Усі обговорюють статтю Заборони про StopFake i ультраправих. Відповідаємо на головні запитання
Заборона опублікувала матеріал про те, що одне з облич фактчекінгової організації StopFake Марко Супрун товаришує з ультраправими. Це викликало в нас особливе занепокоєння, оскільки віднедавна StopFake — українській партнер Facebook із протидії фейковим новинам та дезінформації. Публікацію активно обговорювали у соцмережах, а 8 липня StopFake відреагував на матеріал, звинувативши нас у маніпуляціях. Заборона відповідає на всі запитання та звинувачення.
Ви написали, що StopFake заблокував вашу публікацію, але він не може цього робити.
Ні, ми не писали такого. Заборона кілька разів підкреслювала, зокрема у заголовку, що це зробив саме Facebook. Ми лише звернулися до StopFake за спростуванням або підтвердженням можливої участі у видаленні поста. Натомість у своїй відповіді на наш матеріал StopFake наводить цитату, що «StopFake заблокував статтю «Заборони», хоча її немає в публікації. Ми окремо пояснили, які повноваження має StopFake — і серед них не вказували видалення будь-яких постів чи профілів Facebook.
Навіщо ви тоді згадуєте про видалення вашого поста, якщо StopFake не має до цього стосунку, а Facebook сказав, що пост видалили помилково?
Нам було важливо пояснити читачам, чому ми вирішили розібратися, чим займається StopFake. Коли наш пост зник зі сторінки, деякі читачі порекомендували шукати ймовірні відповіді в новому партнері Facebook в Україні — інтернет-проєкті StopFake. І хоча пізніше соцмережа пояснила, що пост видалений помилково і повернула його наступного дня, ми дізналися про сумнівні зв’язки ведучого StopFake Марка Супруна з ультраправими діячами і вирішили про них розповісти. До того ж, ми досі не знаємо, через яку саме помилку Facebook видалив наш пост і чекаємо на офіційну відповідь від соцмережі (ми подали відповідний запит).
Чому ви почали розслідувати, з ким товаришує Марко Супрун?
Бо він — одне з головних медійних облич проєкту. Англомовна версія YouTube-каналу StopFake майже повністю складається з відеороликів за його участі. Супрун аналізує російські фейки, зокрема про «розгул» фашизму в Україні. Ми знайшли багато фотографій Супруна з радикальними ультраправими та вирішили розібратися в цьому.
Що це за ультраправі?
Арсеній Білодуб – засновник популярного серед ультраправих бренду одягу «SvaStone» і лідер музичного хейткор-гурту «Сокира Перуна». Одна з пісень колективу – «Шість мільйонів слів брехні», в ній заперечується Голокост. На концерти «Сокири Перуна» приходять люди з нацистською символікою — Заборона про це детально писала. Колишній ударник гурту Дмитро Волков свого часу відбув покарання за участь у погромі синагоги Бродського в Києві. Скандальні концерти «Сокири Перуна» відвідував у 2017 році російський неонацист Олександр Скачков, якого нещодавно затримали українські спецслужби за пропаганду ідей австралійського терориста Брентона Таранта. Крім того, Білодуб дуже відомий на міжнародній неонацистський арені, він організовує концерти гуртів, які виступають за перевагу білої раси.
Андрій Середа – фронтмен гурту «Кому Вниз». В одному з інтерв’ю музикант зізнається, що вважає себе «вибірковим антисемітом». На святкуванні 20-річчя ультраправої партії «Свобода» в 2011 році, запрошений до мікрофона Середа розповів, що українська земля – «мати арійської раси». Свою промову закінчив жестом, дуже схожим на нацистське вітання. Має татуювання на руці у вигляді кельтського хреста, яке в середовищі скінхедів, расистів і неонацистів використовується для позначення переваги білої раси. Цей символ також з’являється на світлинах із репетиційної бази гурту.
