona Kivva
Автор:
  • 16 червня в столиці України попрощалися з відомим активістом і воїном.
  • Ратушного знали тисячі людей як принципового захисника Протасового Яру та європейських цінностей України.
  • Роман загинув 9 червня, забрати його побратими змогли через кілька днів.

16 червня 2022 року у Києві люди зібралися, щоб провести в останню путь військового та громадського діяча Романа Ратушного. Тіло Романа провезли у колоні з кількох машин вулицею Протасів Яр, проти незаконної забудови якого він боровся кілька років. 24 лютого хлопець пішов боронити Україну. Брав участь у звільненні Київщини, а потім воював на Сумщині на Харківщині. Життя героя рашисти відібрали під Ізюмом.

Журналістка Заборони Поліна Вернигор була на прощанні з Ратушним, ось її фоторепортаж.


Хто такий Роман Ратушний

Роман Ратушний зайняв активну громадську позицію ще під час Революції Гідності. У ніч на 30 листопада 2013 року він разом з іншими студентами постраждав від нападу «Беркуту». Тоді хлопцеві було всього 15 років. Сам Роман потім нерідко згадував у інтерв’ю для ЗМІ, що то був його перший досвід участі у масових протестах за благородну мету.

У 2018 році він очолив громадську ініціативу «Захистимо Протасів Яр», яка згодом перетворилася в однойменну громадську організацію. Головною її метою було зупинити незаконну забудову історичної зеленої зони столиці, яку мало здійснити ТОВ «Дайтона Груп». Діяльність ТОВ пов’язують з бізнесменом Геннадієм Корбаном.

Хлопець розповідав, що йому погрожували й радили «виїхати скоріше за кордон» через те, що його збираються «викрасти і вбити» люди Корбана, але погрози не зупинили Романа у його меті.

Читати більше новин в Telegram

«Для себе я це пояснюю ефектом Майдану. Я нікуди не йшов навіть під час гарячої стадії, не дивлячись на те, що мусора стріляли по людях, зокрема і по мені, бо я розумів — якщо звідти піду, то втрачу все, що в мене є. Тут така ж історія — якщо люди не будуть боротися, вони втратять свій дім, свій мікрорайон і всі це чудово розуміють. Це не потрібно зайвий раз пояснювати. Єдине, що треба — показати приклад і задати напрямок», — сказав Ратушний в одному з інтерв’ю.

Зрештою у 2021 році суд визнав недійсним договір суборенди «Дайтона Груп» на землю у Протасовому Яру.

У березні того ж року Роман брав участь у акціях на підтримку Сергія Стерненка та Андрія Антоненка під Офісом президента, під час однієї з яких деякі активісти розмалювали стіни будівлі та побили двері та вікна. Роману вручили підозру у хуліганстві та відправили під домашній арешт з електронним браслетом. 

Рішення суду активіст пов’язував зі своєю громадською діяльністю в розрізі боротьби проти забудови Протасового Яру. Зрештою, запобіжний захід скасували, але справу так і не закрили.

Лідер кампанії за Протасів Яр став героєм на війні

Після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну Роман записався до лав територіальної оборони. Брав участь у звільненні Київщини разом з братом, а потім воював як розвідник у складі 93 механізованої бригади «Холодний Яр»: спочатку на Сумщині, згодом — на Харківщині.

«Чим більше росіян ми вб’ємо зараз, тим менше росіян доведеться вбивати нашим дітям», — написав Роман перед тим, як вирушити на схід України.

9 червня Роман Ратушний загинув під Ізюмом, виконуючи розвіддозір у складі бойової групи. Забрати його тіло побратими змогли через кілька днів.

«Коли Рома не повернувся з бойового виходу, я не вірив у його загибель. Доповідь про обставини суперечлива, шпилька на карті — у ворожому тилу,  на місці бою — засідка. Пробитись до нього не могли, тим часом документи сина майоріли у ворожих пабліках. Хочу подякувати всім, хто щось чув, але все розумів і тримав режим тиші, а також рішуче зупиняв тих, хто не розумів. Всі ви насправді зробили диво. Цим дивом наші забрали Рому», — написав батько героя.

Прощалися із вбитим росіянами громадським активістом у Києві 16 червня 2022 року. Прийшли кілька десятків людей — здебільшого молодь. Вони принесли з собою українські прапори та квіти.

Фото: Поліна Вернигор/Заборона
Фото: Поліна Вернигор/Заборона
Фото: Поліна Вернигор/Заборона

Машина із тілом загиблого героя промайнула так швидко, що квіти встигли кинути лише навздогін на проїжджу частину. Проте присутні запалили свічки та стали на коліна.

Фото: Поліна Вернигор/Заборона
Фото: Поліна Вернигор/Заборона
Фото: Поліна Вернигор/Заборона

Тіло Романа провезли у колоні з кількох машин вулицею Протасів Яр, проти незаконної забудови якого активіст боровся. В громадській організації «Захистимо Протасів Яр» пообіцяли, що обов’язково розбудують у тому районі парк, що носитиме ім’я Романа Ратушного і висадять там дуб на його честь.

5 липня йому мало б виповнитися 25 років.

Фото: Роман Ратушний/Twitter

«Роман — один із тих, про кого я безкінечно думала ці місяці: тільки не він, тільки не він, це було би занадто… Такий шок і таке страшне горе від звістки про його загибель на фронті… Це горе від втрат наших найкращих людей якесь бездонне, від нього нікуди не сховаєшся, хочеться вити і гризти зубами землю. Я пам’ятаю їх у Криму 16 років тому — засмаглі мама і двоє хлопчаків на каменях Сімеїзу. Де цей Крим, де ці молоді безтурботні ми? Війна і не думає завершуватися, наші діти ростуть, воюють, деякі гинуть як герої. Ні, це неможливо прийняти… Не пробачу ніколи», — написала про Ратушного режисерка Ірина Цілик.

«Війна забрала Роман Ратушний. Я в це не хочу вірити. Він завжди був дуже молодим і світлим. Для мене він живий. Дякую тобі, за мою можливість жити», — написав у пам’ять про героя адвокат і військовий Масі Наєм.

«Це невимовний біль. Один з найкращих хлопців Києва Роман Ратушний загинув на фронті. Він, без жодного перебільшення — золотий запас і гордість нації. Вперше побачив його зовсім дитиною… Востаннє Роман написав мені 6 березня – “базу медведчуківських хлопнули”. Не маємо права забути. І помстимося», — розповів журналіст Вахтанг Кіпіані.

Раніше Заборона розповідала історію загиблого українського піхотинця та спортсмена Дмитра Сидорука, який ще у 2014 році пішов захищати Україну. У боях за Луганський аеропорт він травмував обидві ноги та руку, але після 24 лютого 2022 року повернувся до Збройних сил України, аби захищати Батьківщину від окупантів.

Читати більше новин в Telegram

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій