«Весна в Чорнобилі», «Блайндмен», «Жіноча праця» та інші комікси — огляд найцікавіших графічних новел
Редакція Заборони продовжує щомісячні огляди коміксів. Цього разу ми публікуємо добірку найцікавіших графічних новел від історика коміксів та співавтора графічної новели «У м’яті» й телеграм-каналу «Нормальные комиксы» Бориса Філоненка.
Локальні видання
Blindman
Володимир Гавриш, Андрій Беницький
IST Publishing, 2019
Комікс «Блайндмен» Володимира Гавриша та Андрія Беницького можна знайти хіба що в приватних колекціях і бібліотеках, але про нього точно варто знати й хоча б один раз потримати в руках. Поки авторські комікси в Україні лише наважуються на формальні експерименти, Гавришу й Беницькому вдалося розказати історію, у якій всі події відбуваються на чуттєвому рівні, а зображення є візуалізацією звуків.
«Блайндмен» — це історія про незрячу людину, яка торкається стіни й відчуває її внутрішні коливання, поступово прислухаючись до звуків всередині речей. Гармонія порушується, коли сусіди починають рухати меблі та плавні лінії заміщуються деструктивними формами. Врешті головний герой досягає нової гармонії: тепер він сприймає світ як сукупність впорядкованих та хаотичних звуків.
Комікс був створений у відповідь на тему «Enough» («Достатньо») в рамках міжнародного конкурсу фестивалю Fumetto у Швейцарії. Беницький написав поетичний текст, а Гавриш створив візуальний наратив, попередньо дослідивши авангардні музичні партитури 20 століття. «Блайндмен» виглядає як біле на білому: зображення і текст шрифтом Брайля зроблені тисненням, утворюючи рельєф на поверхні паперу.
Окрім того, «Блайндмен» — досить титулований твір. У 2018 році він став одним з десяти фіналістів фестивалю Fumetto, у 2019-му був представлений у виставковому форматі на другій Бієнале молодого мистецтва в Харкові, а у 2020-му отримав головну нагороду на Книжковому Арсеналі в номінації «Експеримент».
«Одна весна в Чорнобилі»
Емманюель Лепаж
Видавництво, 2020
Чорнобиль належить усім, а тому може стати місцем для міжнародної мистецької резиденції. У 2007 році Емманюель Лепаж поїхав в Україну за ініціативи асоціації Dessin’Acteurs, щоби зарисувати світ після радіоактивного вибуху. В цій автобіографічній оповіді Чорнобиль одразу постає як глобальна подія: спочатку як хмара, що крадькома забруднює їжу на фермах і ринках Європи, і аж потім — як простір одкровень про смерть і красу.
В «Одній весні в Чорнобилі» Лепаж розповідає про людей, які пов’язали своє життя з небезпечною зоною вже після вибуху 4-го блоку АЕС. Автор не завжди відрізняє наслідки катастрофи від повсякденної руйнації українських міст. А природа лякає його тим, що аж ніяк не виглядає страшною. Прогулянки стають потужним імпульсом для саморефлексії: що б робили французи з такою катастрофою?
Лепаж виходить на пленери в масці та бахилах, сідає на стілець та прислуховується до тріскотіння дозиметра. У коміксі купа замальовок, які перебивають або штовхають сюжет далі. Звуки приладу, який вимірює рівень радіації, асоціюються в Лепажа з «Пітером Пеном»: там крокодил відкусив зап’ястя капітана Гака разом із годинником. Щоразу, коли хижак підкрадався до Гака знов, цокання секундної стрілки попереджало про небезпеку. Тінь цокотливого крокодила весь час переслідує Лепажа в Чорнобильській зоні.
Світові видання
This Woman’s Work
Julie Delporte
Drawn&Quarterly, 2019
На обкладинці англійського перекладу коміксу Жюлі Дельпорте «Жіноча праця» дівчинка захищається від нападу білого ведмедя, а на звороті книжки плаває однорогий нарвал. Цей бестіарій символічно описує героїню автобіографічного коміксу — «лагідну феміністку» (gentle feminist). Вона, з одного боку, уникає хижаків із чоловічого світу, а з іншого — розмірковує про власну рольову модель, вирішуючи центральне питання коміксу: що означає бути жінкою?
