'
Читаєте зараз
Розходимось? Історія Оскара пояснює, чому не варто дивуватися перемозі фільму про Навального

Розходимось? Історія Оскара пояснює, чому не варто дивуватися перемозі фільму про Навального

Markiian Oliiarnyk
  • Фільм про Олексія Навального зняв канадський документаліст Деніел Роер за підтримки HBO Max та CNN Films.
  • Oscar Awards вважається найпрестижнішою кінопремією світу та однією з найбільших медійно розкручених подій у році.
  • Організатори події заявили про нібито аполітичність премії.

У 2023 році кращою акторкою обрано жінку азіатського походження Мішель Єо: це сталося аж на 95-й рік існування Оскара. За всю історію було чимало дискримінаційних та принизливих скандалів: організатори змінювалися, але виправлятися не поспішали. Так, наприклад, вони образилися на красномовний жест Марлона Брандо, який в 1973 році відмовився від статуетки і доправив замість себе на спіч корінну американку. Тільки через 50 років кінофункціонери вибачилися перед жінкою за реакцію на протест.

Заборона розповідає про документалку про навального та про інші факапи «Оскара».   


Як фільм про Навального отримав Оскар

У ніч з 12 на 13 березня 2023 року у Лос-Анджелесі пройшла 95-та церемонія вручення кінопремії «Оскар». У номінації «Найкращий документальний повнометражний фільм» перемогла біографічна стрічка про російського політика Олексія Навального, який з 2021 року відбуває ув’язнення у колонії суворого режиму.

Виробництвом фільму займалися студії HBO Max та CNN Films, а режисером виступив відомий канадський документаліст Деніел Роер. Сам автор охарактеризув своє творіння, як «історію однієї людини та її боротьби з авторитарним режимом».

Отримувати найпрестижнішу нагороду в кіноіндустрії разом з режисером вийшли двоє дітей Навального та дружина Юлія. «Мій чоловік у в’язниці тільки за те, що говорить правду, мій чоловік у в’язниці тільки за те, що захищає демократію. Олексію, я мрію про той день, коли ти будеш на волі, і наша країна буде вільною. Тримайся, мій любий», — промовила з головної сцени театру Dolby Юлія Навальна.

Читати більше новин в Telegram

Сюжет фільму розгортається довкола отруєння російського опозиціонера нервово-паралітичною речовиною «Новичок» у 2020 році та розслідування цих подій організацією Bellingcat. Також у стрічці показано період перебування Навального у німецькій клініці «Шаріте», його розмови з ФСБшниками, які й скоїли замах, а також про повернення в Росію у 2021 році та подальше ув’язнення.

В цілому західна аудиторія дуже високо оцінила стрічку. Зокрема на агрегаторі Rotten Tomatoes її рейтинг критиків становить 99%, а на сайті Metacritics стоїть оцінка 82 зі 100 можливих. Також ще до «Оскара» фільм Деніела Роера отримав премію BAFTA в аналогічній номінації. 

Попри очевидну симпатію західної аудиторії до персони Олексія Навального та до фільму в цілому, переважна більшість українців засудили рішення кіноакадемії нагородити фільм престижним «Оскаром». Особливо зважаючи на те, що у номінації разом з фільмом про російського опозиціонера був представлений «Будинок скалок» про Україну, який знімали в Лисичанському центрі соціально-психологічної реабілітації дітей ще до повномастабного вторгнення, але вже не N-ний рік війни.

Загалом український сегмент інтернету просто вибухнув негативними коментарями в бік кінопремії. І навіть не стільки через те, що американські кіноакадеміки віддали нагороду фільму про представника країни-терористки, скільки через повне ігнорування теми війни в Україні.

Вже другий рік поспіль організатори відмовили українському президенту Володимиру Зеленському у виголошенні промови на відкритті церемонії, заявляючи про те, що «Оскар» нібито «поза політикою». Але при цьому ж нагорода за найкращу документалку 2022 року дісталася фільму про російського політв’язня, чия дружина виступила на головній сцені заходу з цілком політизованою промовою.

Чимало людей побачили у цій ситуації лицемірство та ганебну спробу західних діячів культури знайти «хороших росіян» на тлі жорстокої та кривавої війни. Це при тому, що сам Олексій Навальний відомий своїми неоднозначними заявами щодо України, зокрема щодо анексованого країною-терористкою Криму.

Утім на думку українського колумніста Сергія Фурси, скандал розгорівся здебільшого через завищені очікування українців до громадян країн Заходу у їхньому ставленні до всього російського.

«Багато хто з українців очікує, що раптом люди з Голлівуду можуть ставитися до Росії як до проклятого місця, де проблема не у царі, диктаторі, генералісимусі, а в тому, що це просто хвора імперія і всі люди-зомбі. Проблема в тому, що ми хочемо від Голлівуду, щоб він ненавидів усіх росіян, як це роблять українці… Проблема в тому, що українці хочуть, щоб американці так само ненавиділи росіян, як і ми. Але поки російські бомби не падають на американські міста — це неможливо», — пише Фурса у своїй колонці.

Топ-5 найгучніших скандалів в історії Oscar Awards

За понад 90-річну історію найпрестижнішої кінопремії світу на церемоніях вручення «Оскара» траплялося чимало конфузів та скандалів. Охопити в одному матеріалі їх всі дуже складно, тому Заборона пропонує ознайомитися з п’ятьма найгучнішими з них.

Протест Марлона Брандо і Сашин Літлфезер

У 1973 році виконавець ролі дона Віто Корлеоне з культового фільму «Хрещений батько» Марлон Брандо був визнаний американською кіноакадемією найкращим актором і мав отримати за це заповітну статуетку. Однак вже під час самої церемонії вручення він відмовився від нагороди, пославши на захід замість себе активістку з племені апачів Сашин Літлфезер.

Жінка виголосила промову, у якій зазначила, що Брандо відмовився від «Оскара» на знак протесту проти «поганого ставлення представників кіноіндустрії до корінних американців». Організатори та публіка негативно сприйняли таку форму протесту, але нині вона вважається героїчним вчинком. Через майже 50 років, у червні 2022 року, кіноакадемія надіслала Сашин Літлфезер листа з офіційними вибаченнями за інцидент.

Сашин Літлфезер виголошує промову на церемонії нагородження «Оскар» 1973 року. Фото: Wikimedia Commons 

«Оскар» Маріси Томей

У 1992 році американська акторка Маріса Томей здобула світову славу, здобувши перемогу у номінації «Найкраща жіноча роль другого плану» за роль Мони Лізи Віто у фільмі «Мій кузен Вінні».

Однак фактично одразу у медіапросторі почали ширитися чутки, що нагорода була присуджена помилково: 74-річний ведучий Джек Паланс нібито зачитав не ту картку, а перемога мала дістатися Ванессі Редгрейв. Прихильники цієї теорії як доказ наводили те, що чоловік зробив незвично довгу паузу перед тим, як оголосити ім’я.

Суперечки підігрівалися ще й тим, що перемога Томей була сприйнята як зневага до визнаних акторок у цій категорії. Утім згодом академія спростувала усі конспірологічні теорії.

Рух #OscarSoWhite

Ще одним скандалом, який прокотився по всьому Голлівуду, став рух #OscarsSoWhite. Все почалося у 2015 році з твіта Ейпріл Рейн, яка висловила у мережі своє невдоволення: усі 20 номінацій за акторські ролі дісталися виключно білим виконавцям. Під час «Оскара» 2016 року ситуація повторилася: жодного кольорового актора серед номінантів основних категорій.

Це призвело до звинувачень організаторів премії в інституціоналізованому расизмі. А ще активніша хвиля невдоволення сколихнула, коли громадськості стало відомо, що серед членів американської кіноакадемії 92% білих людей.

З часом рух #OscarsSoWhite став настільки сильним, що до нього долучилося кілька знаменитостей, зокрема Спайк Лі та Джада Пінкетт Сміт активно закликали бойкотувати церемонію. Зрештою академія переглянула свою програму членства та інші аспекти процесу голосування, щоб приборкати увесь негатив.

«Ла-Ла Ленд» vs «Місячне сяйво»

У 2017 році на 89-й церемонії вручення премії «Оскар» сталася скандальна плутанина в оголошенні переможців. Ведучі Воррен Бітті та Фей Данавей оголосили, що стрічка Деміена Шазела «Ла-Ла Ленд» здобула перемогу у номінації «Найкращий фільм».

Вся знімальна група стрічки піднялася на сцену і почала виголошувати свою святкову промову. Однак продюсер Джордан Горовіц був змушений її перервати й оголосити, що насправді академія визнала найкращим фільмом не «Ла-Ла Ленд», а «Місячне сяйво».

Команда Деміна Шазела була змушена принизливо покинути сцену, що викликало широкий резонанс та обурення в аудиторії через ганебні помилки організаторів церемонії.

Вілл Сміт проти Кріса Рока

Черговий оскарівський скандал світового масштабу трапився у 2022 році на 94-й церемонії нагородження. Ведучий заходу Кріс Рок під час свого монологу невдало (нібито) пожартував про Джаду Пінкетт Сміт, дружину Вілла Сміта, який у той час перебував у залі. Коли камера навелася на актора, спочатку він посміхався разом з натовпом, але вже за мить він піднявся на сцену і вдарив Рока по обличчю, після чого агресивно вилаявся.

Цей інцидент тривалий час домінував у світових новинах і викликав гостру дискусію про об’єктивні межі жартів та доречність фізичного насильства.

Чому премія Оскар така важлива

Премія Академії кінематографічних мистецтв і наук США історично вважається найголовнішою нагородою в індустрії і для цього є кілька причин.

Перш за все, «Оскар» є найстарішою кінопремією в історії — вручається аж з 1929 року. При цьому серед передумов її заснування було не лише відзначення видатних кінодіячів, а й протистояння профспілковому руху.

За словами історика Девіда Томсона, керівника кінокомпанії Metro-Goldwyn-Mayer (MGM) Луїса Б. Маєра дуже занепокоїла нова хвиля трейд-юніонізму у США, коли працівники з різних сфер почали масово наполягати на підписанні профспілкових контрактів. Він боявся, що актори, сценаристи та режисери захочуть зробити те ж саме, а це могло б завдати сильних збитків його бізнесу.

Тож у 1926 році Маєр залучив людей з усієї індустрії до створення американської кіноакадемії, покликаної врегулювати трудові питання поза межами профспілкової системи. Також її метою стало сприяння позитивному ставленню громадськості до Голлівуду, і один із найнадійніших способів досягнення цієї цілі — проведення щорічного заходу для відзначення найбільших досягнень в історії кіно. Так і з’явилася на світ премія «Оскар».

Медійний престиж нагорода заробила фактично одразу: через те, що переможців від самого початку визначали члени академії, а не публіка. А туди входили лише найкращі актори, режисери, сценаристи та критики США. У першій половині XX століття повсюдно була поширена думка, що лише колеги по цеху володіють необхідними знаннями для компетентної оцінки робіт кіномитців. Тож так повелося, що першочерговим мірилом успіху стрічки у Голлівуді стало отримання визнання від академіків у вигляді премії, а вже потім враховувалися відгуки глядачів та касові збори.

Статусності «Оскару» додавав ще той факт, що протягом тривалого часу він був єдиною кінопремією міжнародного рівня. Наприклад, «Золотий глобус» почали вручати аж у 1944 році, а перша церемонія нагородження Британської кіноакадемії, вона ж БАФТА, була проведена у 1949-му.

З часом «Оскар» став джерелом прибутку для студій, зацікавлених у використанні престижу для збільшення продажів квитків і залучення до роботи з ними талановитих акторів: як вже відомих, так і молодих перспективних. Це вилилося у те, що й донині деякі кіновиробники проводять маніпуляційні рекламні кампанії, намагаючись привернути увагу академії, щоб хоч якась із їхніх стрічок отримала номінацію.

Історія премії знає чимало випадків, коли молоді виконавці стрімко здіймалися на голлівудський Олімп, просто отримавши номінацію, не кажучи вже про перемогу. Так, наприклад, маловідому акторку Дженніфер Лоуренс запросили до участі у франшизі «Голодні ігри» після того, як у 2010 році вона була серед претендентів на нагороду за найкращу жіночу роль у фільмі «Зимова кістка». А актор та режисер Метт Деймон, хоч і мав певну популярність завдяки кільком успішним ролям, насправді визначною фігурою Голлівуду став після отримання «Оскара» за найкращий оригінальний сценарій до фільму «Розумник Вілл Гантінґ» 1997 року.

Раніше Заборона розповідала про скандал довкола вручення Шевченківської премії 2023 року, яке вперше за багато років не відбулося 9 березня.

Читати більше новин в Telegram

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій