Читаєте зараз
«Розумію, що це аморально, зобов’язуюся виправити». Як білоруська влада використовує гомофобію для репресій

«Розумію, що це аморально, зобов’язуюся виправити». Як білоруська влада використовує гомофобію для репресій

Jenia Dolgaja
Автор:
«Розумію, що це аморально, зобов’язуюся виправити». Як білоруська влада використовує гомофобію для репресій

Після президентських виборів білоруська гей-спільнота активно брала участь у протестах в Білорусі. При цьому її представники стикалися з насильством не тільки з боку силовиків, а й навіть самих протестувальників. Зараз затриманим учасникам протестів силовики пропонують записати відео з публічними вибаченнями, а також змушують говорити на камеру про свою гомосексуальність. Ролики з’являються в офіційних телеграм-каналах МВС Білорусі. Спеціально для Заборони білоруська журналістка Євгенія Долгая розібралася, як білоруська влада використовує гомофобію, щоб ще більше тиснути на супротивників влади.


«По життю я гей»

25 березня цього року в телеграм-каналі білоруського пропагандиста Григорія Азарьонка з’явилося відео, на якому молодий хлопець у синьому капюшоні «зізнавався», що адміністрував телеграм-канал «Мая краіна Беларусь» і його чат (вони визнані в Білорусі екстремістськими). «Всі, хто репостив, чекайте гостей. І всі поплічники відомі», — написав Азарьонок.

«По життю я гей, є студентом хімічного факультету», — говорить на відео розгублений хлопець. Трохи пізніше ще в кількох пропагандистських і силових телеграм-каналах з’явилося це ж відео разом з фотографіями телефона хлопця. На екрані видно додаток Grindr для знайомств гомосексуальних людей.

Хлопця на відео звуть Артем Боярський — він 20-річний колишній студент хімічного факультету та чотириразовий стипендіат Спеціального фонду президента з підтримки талановитої молоді й обдарованих студентів та учнів завдяки своїм перемогам на предметних олімпіадах. У серпні 2020-го Артем був одним із сотні стипендіатів, які підписали відкритий лист, що вони відмовляються від цього статусу на знак протесту.

Спочатку Боярського засудили на 25 діб за участь у несанкціонованому заході. 18 квітня Боярського мали звільнити, але хлопця обвинуватили у «створенні екстремістського формування». Через адвоката Боярський розповів, що, перш ніж записати покаяльне відео, його побили силовики і наділи на нього капюшон. Правозахисники визнали його політичним в’язнем. У червні стало відомо, що його відрахували з університету.

Для рідних Артема Боярського його арешт і відео стали повною несподіванкою. У жовтні Ользі Боярській уперше за сім місяців дозволили побачення із сином.

«Це було дуже важке побачення, коли годину дивишся на дитину, у якої очі сповнені сліз, а ти нічого не можеш зробити», — говорила журналістам і правозахисникам мама хлопця.

Артема утримують під вартою в мінському СІЗО, його дідусь, який сам колись був прихильником Лукашенка, зараз возить з іншого міста передачі для онука у в’язницю. Загрожує Артему до семи років позбавлення волі.

«Багато людей не можуть дописатися до Артема. Листи, схоже, тільки від родичів віддають, — каже Забороні мама Артема. — А щодо самопочуття — син кашляє вже два місяці».

«Разів два-три на рік займаюся сексом з хлопцем»

28 вересня в Мінську від вогнепальних поранень загинули IT-менеджер Андрій Зельцер і співробітник КДБ Дмитро Федосюк. Влада відразу заявила, що Зельцер вистрілив у співробітників КДБ першим, його застрелили вже після того, як він убив одного із силовиків. За коментарі після загибелі співробітника КДБ у Білорусі затримали майже 200 осіб, 136 з них досі перебувають під вартою. Затримані проходять переважно за двома статтями: «розпалювання ненависті» і «образа представника влади».

Серед затриманих у цій справі — 30-річний білорус Віталій Рубич. Його затримали просто на роботі, на відео він у робочій формі. З явним хвилюванням Рубич говорить на камеру, що з 2016 року він «прихильник нетрадиційних сексуальних орієнтацій» і «періодично, разів два-три на рік, займаюся сексом з хлопцем». Наприкінці він додає: «Розумію, що це аморально, зобов’язуюся виправити». Білоруські правозахисники вважають, що силовики використовують розголошення затриманих про гомосексуальність як додатковий репресивний інструмент, щоб інші ув’язнені теж тиснули на них.

Затриманим у «справі Зельцера» понад місяць не передають передачі в СІЗО. Їм також не віддають листи, дехто не може зустрітися з адвокатами. Офіційна причина — карантин через коронавірус. Люди перебувають за ґратами без змінної білизни, теплого одягу та засобів гігієни.

Як Лукашенко дав індульгенцію на гомофобію

22 липня цього року в Білорусі за день ліквідували пів сотні неурядових громадських організацій по всій країні. Серед них — асоціація допомоги людям з ВІЛ «БелСеть антиСПИД». Асоціація підтримувала ЛГБТ, з її допомогою в Білорусі з’явився анонімний консультативний кабінет з питань ВІЛ і СНІД для трансгендерних людей.

Увечері 20 липня в офіс «БелСеть антиСПИД» прийшли силовики, виламали двері, а незабаром у телеграм-каналі у Григорія Азарьонка з’явилися фотографії з обшуку. «Оцініть снідозну конторку», — так підписав свій пост Азарьонок.

Гомофобія в Білорусі — це державна політика. Олександр Лукашенко ніколи не приховував свого упередженого ставлення до ЛГБТ. Ще 2010 року міністр закордонних справ Німеччини Гідо Вестервелле, відкритий гей, приїжджав до Мінська на переговори, а в лютому 2012-го звинуватив Лукашенка в диктатурі. На державному спортивному заході того ж року Лукашенко заявив про Вестервелле: «Що стосується другого — не то рожевого, не то голубого — який там про диктатуру кричав, — я так ось, почувши це, подумав: краще бути диктатором, ніж голубим, звичайно».

Про гомофобію Лукашенка у своїх мемуарах писав ексміністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський. В одному з розділів книги «Польща може бути кращою» Сікорський детально описав зустріч у Мінську з Лукашенком і Вестервелле, яка відбулася у 2010 році. Під час зустрічі Сікорський згадав тему толерантності до сексуальних меншин.

«Лукашенко подивився на мене як на божевільного і, витримавши паузу, з подивом каже: «Але в нас у Білорусі немає ніяких сексуальних меншин», — згадував у книзі Сікорський. — Польська і німецька делегація переглядаються, і вже всі, хто сидить за столом, почуваються божевільними, але я вирішую продовжувати тему і звертаюся до нього, як до пацієнта: «Пане президенте, я розумію, що Білорусь має свою специфіку. Але гіпотетично, якщо такі меншини з’являться, то ви будете ставитися до них толерантно?» Лукашенко дивиться то на мене, то на Вестервелле і, посміхаючись, каже: «Ну, не знаю, не знаю… А… лесбійки нехай будуть… Можна навіть подивитися. А п…сів ми в автобуси — і вивеземо за місто в резервації».

У Білорусі немає закону про дискримінацію, відомі також випадки, коли постраждалі від гомофобії люди не могли отримати допомоги від правоохоронних органів. У жовтні 2015 року білоруса Михайла Піщевського жорстоко побили біля гей-клубу. Михайло місяць провів у комі, лікарі видалили йому 20% мозку через гематоми, що утворилися після ударів. Більше ніж рік хлопець, після того як прийшов до тями, жив у близькому до вегетативного стані. Дмитра Лукашевича, який бив Михайла, засудили до двох років позбавлення волі, але в підсумку чоловік пробув у колонії менше як рік.

Політична філософиня Ольга Шпарага вважає, що Лукашенко використовує гомофобію як інструмент протиставлення Європі і демократичним цінностям.

«Білоруський режим і персонально Лукашенко, як правило, згадують про ЛГБТ-людей, коли протиставляють Білорусь Європі, — каже Ольга Забороні. — Як приклад наводяться традиційні зразки фемінності і маскулінності. У випадку маскулінності їхнім втіленням підносять представників різних силових відомств. Сьогодні нам абсолютно очевидні наслідки такої риторики — вони призводять до того, щоб ролі ґвалтівників і жертв відтворювалися, гомофобія служить одним зі способів підтримувати наявний гендерний порядок. Гомосексуальні стосунки кидають йому виклик, саме тому вони, на думку режиму, неприпустимі і небезпечні».

Матеріал створений за підтримки журналістської та активістської мережі Unit

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій