'
Читаєте зараз
«Громадянин у військовій уніформі». Як влаштована військова етика і дисципліна? Розбираємося на прикладі цивілізованих країн і Росії

«Громадянин у військовій уніформі». Як влаштована військова етика і дисципліна? Розбираємося на прикладі цивілізованих країн і Росії

Oleksandr Humeniuk
Військова дисципліна: досвід країн НАТО, України й Росії

Розпочався четвертий місяць повномасштабного вторгнення російської армії до України. За цей час світ став свідком багатьох кривавих злочинів, які окупанти вчиняють на території України, тим самим порушуючи всі можливі правила ведення війни, що прописані у Женевських конвенціях. Заборона розповідає, як саме відбувається виховання військовослужбовців у збройних силах по всьому світу та чому те, що робить сьогодні російська армія в Україні, — не випадковість.


Що таке військове виховання та як воно функціонує у цивілізованих арміях світу?

Військове, або ж етичне, виховання існує ледь не в усьому світі. Однак у кожній країні ставлення до цього процесу може відрізнятися. До такого виховання належить не лише навчання, що дозволено чи не дозволено військовослужбовцям на війні, але й більш широке виховання та розвиток військових як членів суспільства. У професійній спільноті таке виховання називають морально-психологічним впливом (МПВ). У країнах, які є членами НАТО, цьому процесу приділяють серйозну кількість часу й ресурсів. У Великобританії апарат МПВ складається з чотирьох основних служб: служба пропаганди та інформації, організації дозвілля і побуту, військові капелани та просвітницька служба.

Служба військових капеланів, що має статус «королівської», відповідає за підтримання релігійного духу у військовослужбовців (у Великій Британії кількість релігійних військовослужбовців сягає 90%). Просвітницька служба організовує та проводить щотижневі заняття з політичної освіти у формі лекцій, бесід та дискусій. Служба організації дозвілля й побуту відповідає за проведення роботи з військовослужбовцями та членами їхніх сімей та організацію розважальних та пізнавальних заходів для армійців у позаслужбовий час. Служба пропаганди й інформації відповідає за популяризацію та хороший імідж збройних сил Великої Британії у засобах масової інформації — зокрема влаштовують відкриті заходи та інтерв’ю військових у медіа.

Схожа система морально-психологічного впливу і в Німеччині. Там теж є окрема служба, що відповідає за релігійну складову стану військовослужбовців, а також діє служба, які слідкує та відповідає за стан військовослужбовців поза службою. Основними напрямами роботи морально-психологічно впливу у Бундесвері [збройні сили Німеччини] є:

  • мотивація підтримувати військову дисципліну і виконувати бойові завдання;
  • доведення до свідомості військовослужбовців завдань «громадянина у військовій уніформі», роз’яснення того, навіщо й за що він служить; 
  • інтеграція Бундесверу в суспільство за принципом «суспільство підтримує армію — армія має захищати суспільство, державу».

В інших країнах НАТО можна побачити доволі схожі моделі застосування морально-психологічного впливу. При цьому саме релігійний компонент нерідко є одним із головних чинників та способів виховання особового складу. Що стосується України, то речник Міністерства оборони України полковник Олександр Мотузяник нещодавно заявив, що Збройні сили України давно дотримуються норм міжнародного гуманітарного права. Вимоги всіх чотирьох Женевських конвенцій зазначені у відповідних відомчих наказах.

«Виконання правил ведення війни всіма військовослужбовцями вимагають і загальновійськові статути Збройних сил України. Тож у рамках навчального проєкту щодо правил ведення війни українською армією ми вкотре нагадаємо ці вимоги та поширимо їх, зокрема, й серед українських військовослужбовців», — зазначав він.

Слова речника підтверджує і практика. З моменту початку повномасштабної війни українські військові, зокрема, виконують усі вимоги стосовно військовополонених РФ — наприклад, надають можливість подзвонити рідним та забезпечують їжею і водою.

Як функціонує військове виховання у США?

Заборона поспілкувалася з капітаном Сил оборони Белізу Робертом Флоресом, який навчався в американській армії приблизно шість місяців. Belize Defence Force — це військові сили, що відповідають за захист суверенітету країни Беліз, яка розташована у Центральній Америці та межує з Мексикою і Гватемалою. Вступити до лав цих військ можна виключно на добровільних засадах. У розмові з Забороною військовий пояснює, що під час навчання в американській армії на виховання витрачалась чимала кількість часу.

«Я пройшов базову підготовку військових офіцерів у Гаяні, Південна Америка. Військова підготовка — надзвичайно важка і виснажлива. Однак нас вчать поводитися інакше під час війни проти некомбатантів та інших цивільних. Наші Сили оборони навчили нас відповідних доктрин, які стосуються поведінки й поводження з військовополоненими, і їх можна знайти в Женевській конвенції, законах про збройні конфлікти та міжнародному гуманітарному праві», — розповідає Флорес. 

За його словами, під час навчання правил поведінки ледь не головне місце приділяють поводженню з військовополоненими, права яких регламентує низка законів і конвенцій. Військовополонені в жодному разі не мають бути поневолені чи принижені в будь-якій формі, включно з катуванням чи зґвалтуванням.

«Хоч бойових дій я ніколи не бачив, коли ми затримуємо людей, їм надають їжу, воду та можливість відпочити. Нелюдське поводження щодо них чи катування — серйозні правопорушення. В умовах бойових дій ці порушення вважатимуться воєнними злочинами», — пояснює Флорес.

Він також зауважує, що в американських військах навчають так званого виправданого застосування сили щодо противника й відповідності цієї сили міжнародним законам чи конвенціям. Щороку в американській армії військові юристи проводять спеціальні заняття, які забезпечують навчання для солдатів та офіцерів, щоб запобігти порушенню ними міжнародних законів і конвенцій. 

Натомість військовослужбовці Сил оборони Белізу керуються власним статутом, але там передбачені всі вищевказані правила поведінки.

«Нам ні в якому разі не дозволено брати участь у сексуальній діяльності за згодою під час проведення операцій. Сексуалізовані злочини заборонені. За будь-який доведений акт сексуалізованого насильства або неправомірної поведінки будуть серйозні юридичні та професійні наслідки. У таких випадках проводять спеціальні розслідування — як юридично, так і внутрішньо, щоб довести чи спростувати відповідну поведінку», — додає військовий.

Чим російська армія відрізняється від цивілізованих армій світу

Починаючи з перших днів війни російська армія систематично порушує правила ведення війни, що прописані у міжнародних конвенціях (докладніше Заборона писала про це тут). Окупанти цілеспрямовано знищують та повністю стирають з лиця землі українські міста та села. Фактично росіяни використовують метод випаленої землі, коли перед окупацією того чи іншого населеного пункту ракетні та артилерійські удари зачищають територію. Такі дії прямо заборонені міжнародними нормами.

Якщо ж говорити безпосередньо про російських солдатів, які зараз перебувають на території України, ми також бачимо відсутність людяності чи адекватного поводження з цивільним населенням. Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова ледь не щодня публікує все нові факти про зґвалтованих українських жінок, чоловіків і дітей.

Крім того, видання The New York Times нещодавно опублікувало відео з камер відеоспостереження у Бучі, коли місто перебувало під окупацією. На записі чітко видно, як російські солдати ланцюжком ведуть беззбройних українських чоловіків — згодом удалося ідентифікувати як мінімум кількох із них. Чоловіків знайшли мертвими, а їхні поранення свідчили про розстріл. Такі дії заборонені всіма можливими міжнародними та внутрішніми документами, однак російську армію це не зупиняє.

Цікаво, що, згідно із законодавством РФ, за ті дії, які російські військові вчиняють на території України, їх мають притягнути до кримінальної відповідальності. Ось як виглядає стаття 356 Кримінального кодексу РФ: «Жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, депортація цивільного населення, розграбовування національного майна на окупованій території, застосування у збройному конфлікті засобів та методів, заборонених міжнародним договором Російської Федерації, — караються позбавленням волі на строк до двадцяти років».

Проте в реальності російська влада не лише не забороняє вчиняти криваві злочини проти українців, а й заохочує до таких дій. Дуже показовою нещодавно стала новина про те, що Путін дав почесне звання «гвардійської» 64-й бригаді, яка березні окупувала Бучу на Київщині й чинила там звірства над цивільними. У відповідному указі президент Росії відзначив «зразкові дії» військовослужбовців бригади в Україні.

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій