Щодня ми боремося за мир. Захищаємо кордони, займаємося просвітою громадян, налагоджуємо діалог між вільними та окупованими територіями. Напередодні щорічного Дня миру молодіжна організація «СТАН» створила простір для дискусії між різними людьми у 15 містах України. Детальніше про ці заходи ми писали тут і тут. Заборона також поговорила з експертами та дізналася, що заважає Україні побудувати відносини всередині країни та які є моделі розв’язання проблеми.
Заходи до Дня миру в Україні проводить Молодіжна організація «СТАН» за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку USAID.
«У нас є родичі в Росії, а є й ті, що залишилися у Луганську. Спочатку ми дуже сварилися сім’ями. А зараз вирішили не обговорювати цю тему взагалі. Нам допомогли діалог і прийняття. Нас об’єднали традиції: народні костюми, колорит, свята».
Катерина (ім’я змінено), учасниця «Відкритих діалогів» у місті Біловодськ
Як знайти спільну мову? Може допомогти мистецтво. Ось що каже Яна Салахова, співзасновниця «Театру Змін»:
«Мистецтво має гарний потенціал у згуртуванні людей, якщо апелює до їхнього життєвого досвіду. Прийняття різного досвіду робить внесок у формування культури пам’яті — те, як ми пам’ятаємо про болісні події, у який спосіб зберігаємо цю пам’ять. А ще мистецтво допомагає мріяти. Для того, аби відбудувати мир, люди теж мають мріяти, уявляти його».
«Коли був Майдан, я дуже переживала. Але всі друзі, знайомі, родичі казали мовчати й відмовляються говорити зі мною про ті події. Забороняли підіймати тему війни та єдності України. І досі відмовляються спілкуватись українською мовою».
Марія (ім’я змінено), учасниця «Відкритих діалогів» у місті Біловодськ
Як говорити про болючі події? Треба шукати спільні цінності. Ось що каже Валентина Потапова, експертка з реінтеграції громадян України, які вимушено залишаються на окупованих територіях:
«Україна прийде до миру, коли її громадяни відчують, що вони відповідальні за свою країну. Важливо зрозуміти, що ця країна — наша. Цього потрібно навчити молоде покоління — захищати не тільки кордони, а й інформаційний простір. На жаль, на окупованій території молодь вважає, що суспільство з вільної України — це націоналісти, які захопили владу. І тому потрібно рятувати тих, хто ще згадує про РФ. В інформаційному полі вільної України є думка, що на окупованих територіях живуть зрадники, які готуються до війни, й у нас немає нічого спільного. Це відбувається через пропаганду з обох сторін — російської та української.
Тому, щоби перейти до миру, потрібно почати діалог. На державному рівні мають бути спільні проєкти для молоді з різних окупованих територій — фестивалі, ігри. Потрібно сформувати віртуальні майданчики для спілкування — і це не зустрічі в зумі, а креативні заходи. Так українці дізнаються, які вони люди і що їх об’єднує. Я працюю в Криму, багато спілкуюся з молоддю. І бачу, що вони нічим не відрізняються від тих, хто живе на вільній території. Вони прагнуть таких же цінностей: свободи, дотримання людських прав. І налагодження контакту не означає, що ми перестанемо відстоювати свої кордони. Ми просто знайдемо точки, які об’єднують молодь по всій країні. Тому що саме вони будуть визначати наше майбутнє. Держава має не тактично, а стратегічно працювати з дітьми, які через 30 років стануть новим майбутнім України».
«Держава має припинити виділяти гроші на війну. Краще на ці гроші запустити лікарні, школи, дитячі садки, дати людям нові робочі місця. Робочі місця потрібно створювати на окупованій території. Людям потрібно за щось жити, потрібно їсти і вдягатися, обігрівати свій дім. А якщо всього цього немає, то вони йдуть воювати, займаються мародерством, грабують. Займаються наркоторгівлею або ввозять зброю на окуповану територію».
Лана, учасниця «Відкритих діалогів» у місті Батьово
Як повернути окуповані території? Треба бути економічно привабливими та готуватися до захисту. Ось що каже Максим Осадчук, ветеран війни на Донбасі, історик та громадський діяч:
«Мир з РФ можливий лише за умови достатньо міцної та організованої національної оборони — як для нас, так і для інших країн, яким загрожує збройна агресія.
А для того, аби забезпечити мир з окупованими територіями та повернути їх Україні, треба сприяти їхньому економічному розвитку. Тобто Україна має бути достатньо економічно привабливою в очах цих окупованих територій. Держава має створити робочі місця і гідні зарплати. Також потрібно залучати людей з окупованих територій до проєктів загальноукраїнського масштабу. Наприклад, є семінари від істориків з окупованих територій або людей, які вивчають історію там. Їх організують для того, щоб знаходити порозуміння, ділитися досвідом. Є безкоштовні навчальні програми для молоді з окупованих територій в національних університетах. Зрештою, ми можемо організовувати свої платформи для спілкування і обміну досвідом тут, в Україні».
«Я негативно ставлюсь до людей, які вимушені лишатися на окупованій території, тому я буду мовчати. Вони самі обрали не те. Я знайомий з тими, хто залишився там. Їм всім промили мозок пропагандою. І я не уявляю, як їх повертати до вільної України. Я просто не вірю в діалог з ними. Ми можемо бути відкритими до них, але чи не отримаємо ми ніж в спину?»
Михайло (ім’я змінено), учасник «Відкритих діалогів» у місті Мелітополь
Як поважати вибір іншої людини? Можна подивитися на досвід інших країн. Ось що каже Мирослав Грінберг — співзасновник та голова правління Київського освітнього центру «Простір толерантності»:
«Сенс слова «толерантність» загубився. Сьогодні його використовують де треба і не треба. Протягом багатьох років тривали релігійні війни за те, аби вибір однієї сторони приймався іншою. У 1555 році в Німеччині з’явився перший договір між лютеранами та католиками, який започаткував перший релігійний мир. Це був Аугсбурзький договір. Цей документ показав, що в межах однієї держави може бути мир, хоч люди й мають різну релігію. Толерантність до іншого стала результатом цієї домовленості, і такі випадки в історії часто повторювалися. Для того, аби всередині країни запанував мир, володарі країни видавали спеціальні закони — не тому, що вони поважали релігію окремої групи. Але для того, щоб встановити мир, їм треба було співіснувати з цими групами та приймати їх.
Якщо ми говоримо про сучасний світ, то толерантність — це умова свободи для людей. Навіть якщо людина чинить неправильні дії щодо себе, це не є приводом для втручання. Ми можемо бути з нею незгодні, але ми маємо ставитися до неї терпимо. Люди є вільними тільки тому, що їхній вибір та право на вибір поважають. Толерантність означає, що ви розумієте чужі переконання. Якими б вони не були, вони заслуговують на увагу. І до людей, які мають ці думки чи переконання, ми теж маємо ставитися з повагою та уважністю».
Широке проведення Міжнародного дня миру в Україні в 2021 році ініціювала Молодіжна організація «СТАН» (Україна) та освітня ініціатива «Free ІТ» (Бєларусь) — учасники програми діалогу та співробітництва в рамках проєкту БДІПЛ ОБСЄ OSCE Office for Democratic Institutions and Human Rights (ODIHR) «Просування людського виміру безпеки в Україні». Думки та інформація, висловлені учасниками програми, не обов’язково відображають політику та позицію ОБСЄ.
День Миру 2021 став можливий завдяки інституційній підтримці Молодіжної організації «СТАН» від IM Swedish Development Partner.
Молодіжна організація «СТАН» щороку проводить заходи для розбудови миру в Україні. У 2021-му в них взяли участь тисячі людей з усієї країни. Долучайтеся до наступних заходів у 2022 році.