Героїня хоче асоціювати себе з нарвалом і відлякувати ворогів рогом. Але в самок нарвалів рогу немає. Вона хоче бути мандрівницею, як Нюхмумрик із всесвіту Мумі-тролів, але він — хлопчик. На фестивалі коміксів в Ангулемі жодну жінку не номінують на нагороду за внесок у комікси. Дельпорте робить замальовку з двома портретами: «Туве Янссон, експертка-в’язальниця» й «Маржан Сатрапі, що вишиває».
Переповнений культурними відсиланнями від «Зоряних війн» до Світлани Алексієвич, комікс «Жіноча праця» був задуманий як розповідь про Туве Янссон, авторку «Мумі-Тролів». Уже в процесі роботи він перетворився на особистий нотатник Дельпорте, у якому дослідження життя й щоденникових записів фінської письменниці переплелися з травмами власної біографії авторки, проблемами сексуальності та особистого становлення. У розділі «Про авторку» написано: «Вона любить тварин, рослини та інколи людей».
FUKT #19. The Storylines Issue. The Art of Narration in Contemporary Drawing
За редакцією Bjorn Hegardt, Alice Finney
2020/21
Попри те, що найуспішнішим ринковим форматом коміксів сьогодні є графічний роман у твердій палітурці, джерелом натхнення й місцем найсміливіших експериментів досі залишаються періодичні видання. Один зі свіжих прикладів — останній номер журналу про рисування FUKT, присвячений сучасним візуальним наративам й, зокрема, коміксам. У передмові до випуску редактор Бйорн Хеґард пише: «сама тканина нашої людяності виткана тисячоліттями розповідей», та зауважує неможливість уникнути щоденного бомбардування візуальними розповідями в наш час. Хеґард нагадує, що ця ситуація не така вже й нова — змінилася лише інтенсивність обстрілу.
У FUKT #19 зібрані роботи з портфоліо азійських, американських та європейських коміксистів, художників та ілюстраторів, інтерв’ю на теми сторітелінгу й пандемії, а також нові твори, створені у відповідь на стан тривалої соціальної ізоляції.
З чого почати знайомство з коміксами
«Маус. Сповідь уцілілого»
Арт Шпіґельман
Видавництво, 2020
«Маус» — це комікс, який отримав Пулітцерівську премію в 1992 році. Він розповідає про Голокост. Євреї зображені у ньому мишами, німці — кішками. Це комікс, проти перекладу якого поляки виходили на протести, бо автор намалював їх свинями. Комікс, який змінив геть усе: після «Мауса» більше неможливо говорити про несерйозність коміксу, про його дитячість, звужену супергеройську тематику, притаманну цьому медіуму.
«Реальність заскладна для коміксів, — розмірковує Арт Шпіґельман в розмові з Франсуазою Мулі в другому томі «Мауса». — У реальності ти б мені ніколи не дала стільки говорити, не перебиваючи».
Шпіґельман ставить перед собою надамбітну задачу: зрозуміти та задокументувати історію своїх батьків, які вижили в німецьких концтаборах, а також розказати про повоєнне життя батька, Владека Шпіґельмана, у США. Це розповідь не стільки про минуле, скільки про непросту роботу з пам’яттю та вплив подій Другої світової війни на сучасне повсякдення. Через десятки років після ув’язнення Владек багато розповідає про це, але не дає сину прочитати щоденники матері. Він вважає, що краще знайти необхідні речі на смітнику, ніж купувати, та малює для Арта схему доброї хованки в підвалі, де зберігають вугілля, бо «…такі речі добре знати, що і як — на всяк випадок».
Довгоочікуваний вихід «Мауса» українською означає не лише можливість прочитати графічний роман вперше, а й повноцінно залучити цей твір до українського контексту. Адже окрім дослідників історії та членів журі літературних премій, «Маус» постійно штудіюють автори коміксів та коміксознавці. З кожним прочитанням він приносить нові відкриття.
Редакція Заборони запустила щомісячний огляд коміксів. Раніше ми регулярно публікували комікси наших постійних авторів, а тепер будемо ще і випускати рецензії на комікси та графічні новели, які виходять в Україні, Східній Європі й по всьому світу. Ми хочемо, щоби цей жанр розвивався в нашому регіоні, і закликаємо вас підтримувати видавців і авторів, що випускають комікси. Ви також можете підтримати Заборону щомісячною підпискою на «Патреоні» або зробити разовий внесок, щоби ми могли випускати більше історій у рубриці «Комікси». Якщо ви автор або видавець, надсилайте свої опубліковані роботи нам у редакцію — можливо, вони з’являться в наступних рецензіях Заборони. Якщо ви хочете стати спонсором цієї рубрики, зв’яжіться з нами.
