Росія готується до останнього ривку на фронті: як Україна може перехопити ініціативу та піти у контрнаступ

Військово-політичне керівництво України прогнозує, що травень-червень 2024 року стане важким періодом як для ЗСУ, так і для всієї країни.

Загалом і зараз ворог зберігає інтенсивність наступу на певних напрямках, маючи перевагу над ЗСУ у живій силі та техніці. Але в Києва зʼявився шанс не лише вирівняти лінію фронту, а й піти у контрнаступ. Детальніше в діях російських та українських військ уже у найближчі місяці разом з експертами розбиралася редакторка Заборони Світлана Гудкова.

Росіяни збільшать тиск на фронті

Війська РФ продовжують наступальні дії вглиб українських територій ще з кінця осені 2023 року. Взяття Авдіївки у лютому 2024 року дозволило ворогу суттєво розширити свій рух на захід. Та, певно, наступною великою ціллю російських військ все ж буде Часів Яр, що на бахмутському напрямку. Російська армія вже підійшла до околиць міста.

«Просування росіян біля Часового Яру має тактичний характер. Тобто 100–200 метрів на добу — це не так критично, як ситуація в районі Очеретиного на авдіївському напрямку, яке ми майже втратили, так само як село Соловйове на південь від нього. Там ситуація досить динамічна та загрозлива, хоча тактичні успіхи ворога навряд чи загрожують обвалом фронту, на відміну від Часового Яру. У разі втрати контролю для ворога відкривається певний оперативний простір та можливості атакувати ближче до Словʼянська та Краматорська», — каже в коментарі Забороні військовий експерт Владислав Селезньов.

Загалом, за його словами, через зволікання з американською допомогою у росіян з’явилося вікно можливостей для наступу, що вилилося у дуже складну ситуацію на полі бою. І сили у росіян ще є. «У нас немає сталих, спокійних ділянок на фронті. Наразі є певна динаміка на куп’янсько-лиманському напрямку: там ворог накопичив сили. Думаю, що найближчим часом звідти будуть не дуже добрі звістки», — вважає Селезньов. 

Також експерт говорить про початок передислокації військ РФ на території Курської області, що спричиняє паніку серед жителів Сумщини. Однак Селезньов запевняє, що навряд чи зараз варто очікувати масштабного наступу там, адже достатніх сил у ворога немає. Та мешканцям прикордонних містечок все ж варто поберегтися.

«Ворог продовжить гатити по місту та області ракетами, артилерією, бомбами, а також запускати ДРГ. І недарма очільник Сумської ОДА рекомендує мешканцям прикордоння виїжджати в більш безпечні місця», — зазначив він.

Окрім Сумщини, загроза також є для Харківщини, говорить військово-політичний експерт Олександр Мусієнко.

«Видно, що готуються до певних операцій на Харківщині. Не безпосередньо, напевно, на Харків, але будуть вести бої на прикордонні. І росіяни намагатимуться прориватися в області з метою порушити логістику. Також бачимо, що в Харкові уразили телевізійну вежу. Росіяни намагаються порушити звʼязок, тож наступною ціллю можуть бути вежі мобільного звʼязку, інтернет та інше. Ворог продовжує бити по самому місту, намагаючись залякати жителів та спричинити паніку, що свідчить про бажання окреслити цей напрямок як можливий для наступальних дій якраз у кінці травня — на початку червня. Тому Сили оборони України готуються дати потужну відсіч російським військам», — каже експерт.

Зеленський — нелегітимний президент

Окрім ситуації на фронті, росіяни працюватимуть над підривом внутрішньополітичної ситуації в країні, сказав Кирило Буданов. І тему вони вже обрали.

«У березні в Україні не проводилися чергові президентські вибори, тож росіяни почнуть порушувати питання легітимності українського президента. На цьому буде грати ворожа пропаганда: мовляв, президент нелегітимний, а відтак українці не мають виконувати вказівки влади. Під це вони намагатимуться також зірвати мобілізацію, на що системно працюють уже давно. Вони будуть поширювати фейки та просувати потрібні їм наративи, зокрема, через українські ЗМІ. Все це має на меті похитнути українську єдність», — пояснює Мусієнко.

До України йде американська допомога 

Якщо раніше Зеленський прогнозував наступ росіян наприкінці весни, то голова української розвідки вже каже про середину травня. Чому Росія поспішає? Бо намагається встигнути до того, як до України доїде військова допомога наших партнерів — а це не лише США, а й Велика Британія з рекордним пакетом допомоги та Чехія з сотнями тисяч боєприпасів. Це допоможе Силам оборони вирівняти фронт.

Є надія на швидке постачання військової допомоги для України, каже Мусієнко. Зʼявляється вікно можливостей, коли, ймовірно, варто сконцентрувати оборонні сили на напрямку Часового Яру, де ворог активно наступає та є ризики взяття панівних висот.

«Також відомо, що ракети ATACMS вже у нас, і ми отримаємо можливості для подальших ударів по військових обʼєктах ворога в Криму та на інших окупованих територіях. Це дозволить стабілізувати лінію фронту. А ще під’єднаються країни ЄС, поїде більше снарядів за чеської ініціативи. І ЗСУ вдасться відбити наступ росіян», — сподівається експерт.

Та все ж найближчими місяцями ситуація може бути важкою. І негативних прогнозів нам навряд чи вдасться уникнути, бо російські війська продовжують атакувати на різних ділянках фронту.

«Ворог поки має ресурс. Він користується тим самим вікном можливостей, аж поки ми не отримаємо достатньої кількості зброї, боєприпасів та ракет. Багато часу втрачено. І щоби зараз стабілізувати ситуацію на полі бою, потрібен час і чимало сил. Літо буде доволі буремним», — вважає Селезньов.

Але за тим в української армії може відкритися можливість для успішного контрнаступу.

«Ракети ATACMS та Storm Shadow, кораблі та катери, які входять до британського пакета, — все це може допомогти нам у майбутньому готуватися до певних локальних дій на півдні. Так, важливо стримувати атаки ворога на сході, але є можливість розширювати плацдарм на лівобережжі Херсонщини з використанням тих сил і засобів, які будуть нам надходити. Посилення контрбатарейної боротьби, знищення вогневих позиції ворога, знищення військових інфраструктурних обʼєктів у Криму, зменшення логістичного потенціалу ворога та, як наслідок, наступ там та звільнення півдня України», — резюмує Олександр Мусієнко.