Арсеній Білодуб і Андрій Середа – “патріархи” української правої сцени. Обидва музичні колективи давно і плідно товаришують, виступають на численних «патріотичних» фестивалях і концертах разом з іншими праворадикальними виконавцями, зокрема російським блек-метал гуртом «M8L8TH» («молот Гітлера»). На одному з таких концертів були присутні нацистські прапори та свастика.
Дмитро Савченко — речник ультраправої партії «Правий сектор» та засновник видавництва «Залізний тато», де публікує свої твори український націоналістичний ідеолог Дмитро Корчинський. На сторінці «Залізного тата» у Facebook є купа світлин із символікою «Карпатської Січі». Це агресивне закарпатське ультраправе угруповання, члени якого нападають на представників ЛГБТ, феміністок і просто людей із ментальними особливостями.
Дмитро Савченко відсидів 10 років за терористичний акт — вибух на київському ринку «Троєщина», внаслідок якого загинула людина. Своєї провини він не визнав.
Діана Виноградова (Камлюк). На початку нульових Камлюк разом із групою приятелів накинулася на громадянина Нігерії, стала бити його ногами, а її товариш вдарив чоловіка ножем. Від завданих травм нігерієць помер. На запитання про причини нападу товариш Діани відповідав: «Мені не подобаються негри». Камлюк засудили до 4,5 років ув’язнення. За ґратами вона писала вірші для «Сокири Перуна», а як вийшла з тюрми, декламувала на сцені Майдану антисемітський вірш.
Олександр Войтко — один із лідерів агресивного ультраправого угруповання С14. Широко відомим став випадок, коли С14 розігнали поселення ромів на Лисій горі в Києві, спалили їхні намети та речі. На відео, опублікованому за кілька днів LB.ua, праворадикали жбурляють у ромів каміння та поливають їх сльозогінним газом, женучи вулицею.
Всі ваші докази — це фотографії?
Ні, фотографії та відеозаписи тільки підтверджували тезу про те, що Супрун товаришує з ультраправими. Троє з вищевказаних діячів публічно заявляли про давні та близькі стосунки із Марком Супруном. На жаль, StopFake ігнорує цей факт, заявляючи, що ми робимо висновки тільки на підставі фотографій. Це не так.
У 2016 році Дмитро Савченко писав, що вони із ведучим StopFake – «давні та хороші друзі». Напередодні публікації Савченко підтвердив цю інформацію Забороні: «Так, я дружу, точніше, товаришую із Марком [Супруном]».
Вокаліст гурту «Кому Вниз» Андрій Середа на цьому відеозаписі розповів, що він, Марко Супрун та Арсеній Білодуб свого часу породичалися через козацький ритуал «побратимства», коли чоловіки ріжуть собі руки і змішують кров. Тому на сайті «Кому Вниз» всі троє позначені як «брати». Цей надважливий відеозапис у своїй відповіді StopFake навіть не згадує, хоча саме він є найсильнішим нашим аргументом щодо критичної наближеності Марка Супруна до одіозних прибічників переваги білої раси.
А де ви брали фотографії та відеозаписи?
Із офіційних сторінок українських рок-колективів «Сокира Перуна» і «Кому Вниз» у соцмережах Facebook та Instagram, публікацій табору-джемборі «Повстанська Ватра», сторінки Дмитра Савченка та фотографа Івана Брацуна, де ми і знайшли відео про козацький ритуал «кровопускання». Всі ці посилання є у публікації Заборони.
Твердження StopFake, що «більшість цих фото раніше публікувалися на проросійських сайтах або блоґерами», – груба маніпуляція.
Добре, але це не привід називати Марко Супрун неонацистом.
Ми цього і не робили. Заборона писала виключно про зв’язки Марка Супруна з одіозними ультраправими діячами і не робила жодних висновків щодо його поглядів. Утім, StopFake пише: «Стверджувати, що фотографуючись з кимось, ви стаєте однодумцями чи союзниками – це відверта маніпуляція та наклеп». Чекаємо від проєкту відповідної цитати, де ми «стверджували» щось подібне. Інакше це речення є відвертою маніпуляцією та наклепом.
«Найголовніше, що автори статті не наводять жодних цитат чи дій, які б вказували на те, що Марко Супрун є носієм будь-яких «нацистських поглядів», — так, не наводять, оскільки йдеться виключно про контакти Марка Супруна з одіозними праворадикалами, які вважають його «братом» або «давнім і хорошим» другом.
Чому ви не запитали про погляди Марка в нього самого?
Ми намагалися, але він нам не відповів. Ми навіть телефонували і писали смс його дружині Уляні Супрун, аби та надала його актуальний контакт. Окрім цього, ми писали й запит до StopFake, на який також не отримали відповіді.
Але ж Марко Супрун не залучений до спільного проєкту перевірки фактів із Facebook?
Так, і ми це вказуємо в нашій публікації. Натомість, StopFake пише: «Підкреслюємо, що всупереч припущенням «Заборони», Марко Супрун не залучений до спільного проекту перевірки фактів з Facebook». У публікації Заборони немає таких припущень. Питання, чи дотичний Марко Супрун до модерації Facebook є тільки в журналістському запиті, на який не відповіли ані StopFake, ані головний редактор проєкту Євген Федченко.
Але ви писали не тільки про Супруна, ви ще заявили, що головний редактор StopFake підтримує неонацистів.
Ми писали, що один із засновників StopFake, директор Києво-Могилянської школи журналістики Євген Федченко, підтримував деяких ультраправих публічно, і навели відповідні докази. У 2018 році він розкритикував допис «Громадського телебачення» про затримання представниками організації С14 бразильського бойовика Рафаеля Лусваргі, який воював на боці сепаратистів на Донбасі. Ось переклад його твіта: «Для Громадського С14 – «неонацисти», насправді, один із них – Олександр Войтко – ветеран війни, а перед тим, як піти на фронт, він був студентом і викладачем у Школі журналістики, журналістом відділу новин за кордоном на «5-му каналі». Тепер він активний учасник масових зустрічей ветеранів війни».
Журналісти, зокрема Крістофер Міллер, кореспондент французької газети Le Figaro Стефан Сіоан, дослідник ультраправих рухів Антон Шеховцов під цим твітом питали, як фігура Олександра Войтко заважає угрупованню С14 бути «неонацистським», і зазначали, що Федченко намагається відбілити С14 лише через те, що його колега Войтко входить до складу цієї організації.
Але ж суд довів, що С14 — не неонацисти.
Справді, після того, як «Громадське» назвало С14 «неонацистами», праворадикали подали до суду «на захист честі, гідності та ділової репутації». У серпні 2019 року господарський суд Києва задовольнив позов ультраправих. Але, на жаль, тут ми не можемо довіряти українському суду, який фігурує у багатьох корупційних скандалах. Про С14 краще розповідають низка світових ЗМІ: Washington Post, Reuters, «Радіо Свобода», Bellingcat, і навіть Палата громад британського парламенту. Вони вважають С14 «неонацистською» організацією. Міжнародна правозахисна організація Freedom House також називала С14 «екстремістами, що несуть загрозу демократії».
Той факт, що в цьому конфлікті між незалежним українським ЗМІ та ультраправим угрупованням проєкт StopFake посилається виключно на рішення українського суду, оминаючи інші джерела, тільки посилює наше занепокоєння.
Все одно ви не мали права називати С14 неонацистами.
Ми цього і не робили. У матеріалі Заборона характеризує С14 як агресивне ультраправе/праворадикальне угруповання. Натомість StopFake пише: «Олександр Войтко (якого автори статті називають неонацистом)». Чекаємо від проєкту цитати, де автори Заборони так називають Олександра Войтка. Визначення «неонацист» ми брали у лапки саме тому, що це була тодішня позиція «Громадського» щодо організації і, відповідно, її членів.
Ваше головне джерело в статті — «проросійський журналіст Крістофер Міллер».
Ні, це неправда. Ми наводимо думку Міллера з приводу StopFake, але, окрім нього, в матеріалі є думки й інших експертів, зокрема й українських. До того ж, називати Міллера проросійським журналістом через те, що він критикує StopFake — маніпуляція. Він журналіст американського видання BuzzFeed, також співпрацює з такими авторитетними ЗМІ, як Radio Free Europe, ViceNews, CNN та британським The Guardian. Весь некомпліментарний і різкий блок про нього в «аналізі» StopFake не має жодного посилання, скріна або відеозапису. Ми не беремося захищати репутацію цього відомого й авторитетного журналіста. Лише скажемо, що його колеги із провідних західних ЗМІ вже висловилися на його підтримку.
Зокрема, кореспондент ВВС Джона Фішер розцінив публікацію StopFake як атаку на «найкращого закордонного кореспондента в Україні». З його оцінкою також погоджується кореспондент французької газети La Croix Фабріс Депрез, назвавши критику на адресу Міллера «дуже смішною».
За колегу також заступився відомий американський журналіст Симон Островський, який у червні 2015 року випустив на VICE потужне розслідування щодо участі російських військових у війні на Сході України. Він зазначив, що ніхто з представників західного прес-корпусу не був так відданий справі невпинного освітлення ситуації в України, як Крістофер Міллер. «StopFakingNews робить своїй репутації погану послугу, коли прирівнює Міллера до російської дезінформації», – написав Островський.
Дослідниця питань дезінформації у The Wilson Center Ніна Янкович, яка раніше співпрацювала зі StopFake, пише, що безпідставні напади на Міллера «шокують і засмучують».
Після вашого матеріалу StopFake пише, що учасникам проєкту надходять погрози.
У першому ж реченні StopFake прирівняв нас до людей, які погрожують фізичним насильством: «Ми переконані, що брутальні, неправдиві статті, які дискредитують діяльність організації, а також персональні погрози, які отримують редактори та співробітники, напряму пов’язані з фактчекенговою роботою StopFake». Редакція Заборони жодним чином не причетна до цих випадків. Подібні судження ми розцінюємо як свідому маніпуляцію.
Чому ви почали «мочити» StopFake разом із проросійськими ресурсами?
Ми не згодні з формулюванням, що ми «мочимо» StopFake. У своїй відповіді проєкт написав: «На жаль, стаття від «Заборони» не є поодиноким випадком. Вона є продовженням тривалої проросійської травлі команди StopFake, яка нав’язується аудиторії з метою дискредитації проекту. Публікації з ідентичним змістом неодноразово публікувалися в пропагандистських російських та проросійських виданнях RT, Strana.ua і поширювали неправдиву інформацію про учасників проекту, джерела фінансування тощо». Ми вважаємо, що подібні заяви дискредитують нашу честь та репутацію, адже Заборона жодним чином не пов’язана з проросійськими та пропагандистськими ресурсами.
Вказівка на те, що теза може бути комусь вигідною і цей хтось – поганий, нічого не каже про саму тезу, її істинність або хибність. Така логічна хиба має цікаву в контексті побратимства Марка Супруна та вокаліста хейткор-гурту «Сокира Перуна» Арсенія Білодуба назву «апеляція до нацистів»: «Гітлер теж був вегетаріанцем, отже вегетаріанство – зло!». Єдина місія Заборони — розповідати про важливі явища, які впливають на суспільство. Зв’язок українського партнера Facebook з ультраправими ми вважаємо саме такою інформацією.
Ще однією тривожною деталлю є те, що в «аналізі» нашої публікації від StopFake немає наших цитат, щоб читачі могли одразу ж перевірити слушність контраргументів StopFake – тільки власна інтерпретація фактчекінгової організації.
